Рішення № 14638395, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/2614.03.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД»

Простягнення 84750,22 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача:          Півень Д.О. –дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.10 р.

                              Марковська В.В. –дов. № Д07/2010/12/29-8 від 29.12.10 р.

від відповідача:          Годзяцький О.В. –дов. № 044/24-16 від 05.01.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД»про стягнення 76183,18 грн. основного боргу, 6410,63 грн. інфляційних нарахувань та 2156,41 грн. трьох річних відсотків, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 210003 від 16.07.01 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.

Ухвалою суду від 04.02.11 р. було порушено провадження у справі № 37/26 та призначено її розгляд на 28.02.11 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 28.02.11 р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.11.10 р. та оригінали документів для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.11 р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для з’ясування стану розрахунків.

Представник позивача заперечень не навів.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву в судовому засіданні 28.02.11 р. до 14.03.11 р. о 11:40 год.

У судовому засіданні 14.03.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в частині штрафних санкцій, просив їх задовольнити, надав довідку про надходження коштів, повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.03.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору та платіжне доручення № 36 від 21.01.11 р. на суму 76183,18 грн. у підтвердження сплати основного боргу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємствим з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №210003 від 16.07.01 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору №210003 від 16.07.01 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку, розрахунковим способом.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору №210003 від 16.07.01 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії –кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору №210003 від 16.07.01 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору №210003 від 16.07.01 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку –по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-3 –не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору №210003 від 16.07.01 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) –від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору №210003 від 16.07.01 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

-          на опалення –як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

-          на гаряче водопостачання –як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору №210003 від 16.07.01 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору №210003 від 16.07.01 р., споживач щомісячно:

-          забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-          до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з листопада 2009 р. до листопада 2010 р. та відомостей обліку споживання теплової енергії за період з жовтня 2009 р. до листопада 2010 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.09 р. до 01.12.10 р. становила 217414,87 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором №№210003 від 16.07.01 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 141231,69 грн., у зв’язку з чим станом на 01.12.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 76183,18 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД»про стягнення 76183,18 грн. основного боргу, 6410,63 грн. інфляційних нарахувань та 2156,41 грн. трьох річних відсотків, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 210003 від 16.07.01 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 210003 від 16.07.01 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

У судовому засіданні 14.03.11 р. представник позивача повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу.

Відповідач у судовому засіданні 14.03.11 р. у підтвердження сплати суми основного боргу за вищевказаним договором надав суду платіжне доручення № 36 від 21.01.11 р. на суму 76183,18 грн.

Оскільки, основний борг в розмірі 76183,18 грн. був погашений відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду, то суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 76183,18 грн. основного боргу за неналежне невиконання зобов’язань за договором № 210003 від 16.07.01 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 6410,63 грн. інфляційної складової боргу та 2156,41 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 210003 від 16.07.01 р. за період з грудня 2009 р. до листопада 2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від’ємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені АЕК «Київенерго».

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД»за період з грудня 2009 р. до листопада 2010 р. підлягають 4877,20 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 210003 від 16.07.01 р. та додатками до нього станом на 01.12.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2156,41 грн. трьох відсотків річних.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 163 від 10.01.11 р. в сумі 900,83 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 847,50 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 53,33 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 4 877 (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 20 коп. інфляційної складової боргу, 2 156 (дві тисячі сто п’ятдесят шість) грн. 41 коп. трьох відсотків річних, 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 76183,18 грн. основного боргу та 1533,43 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

4.          На підставі даного рішення повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) з Державного бюджету України державне мито в сумі 53 (п’ятдесят три) грн. 33 коп., що перераховане платіжним дорученням № 163 від 16.01.11 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.