Рішення № 14639205, 21.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/7721.03.11

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»

до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Мост»

про стягнення 736,76 грн.

Суддя Головатюк Л.Б.

Представники:

Від позивача: Мельник Ю.П. (дов. № 42 від 20.10.2010)

Від відповідача: Галієва Д.Г. (дов. від 26.07.2010)

В судовому засіданні 21.03.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс» до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Мост» стягнення 736,76 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.01.2011 порушено провадження у справі № 50/77 та призначено її до розгляду на 18.02.2011.

В судове засідання 18.02.2011 року з’явились представники позивача та відповідача, представник позивача в повному обсязі підтримав подану через відділ діловодства господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3547,77 грн.

Представник відповідача порушив перед судом клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості відповідачу ознайомитись з матеріалами справи.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із задоволення клопотання відповідача, в судовому засіданні від 18.02.2011 року було оголошено перерву до 02.03.2011 року.

В судове засідання 02.03.2011 року з’явились представники позивача та відповідача, надали додаткові докази та дали пояснення по суті спору. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 02.03.2011 року було оголошено перерву до 21.03.2011 року.

В судове засідання 21.03.2011 року з’явились представники позивача і відповідача та надали додаткові пояснення по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2009 між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»(далі-позивач) та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мост»(далі-відповідач) укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 13/09-09 (далі договір перестрахування).

У відповідності до статуту приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс», 13.10.2010 товариство перереєстроване із закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»в приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Поліс»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до пункту 1.2. договору перестрахування, на підставі даного договору сторони укладають факультативні договори перестрахування (надалі - ковер-ноти), які мають юридичну силу та тягнуть за собою відповідальність сторін. Кожний ковер-нот є незалежним від умов будь-якого іншого ковер-ноту, укладеного сторонами. Якщо будь-яке з положень ковер-ноту не співпадає з умовам цього договору, то вирішальним має бути положення, викладене у ковер-ноті, як остаточне узгодження сторін.

Згідно п. 2.2.1. договору перестрахування, при укладенні ковер-ноту про пропорційне перестрахування визначається частка участі перестраховика у ризику (ліміт відповідальності перестраховика). Згідно визначеного ліміту відповідальності перестраховика здійснюється розрахунок сум відшкодувань, які належать до сплати за ковер-нотом. Частка участі перестраховика може бути визначена як відношення суми відповідальності за ризиком, що передана у перестрахування до страхової суми за оригінальним договором страхування.

У відповідності до положень п. 5.2. договору перестрахування, відповідальність перестраховика щодо сплати сум страхового відшкодування обмежується лише часткою його участі в перестрахуванні та/або сумою, які визначено у ковер-ноті. Відповідальність перестраховика не може бути збільшена у разі нездатності перестрахувальника здійснити виплату страхового відшкодування за своєю часткою відповідальності.

Відповідно до умов п. 9.1.11. договору перестрахування, для отримання від перестраховика частки страхового відшкодування надати останньому наступні документи:

-          копію ковер-ноту;

-          письмову заяву перестрахувальника з розрахунком частки страхового відшкодування яку повинен сплатити перестраховик;

-          копію повідомлення страхувальника про настання страхового випадку та письмової заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування;

-          копію страхового акту;

-          копію розрахунку суми страхового відшкодування;

-          копію оригінального договору страхування (страхового полісу);

-          копію офіційного висновку з описанням всіх обставин випадку, який надається установою, до повноважень якої належить розгляд даного випадку (наприклад, довідки з ДАІ про ДТП із зазначенням винної особи, довідки правоохоронних органів про протиправні дії, акту пожежно-технічної експертизи про причини пожежі, довідки з метереологічної або сейсмологічної служби про стихійне лихо і т.п.);

-          копію експертного висновку щодо розміру збитку, якого було завдано внаслідок настання страхового випадку;

-          копію рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи в тому випадку, якщо за умовами первинного договору страхування розмір збитку визначається на підставі такого рахунку;

-          копії документів, які підтверджують витрати перестрахувальника, пов'язані з врегулюванням збитку;

- копію платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із поточного рахунку або видатковий касовий ордер про оплату перестрахувальником страхового відшкодування (якщо в договорі перестрахування не передбачено застереження про "касовий збиток");          

- інші документи, які було зібрано при розслідуванні обставин страхового випадку.

16.09.2009 між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мост»було укладено ковер-нот по факультативному пропорційному перестрахуванню № 5570-10, відповідно до умов якого, було перестраховано ризики, передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту № 2788-10 від 02.09.2009.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до ковер-ноту становила загалом 1720,00грн.

В період дії ковер-ноту настав страховий випадок за вищевказаним договором страхування та, як наслідок - позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальникам, й позивач набув право на отримання частки відповідальності перестраховика в даних відшкодуваннях.

Відповідно до повідомлення № 11303 від 03.06.2010 позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

22.07.2010, на підставі страхового акту № 2534/2788-10 від 12.07.2010, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 6922,29 грн., що підтверджується Видатковим касовим ордером № 747.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява № 13327 від 05.12.2010 на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 612,66 грн. До даної заяви були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

22.09.2009 між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мост»було укладено ковер-нот по факультативному пропорційному перестрахуванню № 5620-10, відповідно до умов якого, було перестраховано ризики, передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту № 2800-10 від 08.09.2009.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до ковер-ноту становила загалом 1591,00грн.

