Рішення № 14641813, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/8230.03.11 За позовомУправління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Харківській області

доЗакритого акціонерного товариства «Українська фондова біржа»

проспонукання до укладення договору охорони об’єктів

СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –Крашенінніков В.В., представник за дов. №48/8-4606/мз від 28.12.2010; від відповідача –Яцюк Г.В., представник за дов. №229 від 21.07.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У лютому 2011 Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Харківській області (далі –позивач або Управління) звернулось до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська фондова біржа»(далі –відповідач або Товариство) про зобов’язання провести закупівлю послуг охорони Управління в Харківській області для організації охорони Східно-Української філії Товариства по вул. Мироносицькій, 60 у м. Харкові за процедурою закупівлі у одного учасника, встановленого нормами Закону України від 01.06.2010 №2289-VІ «Про здійснення державних закупівель»на умовах проекту договору від 01.12.2010, складеного Управленням в Харківській області.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

-          відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615 від 04.06.2007 №795 та наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 05.10.2007 №369/1105/336 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2007 за №1235/14502), в системі органів та підрозділів МВС України надавати суб’єктам господарювання та громадянам послуги по охороні майна на договірних можуть виключно спеціально створені для цього підрозділу ДСО при МВС України;

-          пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615 затверджений перелік об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерства внутрішніх справ за договорами, до якого включено Товариство, а тому на думку позивача, здійснення охорони особливо-важливих об’єктів (Української фондової біржі та її філій) на договірних засадах підрозділами ДСО при МВС України згідно норм постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615 є обов’язковим;

-          позивач звертався до відповідача з листом, у якому пропонував підписати договір охорони об’єкта його нарядами міліції, проте відповідач відмовився, посилаючись відсутністю необхідності надання позивачем охоронних послуг та своїм скрутним фінансовим становищем.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.02.2011 порушено провадження у справі №34/82 та призначено її до розгляду на 14.03.2011.

11.03.2011 до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, відповідно до якого позивача, у випадку не поширення на відповідача норм Закону України «Про здійснення державних закупівель»просив визнати укладеним договір на охорону об’єктів Української фондової біржі постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України між Товариством та Управлінням в Харківській області для організації охорони Східно-Української філії Товариства по вул. Мироносицькій, 60 у м. Харкові, в редакції та на умовах складеного Управлінням в Харківській області проекту договору від 01.12.2010.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що Товариство є економічно самостійною і повністю незалежною від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов’язаних з її оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.

За даними Держкомстату України на 01.10.2010 в Україні існували 24 фондові біржі та їх філії, з них 11 –фондових бірж. Всі вони засновані і діють на праві приватної власності, не мають жодного відношення до державного майна, коштів чи інших об’єктів права державної власності.

Оскільки вимоги позивача не стосуються ані державного замовлення, ані тих видів договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону, ані інших випадків, встановлених саме законом, відсутні законні підстави для позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду.

14.03.2011 судом оголошено перерву до 30.03.2011.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Українська фондова біржа»(ідентифікаційний код 14281095) була зареєстрована як юридична особа з приватною формою власності.

Закрите акціонерне товариство «Українська фондова біржа» самостійно планує свою виробничу-господарську, фінансову та іншу діяльність на основі договорів або форм інших форм зобов’язань і вільна у виборі їх предмета, порядку господарських взаємовідносин і визначення відповідальності договірних сторін по прийнятих зобов’язаннях (Статут, затверджений Загальними зборами акціонерів, протокол від 08.06.2007).

На території м. Харкова по вул. Мироносицькій, 60 знаходиться Східно-Українська філія Товариства, яка як зазначив позивач, ним не охороняється.

Позивач, листом від 30.06.2010 №48/2-3-2385/Як направив відповідачу проект договору від 29.06.2010 на охорону об’єкту нарядами міліції позивача.

Листом керівника філії відповідача від 07.07.2010 №070710 надісланий позивачем проект договору охорони та додані до нього документи були повернуті позивачу без підписання.

Позивач, листом від 01.12.2010 №48/8-4211/Як на адресу відповідача направив проект нового договору від 01.12.2010 на охорону філії відповідача та копії документів щодо формування ціни охоронних послуг.

