Рішення № 14641608, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/7229.03.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового

фонду Святошинського району м. Києва»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Новафлекс»

про           стягнення 9863,59 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Войтов Є.О. –представник за довіреністю № 36 від 10.01.2011 року

від відповідача Кондратов В.А.- представник без повноважень

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»до товариства з обмеженою відповідальністю «Новафлекс»про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 9863,59 грн., дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 57 від 08.04.2009 року та виселення із займаного приміщення.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що 08.04.2009 року між комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва»(далі-позивач, орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Новафлекс»(далі –відповідач, орендар за договором) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 57 (надалі - договір) з терміном дії до 8 березня 2012 року. Предметом договору є нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Корольова, 11/1, загальною площею 24,85 кв.м.

Згідно п. 4.2 договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщення. Проте, орендар не виконує свої обов'язки, передбачені Договором та у період з лютого 2010 року по теперішній час не сплачує в повному обсязі орендну плату за займане ним приміщення, а також плату за землю, передбачену п. 3.6 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору та додатку № 1 до договору, орендна плата за перший місяць оренди складає 1 259,53 грн. (1 511,44 грн. разом з ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця.

У відповідності до положень п. 3.6 договору та додатку № 2 до договору, орендодавець зобов’язаний відшкодовувати щомісяця плату за землю у розмірі 44,50 грн. (разом з ПДВ –53,40 грн.), а згідно додатка № 3, відшкодування плати за землю з 01.01.2010 року становить 47,12 гри. (разам з ПДВ —56,54 грн.).

Відповідно п. 3.10 договору за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки.

Проте, орендар не виконує свої обов'язки за договором та не сплачує в повному обсязі орендну плату. За спірний період орендарем сплачені наступні суми: у квітні 2010 року —900,00 грн., у червні 2010 року З 345,44 грн., у жовтні 2010 року —6 712 грн., у грудні 2010 року —1 730,46 грн., тобто загалом —12 687,94 грн. Таким чином заборгованість відповідача станом на 01.03.2011 року складає:

- заборгованість по орендній платі за спірний період в сумі 17 711,14 грн. (також ПДВ - 3 542,23 грн.);

- заборгованість по орендній платі станом на 01.02.2010 року - 94,86 грн.

- відшкодування плати за землю в сумі 615,18 грн. (також ПДВ - 123,04 грн.);

- пеня в сумі 465,09 грн.

Враховуючи вищезгадані сплачені орендарем кошти в сумі 12 687,94 грн., загальна заборгованість орендаря складає 9 863,59 грн.

Відповідно до п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язання згідно договору оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Згідно п. 9.4. договору, договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням Господарського суду у випадках, передбачених договором та чинним законодавством.

Згідно п. 9.7 договору сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, згідно цього договору; систематично (більше двох раз) порушує терміни здійснення строку платежів за цим договором.

У зв’язку з систематичним невиконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування плати за землю, дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 57 від 08.04.2009 року та виселення із займаного приміщення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/72, розгляд справи призначено на 15.03.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року розгляд справи відкладено на 29.03.2011 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

В судове засідання 29.03.2011 року з’явились представники позивача і відповідача та надали додаткові пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суду стягнути з відповідача заборгованості по орендній платі та відшкодування плати за землю в розмірі 9863,59 грн., достроково розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 57 від 08.04.2009 року та виселити із займаного приміщення, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких визнав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.04.2009 року між комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва»та товариством з обмеженою відповідальністю «Новафлекс»укладено договір оренди нежитлового приміщення № 57, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 174 від 31.03.2009 року та ордеру № 76 від 31.03.2009 року передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Корольова,11/1 загальною площею 24,85 кв. м. під розміщення офісу.

Договір встановлює умови оренди нежитлового приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва і закріплене за орендодавцем на праві повного господарського відання та оперативного управління згідно розпорядження Святошинської районної в м. Києві держадміністрації № 1754 від 30.09.2003 року орендодавцем і орендарем та регулює їх взаємовідносини протягом його дії (п. 1.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням одночасно з підписанням сторонами цього договору.

У відповідності до п. 4.2. договору орендар зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на орендодавця відносно займаної площі.

Відповідно п. 3.1. договору та додатку № 1 до договору, орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.2006 року і складає 1511,44 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Положеннями п. 3.6. договору встановлено, що крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю амортизаційні відрахування за орендоване майно та плату за землю.

Як встановлено судом, відповідач, в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в період з квітня по грудень 2010 року не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті оренди нерухомого майна та плати за землю, таким чином станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 9398,51 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму (ст. 815 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов’язок за користування об’єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 9398,51 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і визнаний відповідачем, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 9398,51 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 465,09 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язання згідно з даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

3а несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки (п. 3.10. договору).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 3.10.) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Судом, при дослідження розрахунку пені, було встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок пені.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1627.5611.02.2010 - 10.03.20102810.2500 %0.056 %*25.60

3285.0511.03.2010 - 10.04.20103110.2500 %0.056 %*57.20

4069.6211.04.2010 - 10.05.20103010.2500 %0.056 %*68.57

5744.7611.05.2010 - 07.06.20102810.2500 %0.056 %*90.34

5744.7608.06.2010 - 10.06.201039.5000 %0.052 %*8.97

4069.6211.06.2010 - 07.07.2010279.5000 %0.052 %*57.20

4069.6208.07.2010 - 10.07.201038.5000 %0.047 %*5.69

5730.2511.07.2010 - 10.08.2010318.5000 %0.047 %*82.74

Всього:396,31

Отже, в частині стягнення пені в розмірі 68,78 грн. слід відмовити.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 396,31 грн., відповідно до розрахунку суду.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір діє з 08.04.2009 року по 08.03.2012 року.

Згідно п. 9.7. договору сторонами погоджено, що договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов цього договору навмисно або з необережності погіршив стан орендованого приміщення; не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, згідно цього договору; систематично (більше двох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором, тощо.

У відповідності до положень ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На виконання приписів ст. 188 Господарського кодексу України 09.08.2010 року позивач звертався до відповідача з претензією про сплату боргу та з пропозицією про розірвання договору оренди № 57 від 08.04.2009 року, в зв’язку з невиконанням останнім своїх зобов’язань за договором. Однак зазначена пропозиція відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 5. ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до вищевикладеного та враховуючи факт порушення відповідачем грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди нежитлового привішення № 57 від 08.04.2009 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 57 від 08.04.20009 року, укладений між комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 36037999) та товариством з обмеженою відповідальністю «Новафлекс»(03134, м. Київ, вул. Симиренко, 25/24, ідентифікаційний код 21634648).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Новафлекс»(03134, м. Київ, вул. Симиренко, 25/24, ідентифікаційний код 21634648) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 36037999) заборгованість в розмірі 9 398 (дев’ять тисяч триста дев’яносто вісім) грн. 51 коп., пеню у сумі 396 (триста дев’яносто шість) грн. 31 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 270 (двісті сімдесят) грн. 10 коп. та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Новафлекс» (03134, м. Київ, вул. Симиренко, 25/24, ідентифікаційний код 21634648) із займаного нежитлового приміщення загальною площею 24,85 м2 за адресою: м. Київ, вул. Корольова,11/1.

5. В іншій частині позову відмовити

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 31.03.2011 року.