Постанова № 14637629, 04.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 квітня 2011 р. № 1/212-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів                     Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Демчук О.В.

від відповідача: Лихин М.М.

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р.

у справі № 1/212-10 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз"

про стягнення 3 355 411,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010р. у справі № 1/212-10 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Криворіжгаз” на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”2012 135 грн. 48 коп. основного боргу, 241 438 грн. 40 коп. пені, 306090 грн. 48 коп. збитків від інфляції, 111 584 грн. 54 коп. 3% річних, 21677 грн. 34 коп. державного мита, 200 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні 7% штрафу відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. (судді: Т.А.Верхогляд, Л.М. Білецька, І.В. Тищик) змінено вказане рішення суду першої інстанції, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Криворіжгаз”(50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Металургів, 1, ЄДРПОУ 03341397) на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) 2012 135 грн. 48 коп. (два мільйони дванадцять тисяч сто тридцять п’ять грн. сорок вісім коп.) основного боргу, 146081 грн. 85 коп. (сто сорок шість тисяч вісімдесят одна грн. вісімдесят п’ять коп.) пені, 306090 грн. 48 коп. (триста шість тисяч дев’яносто грн. сорок вісім коп.) збитків від інфляції, 111 584 грн. 54 коп. (сто одинадцять тисяч п’ятсот вісімдесят чотири грн. п’ятдесят чотири коп.) 3% річних, 18 003 грн. (вісімнадцять тисяч три грн.) державного мита, 166 грн. 16 коп. (сто шістдесят шість грн. шістнадцять коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

          Не погодившись з прийнятими у даній справі рішенням та постановою, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 32,43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свою вимогу заявник касаційної скарги мотивує тим, що судами неправомірно відмовлено в задоволенні вимог в частині стягнення 442 724,06грн. –7 відсотків штрафу та 50 % розміру пені; судом апеляційної інстанції неправомірно зменшений розмір штрафних санкцій, що підлягали до стягнення, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій допускається лише у виняткових випадках.

У відзиві на касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" вважає оскаржену постанову законною та обгрунтованою, а касаційну скаргу –безпідставною.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

18.12.2007 року між сторонами у справі укладений договір на транспортування природного газу №117Н-571 зі строком дії до 31.12.2008 року в частині надання послуг по транспортуванню газу, та до 31.01.2009 року в частині проведення розрахунків за послуги, за яким позивач зобов’язався здійснити транспортування природного газу від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення –газорозподільних станцій у обсягах, визначених пп. 2.1–2.2 Договору, а відповідач зобов’язався оплатити послуги по транспортуванню газу.

Додатковою угодою № 2 від 24.11.2008 року сторони пролонгували дію вказаного Договору в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків –до повного їх здійснення.

Пунктами 4.1 та 4.3 Договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформлюються відповідачем і позивачем актами здачі-приймання послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно актів здачі-приймання послуг транспортування газу, які наявні в матеріалах справи, відповідач отримав послуги на суму 22166 584 грн. 32 коп.

Відповідно до п.6.2 Договору відповідач повинен провести остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Проте, відповідач оплатив послуги частково, у зв’язку з чим, у нього виникла заборгованість в розмірі 2012 135 грн. 48 коп.

Відповідно до пункту 7.3 Договору у разі не оплати або несвоєчасної оплати послуг з транспортування газу в строки, зазначені в п.6.2 Договору, відповідач має сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки –штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

За правилами частин 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у-розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій правомірно не було застосовано ч.2 ст.231 ГК України, як підставу для стягнення 7 % штрафу.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, висновок господарського суду про зменшення розміру пені на 50% є законним та обґрунтованим, оскільки таке право суду передбачено як ч. 2 ст. 233 ГК України так і п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Крім того, зменшення розміру неустойки апеляційним господарським судом обґрунтовано неплатоспроможністю певної частини населення, який встановлений у Законах України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”від 13.11.1996 року № 486/96-ВР та “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”від 20.02.2003 року № 554-IV.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2011р. у справі № 1/212-10 –без змін.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.