Рішення № 14639290, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/5628.03.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії

до Приватного підприємства “КЛЕН”

про стягнення 958, 56 грн.

                    Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Кіяніцина О.С. –пред. за довір. №395 від 21.10.10 р.

від відповідача: не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 958, 56 грн. за договором № 1100036518 про надання послуг електрозв’язку від 06.01.2001 р., з яких: 928, 66 грн. –основного боргу, 1,71 грн. – інфляційних нарахувань, 26,15 грн. –пені, 2, 04 грн. –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати послуг електрозв’язку відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.03.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду, необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 19.01.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

06.01.2001 року між сторонами був укладений договір № 1100036518 про надання послуг електрозв’язку (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги електрозв’язку, а відповідач –своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у разі застосування авансової системи оплати відповідач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1. договору від 06.03.2001 р., зазначено, що договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років. Згідно п.7.2. договору, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Оскільки суду не надано відомостей, що договір був припинений у порядку, вставленому п.7.2. договору, суд приходить до висновку, що він неодноразово пролонговувався і є чинним на день прийняття рішення у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував свої зобов’язання належним чином.

Обов’язок споживача своєчасно сплачувати отримані телекомунікаційні послуги встановлений ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.03 р. №1280-ІV. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 зазначеної статті споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги;

Виходячи з п. 108 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» N 720 від 9 серпня 2005 р. абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Позивач звернувся до відповідача з претензією-попередженням №32-17/83 від 09.11.2010 р. та №32-17/95 від 09.12.2011р., в яких просив погасити заборгованість, згідно рахунку відповідно до ст.ст. 33, 36, 63 Закону України “Про телекомунікації”, п.40, 108-114, 184, 187-191 “Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг” і умов укладеного з відповідачем договору № 1100036518 від 06.01.2001 р.

Позивач стверджує, що відповідач не виконує своїх зобов’язань щодо сплати за надані телекомунікаційні послуги за період з вересня 2010 р. до грудня 2010 р. у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача 928,66 грн. основного боргу.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів погашення заборгованості за договором № 1100036518 від 06.01.2001 р. не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором від 06.01.2001 р № 1100036518 у розмірі 928,66 грн. за період з вересня 2010 р. до грудня 2010 р. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 26,15 грн.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 5.8. договору встановлено, що у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що у встановлений договором строк відповідач не виконував належним чином свої зобов’язанн щодо сплати, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 26,15 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1,71 грн. інфляційних нарахувань та 2,04 грн. –3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань становить 1, 71 грн. та 2, 94 –3% річних.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1,71 грн., та 3% річних в сумі 2, 04 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «КЛЕН»(02091, м. Київ, бул. Русанівський, буд. 4, ідентифікаційний код –30517651) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії (, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код –21560766) 928, 66 (дев’ятсот двадцять вісім грн. 66 коп.) грн. –основного боргу, 1,71 (одна грн. 71 коп.) грн. – інфляційних нарахувань, 26,15 (двадцять шість грн. 15 коп.) грн. –пені, 2, 04 (дві грн. 04 коп.) грн. – 3 % річних, 102,00 (сто дві грн. 00 коп.) грн. –державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) –інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Дата підписання 30.03. 2011 р.