Однак, відповідач листом від 22.12.2010 №395 повернув позивачу проект договору без підписання, мотивуючи свою відмову відсутністю необхідності надання позивачем охоронних послуг та своїм скрутним фінансовим становищем.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов’язаний провести закупівлю послуг охорони Управління в Харківській області для організації охорони Східно-Української філії Товариства по вул. Мироносицькій, 60 у м. Харкові за процедурою закупівлі у одного учасника, встановленого нормами Закону України від 01.06.2010 №2289-VІ «Про здійснення державних закупівель»на умовах проекту договору від 01.12.2010, складеного Управленням в Харківській області.

Проте, з позицією позивача, викладеною у позові та наведеною вище, суд не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»фондові біржі, у тому числі й закрите акціонерне товариство «Українська фондова біржа», є юридичними особами, що утворюються та діють в організаційно-правовій формі господарського товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами, та провадять свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними цим Законом.

Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами, тобто є юридичною особою приватного права.

Як встановлено вище, відповідач є юридичною особою з приватною формою власності.

У переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, затверджений вищезгаданою Постановою №615 вказано Українську фондову біржу та її філії.

Згідно з преамбулою Закону України «Про здійснення державних закупівель»він встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Статтею 2 цього Закону визначено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Згідно пункту 4 частини першої ст.1 цього Закону державні кошти –це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, кошти підприємств та їх об'єднань.

У цій же статті наведено визначення договору про закупівлю, під яким розуміється договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти

Переможцем процедури закупівлі є учасник, пропозицію конкурсних торгів або цінову пропозицію якого визнано найбільш економічно вигідною та акцептовано у разі проведення торгів (конкурсних торгів), або учасник, пропозицію якого прийнято за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасник.

Частиною 5 статті 2 цього Закону визначено, що забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Товариство не є організацією, утвореною органом державної влади чи органом місцевого самоврядування та не є розпорядником, ні особою, уповноваженою на отримання державних коштів.

Таким чином, на діяльність відповідача не поширюються норми Закону України «Про здійснення державних закупівель», а відтак посилання позивача на цей Закон є безпідставними.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що за даними Держкомстату України на 1 жовтня 2010 року в Україні існували 24 фондові біржі та їх філії, з них 11 - фондових бірж. Всі вони засновані і діють на праві приватної власності, не мають жодного відношення до державного майна, коштів чи інших об'єктів права державної власності.

Відповідач є господарським товариством, заснованим юридичними особами приватного права, майно, у тому числі й те, яким користується і володіє Харківська філія, належить їй на праві приватної власності.

Здійснюючи це право ЗАТ «УФБ»володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі самостійно визначає заходи щодо збереження та охорони майна. Згідно Конституції (ст.41) і законів України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, вимоги позивача фактично тягнуть за собою обмеження у здійсненні Товариством права власності.

Разом з тим, суд відзначає, що договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, договірні зобов’язання базуються на принципі волевиявлення сторін, згідно з яким вирішення судом неврегульованих питань (умов), що виникли при укладенні договору, можливе за спільною згодою сторін. Виняток з цього правила становлять договори, засновані на державному замовленні.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Також, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено і статтею 11 ЦК України.

При цьому, частиною 2 ст. 67 ГК України та ст. 627 ЦК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Крім того, загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 ГК України, згідно пункту 3 якої укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Зокрема, частиною 1 ст. 187 ГК України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно частин 2, 3, 5 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Статтею 649 ЦК України передбачено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю.

Між позивачем і Товариством не було укладено жодної угоди чи попереднього договору, якими б передбачалося укладення договору на охорону майна.

Отже, як Господарський, так і ЦК України передбачають, що підставою укладення договору за рішенням суду є пряма вказівка закону на обов'язковість його укладення. Тобто, виходячи з цих норм, не може бути підставою укладення договору обов'язковість його укладення, встановлена в підзаконних або інших нормативно-правових актах, які не мають сили закону.

Так, статтею 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позаяк, чинним законодавством України передбачено лише право суду виходити за межі позовних вимог, а подане позивачем клопотання є фактично одночасно зміною предмету і підстав позову, суд за наслідками розгляду справи не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання, та відмовляє у його задоволенні.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивач не довів суду належними доказами своїх вимог. Таким чином, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повне рішення складено 31.03.2011