Рішення № 14638435, 16.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/1216.03.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім"

доМалого приватного виробничо –комерційного підприємства "Шар"

простягнення 1117,67 грн.

Представники сторін: від позивача Катрич П.С. - представник; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" про стягнення з Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" заборгованості на загальну суму 1117,67 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 1038,95 грн., 3% річних у розмірі 27,81 грн., інфляційних втрат у розмірі 50,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати поставлених позивачем товарів. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судовому засіданні призначеному на 25.02.2011 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, пояснень по суті позовних вимог не надав, у зв‘язку з чим в судовому засіданні 25.02.2011 оголошено перерву до 16.03.2011 року.

16.03.2001 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв‘язку з тим, що представник відповідача бере участь у розгляді кримінальної справи в іншому місці, доказів в підтвердження вказаних обставин до клопотання не надано.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з підстав необґрунтованості.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, Приватне акціонерне товариство "Калинівський Агрохім" здійснило на користь Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" поставку жита за накладними від 30.10.2009 № 516 на загальну суму 26490,15 грн., від 03.11.2009 № 518 на загальну суму 40825,80 грн., всього на загальну суму 67315,95 грн.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи разом із довіреністю від 29.10.2009 ЯНН №419584 що підтверджують отримання товарів зазначених у накладних.

Оплата, за отриманий в товар, відповідачем проведена не у повному обсязі, заборгованість підприємства станом на час розгляду справи складає 1038,95 грн., доказів повної оплати суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім та часткова оплата свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов‘язання оплатити отриману ним продукцію на суму 1038,95 грн., судом було витребувано від позивача відомості щодо звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості що утворилась за поставлений товар на суму 1038,95 грн., в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України; вимогу, з доказами направлення на адресу відповідача зобов‘язано надати в копії до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість товару на загальну суму 1038,95 грн. отриманого на підставі накладних № 516 та № 518, яка була отримана відповідачем 04.03.2010, належні докази чого є в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові, оскільки позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних, копію вимоги про сплату заборгованості, яка була отримана відповідачем 04.03.2010, та залишена останнім без відповіді та виконання.

Отже, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар, становить 1038,95 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 1038,95 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 27,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 50,91 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд відзначає, що позивачем допущено арифметичну помилку. За розрахунком суду, розмір 3% річних є більшим ніж той, який просить позивач. Однак, оскільки суд обмежений позовними вимогами, а заяви про вихід суду за межі позовних вимог не надходило, то задоволенню підлягають вимоги позивача у розмірі 27,81 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 50,91 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 34, корпус 2, код 19121522 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова, 1а, код 05487478) основну суму заборгованості у розмірі 1038 (одна тисяча тридцять вісім) грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 27 (двадцять сім) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 50 (п‘ятдесят) грн. 91 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова, 1а, код 05487478) надмірно сплачене державне мито у розмірі 9 (дев‘ять) грн. 77 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата складання повного рішення 18/03/2011