Рішення № 14639059, 25.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/12225.03.11 За позовом відкритого акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енерготрейд"

про стягнення 27 000,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Нечай Ю.М. (дов. від 10.01.2011)

Від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні 25.03.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про постачання природного газу № 1/142 КЕ від 26.12.2007 у розмірі 27 000, 00 грн. та розірвання договору про постачання природного газу № 1/142 КЕ від 26.12.2007.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.02.2011 порушено провадження у справі №50/122 та призначено до розгляду на 11.03.2011.

Представник відповідача в судове засідання 11.03.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 25.03.2011.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 25.03.2011 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач та позивач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у них поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визначити причини їх неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»(далі відповідач, постачальник за договором) та відкритим акціонерним товариством «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799»(далі позивач, споживач за договором) було укладено договір № 1/142 КЕ постачання природного газу (надалі - Договір).

Станом на день розгляду справи, в силу п. 7.3. Договору, строк дії даного Договору пролонгувався на новий строк, а саме до 31.12.2011.

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони досягнули домовленості про те, що «Постачальник зобов 'язується передати, а Споживач прийняти природний газ в обсязі 48 600 метрів кубічних ( в тому числі по місяцям, згідно до табл. № 1) в термін та в порядку, обумовленим даним договором».

Згідно п. 3.1 Договору транспортування газу Споживачу здійснюється по газотранспортній системі ДК «Укртрансгаз»і через газорозподільні мережі підприємств, які виконують диспетчерські функції по контролю за режимом поставки безпосередньо до засувки Споживача. В силу п. 2.1.1 Договору Постачальник зобов'язувався передати Споживачу через систему газотранспортних підприємств ДК «Укртрансгаз»HAK «Нафтогаз України»природний газ в обсягах та в порядку, передбаченим даним договором, за умови відсутності у Споживача заборгованості перед іншим постачальником природного газу, або за згодою цбого постачальника.

Таким чином, TOB «Компанія «Енерготрейд»здійснювало постачання газу для позивача через публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», відповідно до погоджених між сторонами реєстрів планового споживання природного газу у відповідному році.

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення TOB «Компанія «Енерготрейд»від 15.12.2010 (за вих. № 3/827 КЕ), між позивачем та відповідачем було погоджено реєстр планового споживання природного газу у 2011 році до Договору постачання природного газу № 1/142 КЕ від 26.12.2007.

У пп. 4.3.1 пункту 4.3 Договору сторони досягли згоди, що порядок оплати за Договором буде здійснюватися у такому порядку: 100% місячного обсягу природного газу, вказаного у Реєстрі, Споживач сплачує Постачальнику до 25 числа місяця, попереднього місяцю поставки у порядку, планового платежу.

22.12.2010 на виконання умов Договору, згідно виставленого відповідачем рахунку КЕ-2120199 від 10.12.2010 позивачем було оплачено вартість природного газу за січень 2011 року у розмірі 25 000 (двадцять п’ять тисяч) гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 8429.

Однак в порушення взятих на себе обов’язків за договором, TOB «Компанія «Енерготрейд»своїх зобов'язань по поставці позивачу газу на січень 2011 року не виконало.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Волиньгаз»повідомило позивача, що відповідно до планового розподілу ОДУ ДК «Укртрансгаз»для позивача відсутні підтвердження про наявність виділених об'ємів природного газу на січень 2001 року(копія листа ПАТ «Волиньгаз»в матеріалах справи).

Отже, внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В ст. 328 ЦК України сказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов”язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач користувався коштами позивача безпідставно, оскільки взятих на себе зобов’язань не виконав, у встановлений строк роботи обумовлені договором не виконав, у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача авансу в розмірі 25 000,00 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач аванс у сумі 25 000,00 грн. до цього часу позивачеві не повернув - позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами.

П. 5.1. договору встановлено, що у випадку порушення зобов’язань по даному договору, сторони мають право застосувати штрафні санкції передбачені діючим законодавством України.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з п. 11.2 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України затверджених Державним комітетом України по нафті і газу від 01.11.1994 № 355 за недопоставку природного газу з вини газопостачальної, газозбутової організації згідно з укладеними договорами останні сплачують споживачу пеню в розмірі 8 відсотків від вартості природного газу, недопоставленого у визначений договором термін.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення пені в розмірі 8%, що становить 2000,00 грн.

Крім зазначеного позивач просить також розірвати договір про постачання природного газу № 1/142 КЕ від 26.12.2007.

Частина 2 ст. 651 ЦК України передбачає право сторони договору у разі його істотного порушення другою стороною звернутися до суду з позовом про розірвання договору на вимогу однієї із сторін. При цьому істотним вважається таке порушення, внаслідок якого сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки, TOB «Компанія «Енерготрейд»не виконало своїх зобов'язань по поставці газу на січень 2011 року (за який було отримано попередню оплату у розмірі 25 000 грн.) та як свідчать матеріали справи жодним чином не реагує на звернення позивача щодо виділення відповідного об'єму газу, не вчиняє жодних дій щодо виконання взятих на себе зобов'язань, що є істотним порушенням договору, внаслідок чого споживач не отримав того, на що він розраховував при укладенні Договору.

У зв’язку з наведеним суд визнає вимогу позивача про розірвання договору про постачання природного газу № 1/142 КЕ від 26.12.2007 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір № 1/142 КЕ постачання природного газу від 26.12.2007, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»та відкритим акціонерним товариством «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»(код ЄДРПОУ 33240206, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29/2, р/р 26006052600701, МФО 320649 в РЦ КБ „Приватбанк"; р/р 26000436663201, МФО 300272 в ПАТ «Енергобанк») на користь відкритого акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799"(43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 148, код ЄДРПОУ 03113130) 25000(двадцять п’ять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати за непоставлений газ, 2000(дві тисячі) грн. 00 коп. пені, 355(триста п’ятдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 29.03.2011