Рішення № 14641276, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/7928.03.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна - Холдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактив Ворлд"

про стягнення 331 883,53 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Харжевська Ю.В. –представник за довіреністю № 5 від 16.02.11; Солтисюк М.П. –представник за довіреністю № 4 від 16.02.11

від відповідача: Порхун С.В. –представник за довіреністю № 02/11 від 22.03.11

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактив Ворлд" заборгованості за Договором про надання послуг № 16042010 від 16.04.2010 в розмірі 331 883,53 грн., в тому числі 295029,44 основного боргу, 8383,75 грн. пені, 26847,68 грн. збитків від інфляції, 1622,66 грн. 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання Договору № 16042010 від 16.04.2010 надав відповідачу послуги, за які відповідач не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2011 порушено провадження по справі № 53/79, розгляд справи призначено на 28.02.2011. Також ухвалою суду від 07.02.2011 заяву позивача про вжиття запобіжного заходу до відповідача залишено без розгляду.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 28.02.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 28.03.2011.

25.02.2011 від позивача по справі через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу у знаходяться у нбого або в інших осіб.

Розглянувши подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна - Холдинг", суд її відхиляє, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.           Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.           Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.           Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

          Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що відповідач ухиляється від прийняття наданих послуг та значною сумою боргу.

          При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

          За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "Аделіна - Холдинг".

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2011 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Представник відповідача в судовому засіданні 28.03.2011 надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що відповідач не надавав завдання позивачеві, а позивач не надавав послуги, які відповідач міг би споживати в процесі вчиненої дії або здійснення певної діяльності; відповідач не отримував та не підписував акт здачі-приймання від 03.11.2010 на загальну суму 295029,44 грн.; договір від 16.04.2010 № 16042010 про надання послуг між позивачем та відповідачем є неукладеним, оскільки в договорі не зазначено всіх істотних умов, та будь-які вимоги позивача є безпідставними.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.03.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.04.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір на надання послуг № 16042010, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) надає Замовнику (відповідач) послуги, а Замовник приймає надані послуги та сплачує їх вартість відповідно до затверджених Виконавцем тарифів та на умовах, визначених в Договорі. (п. 1.1. Договору).

У Додатку № 1 до Договору № 16042010 сторони погодили перелік послуг та їх вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, Виконавець виставляє Замовнику рахунок для оплати вартості наданих послуг. (п. 3.2 Договору).

Замовник зобов’язаний оплатити рахунок за послуги до 15 числі місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок Виконавця. (п. 3.4 Договору).

На доказ надання послуг відповідачу на суму 295029,44 грн. позивач надав суду належним чином завірену копію акту здачі-прийняття наданих послуг від 03.11.2010 (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Також позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000527 від 03.11.2010, на доказ направлення якого відповідачу останній надав належним чином завірені копії фіскальних чеків № 0332 від 10.11.2010 та № 0333 від 10.11.2010 та описів вкладення у цінний лист від 10.11.2010.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача уми основного боргу підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання, а саме надані відповідачу послуги, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за отримані послуги не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 295029,44 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.

Досліджуючи подані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази суд встановив, що акт здачі-прийняття наданих послуг від 03.11.2010 на суму 295029,44 грн. підписаний лише позивачем.

На доказ направлення акту здачі-прийняття наданих послуг від 03.11.2010 на суму 295029,44 грн. позивач надав суду належним чином завірені копії фіскальних чеків № 0332 від 10.11.2010 та № 0333 від 10.11.2010 та описів вкладення у цінний лист від 10.11.2010.

Відповідач не підписав акт здачі-прийняття наданих послуг від 03.11.2010 на суму 295029,44 грн., вказані в акті послуги не оплатив, зауважень щодо якості та обсягів послуг вказаних в акті здачі-прийняття наданих послуг від 03.11.2010 на суму 295029,44 грн. не надав.

Отже, незважаючи на те, що акт приймання наданих послуг не підписаний відповідачем, з його боку заперечень щодо обсягів та якості наданих послуг не зроблено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно не сплачує надані позивачем послуги.

З огляду на викладене суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 295029,44 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 3.4. Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ "Аделіна - Холдинг" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактив Ворлд" основного боргу за договором № 16042010 у розмірі 295029,44 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач також просить суд стягнути з відповідача 8383,75 грн. пені за період з 15.11.2010 по 20.01.2011.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

П. 4.6 Договору визначено, що у разі, якщо замовник прострочив виконавцю зобов’язання щодо оплати наданих за Договором послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню за кожний день прострочення з рахунку 0,5 % від несплаченої суми. Нарахування неустойки (пені) починається з робочого дня, що є наступним після останнього дня строку оплати і закінчується в день сплати виконавцю суми основного боргу та неустойки.

Замовник зобов’язаний оплатити рахунок за послуги до 15 числі місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок Виконавця. (п. 3.4 Договору).

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

295029.4416.11.2010 - 20.01.2011667.7500 %0.042 %*8268.91 Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8268,91 грн. нараховану за період з 16.11.2010 по 20.01.2011, відповідно до розрахунку суду.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 1622,66 грн. 3% річних та 26847,68 грн. збитків від інфляції за період з 15.11.2010 по 20.01.2011.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як раніше зазначалося, позивач неправильно вказав дату початку нарахування штрафних санкцій.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

16.11.2010 - 20.01.2011295029.441.0185310.53300339.97

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

295029.4416.11.2010 - 20.01.2011663 %1600.43

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1600,43 грн. та збитків від інфляції в сумі 5310,53 грн. нараховані у період з 16.11.2010 по 20.01.2011.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерактив Ворлд" (03169, м. Київ, вул. Шевченка, 38; ідентифікаційний код 36241328 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна - Холдинг" (01001, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний код 36588728) 295 029 (двісті дев’яносто п’ять тисяч двадцять дев’ять) грн. 44 коп. основного боргу, 8 268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 91 коп. пені, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 43 коп. 3% річних, 5 310 (п’ять тисяч триста десять) грн. 53 коп. збитків від інфляції, 3 102 (три тисячі сто дві) грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                     Грєхова О.А.

Повне рішення складено 30.03.2011