Рішення № 14641605, 22.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/7122.03.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1

про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 2944,47 грн.

Представники:

від позивача Волчек Н.М. представник за довіреністю № 406/2010 від 28.12.2010 року;

від відповідача Іваненко М.В. - представник за довіреністю № 116-2010 від 15.06.2010 року;

від третьої особи не зявились

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 2944,47 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.07.2009 року між закритим акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (далі позивач, страховик за договором ) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) укладено договір страхування автотранспортних засобів № 1020641 (далі - договір страхування), відповідно до умов якого позивач зобов'язався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

07.12.2009 року в м. Києві на перехресті вул. Грушевського з Парковою Алеєю відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1. Водій ОСОБА_1 при зміні напряму руху (розвороту), не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків. Під час даної ДТП застрахованим автомобілем, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.06.2008, керувала страхувальник.

Відповідно до фактів, викладених у Довідці ДАІ УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 07.12.2009 року застрахований автомобіль отримав такі механічні пошкодження: деформація заднього бампера.

Постановою Печерського районного суду м. Києва № 3 -6470/09 від 23.12.2009 року ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, за фактом ДТП, що мала місце 07.12.2009 року, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу.

07.12.2009 року страхувальник на виконання умов договору страхування звернувся до позивача з повідомленням про подію з застрахованим автомобілем, а в подальшому надав письмову заяву з поясненнями щодо обставин ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування, а також представив усі необхідні документи для отримання страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту №171/09 від 31.12.2009 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, склала 2 757,94 грн.

Вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вищевказаної ДТП, склала 2 741,38 грн., що підтверджується наряд замовленням № НМ013960 від 09.07.2010 року та квитанцією № 17102/з26 від 15.06.2010 року.

На підставі повідомлення страхувальника про подію з застрахованим автомобілем від 07.12.2009 року, заяви про виплату страхового відшкодування від 08.12.2009 року, сформованого страхового акту № 3780/09/50/ТР25/00/2 від 19.07.2010 року, позивачем на виконання умов договору страхування виплачено готівкою страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 2 741,38 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 1033 від 10.08.2010 року.

ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Перша" (далі відповідач) згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0210344 з терміном дії з 08.10.2009 року до 07.10.2010 року.

Позивач з метою досудового врегулювання спору, 15.09.2010 року звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 4308, яку було отримано відповідачем 16.09.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на те, що відповідач у місячний строк, а саме до 16.10.2010 року, не відшкодував позивачу заподіяну шкоду, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та пункту 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного закрите акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулось до суду з вимогою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" суму страхового відшкодування у розмірі 2 741,38 грн. в порядку регресу, 57,57 грн. збитків від інфляції та 145,52 грн. пені.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/71, розгляд справи призначено на 15.03.2011 року, а також залучено до участі у справі Іванова Миколу Борисовича, а якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів, в судовому засіданні 15.03.2011 року оголошено перерву до 22.03.2011 року.

В судове засідання 22.03.2011 року зявились представники позивача і відповідача та надали додаткові пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суду стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 2 741,38 грн. в порядку регресу, 57,57 грн. збитків від інфляції, 145,52 грн. пені, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав заявлені позовні вимоги в частині суми основного боргу та суми інфляційних витрат та заперечив проти позовних вимог щодо стягнення пені.

Представник від третьої особи в судові засідання 15.03.2011 року та 22.03.2011 року не зявився, про поважні причини неявки третьої особи суд не повідомлений.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва № 3-6470/09 від 23.12.2009 року вбачається, що 07.12.2009 року приблизно о 16 год. 15 хв. гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2, в м. Києві по на перехресті вул. Грушевського з Парковою Алеєю, при зміні напрямку руху (розвороту) не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, що призвело до механічних пошкоджень обох автомобілів.

Вищевказаною постановою гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.

Відповідно до договору страхування наземного автотранспорту № 1020641 від 01.07.2009 року укладеного між закритим акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" та ОСОБА_2, застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією неземного транспортного засобу, а саме, автомобіля марки Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 171-09 від 31.12.2009 року, вартість матеріального збитку заподіяного автомобілю Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складала 2757,94 грн.

Згідно страхового акту № 3780/09/50/ТР25/00/2 від 19.07.2010 року та проведеного розрахунок суми страхового відшкодування, розрахункова сума страхового відшкодування склала 2741,38 грн.

На підставі заяви страхувальника виплачено страхове відшкодування в розмірі 2741,38 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 1033 від 10.08.2010 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1., винного у вчиненні ДТП, застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0210344 зі строком дії з 08.10.2009 року по 07.10.2010 року.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0210344, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

05.09.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 4308 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги про стягнення 2741,38 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу з відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 145,52 грн. пені та 57,57 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на положення пункту 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Проте, судом встановлено, що положення вищевказаної норми регулюють відносини між страховиком та страхувальником, а тому не підлягають стягненню за регресною вимогою.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 2741,38 грн. суд погоджується з розрахунком витрат повязаних з інфляційними процесами в сумі 57,57 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-И, ідентифікаційний код 31681672) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочинська, 33-37, ідентифікаційний код 19411125) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 2 741 (дві тисячі сімсот сорок одна) грн. 38 коп., індекс інфляції в розмірі 57 (пятдесят сім) грн. 57 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 96 (девяносто шість) грн. 96 коп. та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 30.03.2011 року