Постанова № 14637739, 05.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 квітня 2011 р. № 42/131б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючий - доповідач),

Коваленко В.М.,

Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в особі Донецького відділення центральної філії ПАТ "КРЕДОБАНК"

на постанову

та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року

господарського суду Донецької області від 20.12.2010 року

у справі

господарського суду№ 42/131б

Донецької області

за заявоюТОВ "Авістапромторг"

доприватного підприємства "Неофрон"

провизнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь представники :

від ПАТ "КРЕДОБАНК":Івченко А.А. (довіреність від 07.02.2011 року),

Жовнер М.С. (довіреність №4385 від 28.03.2010 року),

від заявника:не з'явились,

від боржника:не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа про визнання банкрутом приватного підприємства "Неофрон" (далі –боржника), яку було порушено ухвалою суду від 03.09.2010 року за заявою ТОВ "Авістапромторг" (далі –ініціюючий кредитор) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Постановою господарського суду Донецької області від 13.09.2010 року боржника визнано банкрутом за процедурою, передбаченою статтею 52 Закону, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, зобов’язано ліквідатора письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів боржника, зобов’язано ліквідатора за результатами проведеної роботи подати до господарського суду звіт про свою діяльність та ліквідаційний баланс (том 1, а.с. 21-22).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.12.2010 року відмовлено в задоволені скарги ПАТ "КРЕДОБАНК" м. Львів в особі Донецького відділення Центральної філії ПАТ "КРЕДОБАНК" від 13.12.2010 року №04-9159/10 на дії ліквідатора, відмовлено у задоволені клопотання ПАТ "КРЕДОБАНК" м. Львів в особі Донецького відділення Центральної філії ПАТ "КРЕДОБАНК" від 15.12.2010 року №04-9281/10, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, юридичну особу ліквідовано, провадження у справі припинено (том 1, а.с. 141-143).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" в особі Донецького відділення центральної філії ПАТ "КРЕДОБАНК" (далі –скаржник) звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу місцевого господарського суду, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, припинити повноваження ліквідатора у справі –ініціюючого кредитора, призначити ліквідатором по справі арбітражного керуючого з числа запропонованих Управлінням з питань банкрутства в Донецькій області.

В обґрунтування своїх вимог, заявник посилався на неповідомлення його, як відомого кредитора за кредитним договором про визнання боржника банкрутом, порушення відображення бухгалтерських операцій в балансі боржника, умисне доведення боржника до банкрутства з метою ухилення від виконання зобов’язань.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року ухвалу господарського суду Донецької області від 20.12.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу скаржника –без задоволення (том 2, а.с. 21-23).

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" в особі Донецького відділення центральної філії ПАТ "КРЕДОБАНК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 22, 32, 33, 34, 38, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників скаржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 2, 5 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Згідно з статтею 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів згідно з частиною 5 статті 52 подати свої грошові вимоги. Наслідком належного виконання ліквідатором зазначених обов’язків буде встановлення заставних та конкурсних кредиторів боржника.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено, що подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється на момент завершення ліквідаційної процедури, визначено обов’язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури та за участі кредиторів (комітету кредиторів).

Матеріалами справи підтверджується подання ліквідатором звіту та Фінансового звіту суб"єкта малого підприємництва Приватного підприємства "Неофрон", без реєстру вимог кредиторів, не задоволених за наслідком проведеної процедури банкрутства (том 2, а.с. 58).

Відтак висновки суду першої інстанції суперечать положенням статей 32, 52 Закону, які визначають затвердження судом у підсумковому засіданні за наслідком проведеної ліквідаційної процедури саме звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а не звіту про фінансову діяльність боржника.

Апеляційний суд зазначених помилок суду першої інстанції не виправив.

Також судами попередніх інстанцій не перевірено повноти дій ліквідатора боржника на предмет можливості реалізації майнових прав боржника, які перебували в заставі.

Також судами не перевірено обставин прийняття рішення про припинення боржником господарської діяльності шляхом витребування від державного реєстратора витягу з ЄДРПОУ та відповідного рішення органу управління боржником про ліквідацію юридичної особи боржника.

          Отже, ліквідатором не в повній мірі виконано обов'язки по виявленню майна боржника та задоволенню грошових вимог кредиторів боржника в ході ліквідаційної процедури, а суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене уваги не звернули.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14).

Окрім того, відповідно до вимог пункту 2 частини 3 статті 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

З матеріалів справи вбачається неналежне повідомлення Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в особі Донецького відділення центральної філії ПАТ "КРЕДОБАНК" про дату та час проведення судового засідання в суді апеляційної інстанції, так, як повідомлення про вручення скаржнику вручено 20.01.2011 року в той час, як саме судове засідання відбулось 19.01.2011 року без участі скаржника (том 2, а.с. 19).

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняту у справі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 20.12.2010 року такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права та належними до скасування. Справу № 42/131б слід направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати викладене та з урахуванням обставин справи прийняти рішення про можливість завершення провадження у справі про банкрутство із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, суд вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року та ухвали господарського суду Донецької області від 20.12.2010 року у справі № 42/131б.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в особі Донецького відділення центральної філії ПАТ "КРЕДОБАНК" задовольнити.                     2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 20.12.2010 року скасувати, справу № 42/131б передати на новий судовий розгляд на стадії ліквідаційної процедури до господарського суду Донецької області.

3. Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника приватного підприємства "Неофрон" внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про прийняття зазначеної постанови, скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року та ухвали господарського суду Донецької області від 20.12.2010 року у справі № 42/131б про банкрутство приватного підприємства "Неофрон" (код ЄДРПОУ 34557499).

Головуючий Л. Катеринчук

Судді                                                                       В. Коваленко

           Г. Коробенко