Рішення № 14640667, 30.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.11 Справа № 3/5009/1008/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес –Плюс”, Львівська область, Бродівський район, с. Гаї

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Біотон”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в сумі 18 700, 00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Булишин С.В., довіреність № б/н від 30.07.2010р.

від відповідача: не з’явився

СТОВ “Прогрес-Плюс” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Компанія Біотон” про стягнення боргу в сумі 18 700,00 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 01.03.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 530 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.03.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/1008/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.03.2011р. о 12 годині 00 хвилин.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2011р. розгляд справи відкладений до 30.03.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 30.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 01.04.2011р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданнях представник позивача підтримав вимоги визначені в позовній заяві № 33 від 23.02.2011р. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18 700,00 грн.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне.

09.03.2010р. позивачем на адресу відповідача та за усною домовленістю з ним було перераховано кошти у розмірі 18 700,00 грн. Після надходження коштів на рахунок відповідача, останній зобов’язався поставити товар “Жмих соняшнику” в кількості 10, 000 тон.

Позивач виконав свої зобов’язання перед відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 940 від 09.03.2010р. на суму 18 700,00 грн., але відповідач взяті на себе зобов’язання щодо поставки товару не виконав.

30.04.2010р. на адресу ТОВ “Компанія Біотон” було надіслано лист з вимогою поставити оплачений товар, а саме “Жмих соняшнику”.

Вказаний лист залишений відповідачем без розгляду.

У зв’язку з викладеним позивач у судовому засіданні просить стягнути з відповідача 18 700, 00 грн. основного боргу.

Відповідач в судовому засіданні 14.03.2011р. суму боргу в розмірі 17 000, 00 грн. визнав та надав пояснення, що заборгованість була частково погашена в сумі 1 700,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 181 від 12.03.2011р.

Розглянувши матеріали справи, та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості ТОВ “Компанія Біотон” запропонувало поставити та передати у власність Сільськогосподарському ТОВ “Прогрес-Плюс” жмих соняшнику у кількості 10,000 тон., та надало рахунок-фактуру № СФ-0000047 від 18.02.2010р. для оплати вартості продукції.

Платіжним дорученням № 940 від 09.03.2010р. ТОВ “Прогрес-Плюс” перерахувало грошові кошти у розмірі 18 700,00 грн. на рахунок ТОВ “Компанія Біотон”. Як вказано в цьому платіжному дорученні, кошти перераховано в якості оплати за жмих соняшника згідно рахунка № СФ-0000047 від 18.02.2010р.

Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, товар позивачу не поставив.

30.04.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою здійснити поставку продукції у строк до 10.05.2010р. або повернути отриману згідно платіжного доручення № 940 від 09.03.2010р. попередню оплату в сумі 18 700,00 грн.

ТОВ “Компанія Біотон” відповіді на претензію не надало.

Таким чином, станом на 30.03.2011р., з урахуванням часткової сплати боргу у розмірі 1 700, 00 грн. згідно платіжному дорученню № 181 від 12.03.2011р., заборгованість відповідача перед позивачем складає 17 000, 00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є усна домовленість між СТОВ “Прогрес-Плюс” та ТОВ “Компанія Біотон”.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Для договору, укладеного між СТОВ “Прогрес-Плюс” і ТОВ “Компанія Біотон” обов’язкова письмова форма законом не вимагається.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунку-фактури № СФ-0000047 від 18.02.2010р. на загальну суму 18 700, 00 грн., суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 30.04.2010р. з вимогою здійснити поставку продукції у строк до 10.05.2010р. або повернути отриману згідно платіжного доручення № 940 від 09.03.2010р. попередню оплату за поставку продукції в сумі 18 700,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Згідно ч.1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Компанія Біотон” зобов’язань щодо поставки продукції, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки під час судового розгляду відповідач сплатив частину боргу у розмірі 1 700, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 181 від 12.03.2011р. на суму 1 700,00 грн., в частині стягнення цієї суми провадження у справі слід припинити.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, п.п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82 - 85 ГПК України, суд                                                                                                     

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Біотон” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64 Д, код ЄДРПОУ 34564134) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес-Плюс” (80650, Львівська область, Бродівський район, с. Гаї, код ЄДРПОУ 30472034) 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. витрат на державне мито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1 700 (однієї тисячі сімсот) грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

Суддя В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 01.04.2011р.