В період дії ковер-ноту настали страхові випадки за вищевказаним договором страхування та, як наслідок - позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальникам, й позивач набув право на отримання частки відповідальності перестраховика в даних відшкодуваннях.

Відповідно до повідомленнь № 9872 від 10.03.2010 та № 11825 від 05.07.2010 позивач повідомив відповідача про настання страхових випадків.

На підставі страхових актів № 2020/2800-10 від 04.03.2010 та № 2566/2800-10 від 20.07.2010, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Позивачем на адресу відповідача були направлені заяви № 10661 від 27.04.2010 року та № 13441 від 11.10.2010 на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 493,74 грн. До заяв були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

25.09.2009 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мост»було укладено ковер-нот по факультативному пропорційному перестрахуванню № 5670-10, відповідно до умов якого, було перестраховано ризики, передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту № 2859-10 від 24.09.2009.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до ковер-ноту становила загалом 990,00 грн.

В період дії ковер-ноту настали страхові випадки за вищевказаним договором страхування та, як наслідок - позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальникам, й позивач набув право на отримання частки відповідальності перестраховика в даних відшкодуваннях.

Відповідно до повідомленнь № 10172 від 24.03.2010, № 12531 від 30.08.2010, № 12545 від 31.08.2010 та № 12552 від 31.08.2010 позивач повідомив відповідача про настання страхових випадків.

На підставі страхових актів № 2831/2859-10 від 05.10.2010, № 2831/2859-10 від 05.10.2010, № 2830/2859-10 від 05.10.2010, № 2299/2859-10 від 11.05.2010 позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Позивачем на адресу відповідача були направлені заяви № 12043 від 19.07.2010, № 14711 від 05.01.2011, № 14717 від 05.01.2011 та № 14723 від 05.01.2011 на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 453,38 грн. До заяв були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

28.09.2009 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мост»було укладено ковер-нот по факультативному пропорційному перестрахуванню № 5693, відповідно до умов якого, було перестраховано ризики, передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту № 2857-10 від 24.09.2009.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до ковер-ноту становила загалом 1680,00грн.

В період дії ковер-ноту настав страховий випадок за вищевказаним договором страхування та, як наслідок - позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальникам, й позивач набув право на отримання частки відповідальності перестраховика в даних відшкодуваннях.

Відповідно до повідомлення № 8300 від 09.11.2009 позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

На підставі страхового акту № 1686/2857-10 від 13.11.2009 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява № 8997 від 13.01.2010 року на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 242,32 грн. До даної заяви були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

01.10.2009 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мост»було укладено ковер-нот по факультативному пропорційному перестрахуванню № 5756-10, відповідно до умов якого, було перестраховано ризики, передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту № 2783-10 від 02.09.2009.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до ковер-ноту становила загалом 1441,60 грн.

В період дії ковер-ноту настав страховий випадок за вищевказаним договором страхування та, як наслідок - позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальникам, й позивач набув право на отримання частки відповідальності перестраховика в даних відшкодуваннях.

Відповідно до повідомлення № 8075 від 27.10.2009 позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

На підставі страхового акту № 2719/2783-10 від 09.09.2010 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява № 14207 від 24.11.2010 року на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 582,46 грн. До даної заяви були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

02.10.2009 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега-Поліс»та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Мост»було укладено ковер-нот по факультативному пропорційному перестрахуванню № 5771-10, відповідно до умов якого, було перестраховано ризики, передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту № 2784-10 від 02.09.2009.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до ковер-ноту становила загалом 1784,50 грн.

В період дії ковер-ноту настав страховий випадок за вищевказаним договором страхування та, як наслідок - позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальникам, й позивач набув право на отримання частки відповідальності перестраховика в даних відшкодуваннях.

Відповідно до повідомлення № 124543 від 19.08.2010 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

На підставі страхового акту № 262/2784-10 від 21.08.2010 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява № 14039 від 22.11.2010 року на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 426,45 грн. До даної заяви були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що по вищезазначеним ковер-нотам сталися страхові випадки, по яким відповідно до п.9.1.8 Договору позивач повідомив відповідача про їх настання. Відповідно до кожного укладеного ковер-ноту відповідач взяв на себе обов»язок виплатити позивачу відповідну частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховтим випадком в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого ковер-нотом не пізніше 15 банківських днів з дати отримання від позивача повного тексту документів, передбаченого п. 9.1.11 Договору.

Таким чином, згідно з умовами договору та ковер-нотів у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3516,61 грн. по сплаті частки страхового відшкодування.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 12 ЗУ «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 13/09-09 від 13.09.2009 року у відповідача перед позивачем в розмірі 3 516,61 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 31,16 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.10.9 Договору, у разі порушення узгоджених термінів сплати платежів за ковер-нотом сторона, яка не виконана зобов»язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог Договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 3516,61 грн. суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 31,16 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3547,77 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 13/09-09 від 13.09.2009 року в розмірі 3547,77 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “МОСТ” (01004, м. Київ, пл.. Бесарабська, 7-Б; ідентифікаційний код 33545697) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега поліс»(03110, м. Київ, вул. Клименка, 23, офіс 208, ідентифікаційний код 30860173) 3 516 (три тисячі п’ятсот шістнадцять) грн. 61 коп. заборгованості, пеню в розмірі 31 тридцять одну) грн. 16 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 28.03.2011