Рішення № 14641617, 21.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/3921.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС-КОМПАНІЯ"

про стягнення 11 561,37 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Саркісян Г.С.- довіреність б/н від 01.03.2011;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС-КОМПАНІЯ"про стягнення 11 561, 37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар згідно Договору поставки № 2649 від 01.05.2010.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 10358, 93 грн. –основного боргу, 917, 97 грн. –пені, 209, 02 грн. - збитків внаслідок інфляції, 75,45 грн. - три проценти річних, 115,61 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 03.03.2011 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.03.2011 року.

В судове засідання 21.03.2011 р. представник відповідача не з’явився, відзив на позов не надав, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 16.03.2011 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 03.03.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2011 надав документи на вимогу ухвали суду, підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 2649 (далі- Договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачеві алкогольні напої (надалі- товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно умов Договору.

Прийняття товару відповідачем здійснюється відповідно до товарно-транспортних накладних або рахунку-фактури (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2 Договору позивач постачає товар в кількості та асортименті, які погоджені сторонами по кожній разовій поставці на умовах DDP (склад відповідача) у відповідності з положеннями ІНКОТЕРМС-2000.

Згідно п.3 Договору ціна за одиницю товару встановлюється позивачем.

Як слідує із наданих суду видаткових та товарно-транспортних накладних № РкС1К04386 від 01.10.2010, № РкС1К04585 від 09.10.2010, РкС1К04686 від 16.10.2010, № РкС1К04891 від 22.10.2010, копії яких містяться в матеріалах справи, в період з 09.10.2010 по 22.10.2010 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 12939, 42 грн.

З пункту 3 Договору слідує, що відповідач зобов’язався оплачувати поставлений товар протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару. Однак, із матеріалів справи слідує, що у встановлений Договором строк відповідач лише частково здійснив оплату поставленого товару у розмірі 2580,49 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 10358,93 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 266 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Зокрема, пунктом 3 Договору встановлено строк оплати товару відповідачем, який становить 45 (сорок п’ять) календарних днів з моменту отримання товару відповідачем, однак у встановлений Договором строк відповідачем не було здійснено оплату товару у повному обсязі, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання по договору виконав належним чином, поставив відповідачеві товар відповідно до умов Договору, тоді як відповідач у встановлений Договором строк лише частково оплатив поставлений товар.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 209,02 грн. –індексу інфляції та 75,45 грн. –3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 209,02 грн. –індексу інфляції та 75,45 грн. –3 % річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 4 Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 917, 97 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 4 Договору сторони встановили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, а саме в разі прострочення відповідачем строку оплати товару, вказаного в п. 3 Договору, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми неоплаченого в обумовлений строк товару за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 917, 97 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-КОМПАНІЯ»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2, код ЄДРПОУ 37001633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИНФОРТ" (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3, код ЄДРПОУ 30704028) 10358 (десять тисяч триста п’ятдесят вісім) грн. 93 коп. –основного боргу, 917 (дев’ятсот сімнадцять) грн. 97 коп. –пені, 209 (двісті дев’ять) грн. 02 коп. - збитків внаслідок інфляції, 75 (сімдесят п’ять) грн. 45 коп. - три проценти річних, 115 (сто п'ятнадцять ) грн. 61 коп. - витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко