Рішення № 14638870, 23.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/7523.03.11 За позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” доПриватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”

проВідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 14292,76 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача Афанасьєва А.В.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА” (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (далі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 14292,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 04.02.2011 року.

В судове засідання 04.02.2011р. представники позивача зявився.

На часткове виконання вимог ухвали суду представник позивача надав витребувані документи по справі.

Відповідач в судове засідання не зявився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2011 р.

У судове засідання 25.02.2011 р. представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав копії витребуваних документів по справі та оригінали для огляду.

Відповідач в судове засідання не зявився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи неявку представника відповідача та необхідністю витребувати неподані суду документи, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 року розгляд справи відкладено на 23.03.2011 року.

У судовому засіданні 23.03.2011 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно якої позивач просить: Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Страхова компанія «УНІКА»штрафні санкції за прострочення виконання юбовязань у вигляді пені в розмірі 320 (Триста двадцять) гривень 40 копійок, а також сплачене Позивачем державне мито у розмірі 142 (Сто сорок дві) гривні 93 копійки та 236 (Двісті тридцять шість) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справн.

Заяву про зменшення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача 23.03.2011 р. в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.03.2011 р. судом у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно зясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2009 року Між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “УНІКА” (правонаступник ЗАТ “Страхова компанія “Кредо-Класік”) і ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 005044/0431/0000007/1.

Відповідно п.2.1 договору № 005044/0431/0000007/1від 30.07.2009 р., предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, зазначені у Додатку 1, саме: автомобіля марки “Рено”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2

Згідно Постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2010 р. справа№ 3-1956/10, ОСОБА_1 20.04.2010 р. в м. Дніпропетровську, керуючи автомобілем марки «Пежо», державний номер НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “УНІКА” автомобіль марки Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

На підставі аварійного сертифікату №00042479 від 14.06.2010 року Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “УНІКА”було виплачено страхове відшкодування в розмірі 13972,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 013367 від 15.06.2010 р.

Лакізою В.В. застрахована цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», що підтверджується Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3527889.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування”страхування - це вид цивільно-правових відносин відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, поаної представником позивача 24 лютого 2011 року Приватним акціонерним товариствов «Страхова група «ТАС»сплачено на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 13972,36 грн.

Відповідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору. Спір в частині стягнення грошових коштів в розмірі 13972, 36 грн. підлягає припиненню.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»плата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. Проте, станом на 16.01.2011 р. Відповідачем вищевказані вимоги Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виконані не були, страхове відшкодування Позивачу не виплачено, чим прострочено виконання своїх зобовязань по Полісу на 54 дні.

Пунктом 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»з страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 320 грн. 40 коп. є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також державного мита покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 80 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 13972 грн. 36 коп. припинити.

2. В іншій частині позовних вимог позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” (01103, м. Київ, Печерський р-н, вул.Кіквідзе, буд. 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) з будь-якого рахунку виявлено державним виконавцем під час виконання судового рішення 320 (триста двадцять) гривень 40 коп. пені, 142,00 (сто сорок дві)грн. 93коп витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повне рішення складено 28.03.2011р.