Постанова № 14636655, 30.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 березня 2011 р. № 13/479 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,

суддівКостенко Т.Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиДержавного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця”

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від 26.01.2011 року

у справі господарського суду міста Києва

за позовомМіністерства транспорту та зв’язку України, м. Київ

до

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаГоловного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

1. Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця”, м. Київ,

2. Фонду державного майна України, м. Київ

1. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, м. Київ,

2. Київської міської ради, м. Київ,

3. Київської міської державної адміністрації, м. Київ

провизнання права власності на майно за участю представників

позивача: Бортник О.М,

відповідача: Нечипорчук Н.О.,

третьої особи на стороні позивача-1: Бортник О.М,

третьої особи на стороні позивача-2: Легендзевич О.Ю.,

третьої особи на стороні відповідача-1: не з’явився,

третьої особи на стороні відповідача-2: не з’явився,

третьої особи на стороні відповідача-3: не з’явився

В С Т А Н О В И В:

Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” про визнання права власності на нерухоме майно –будівлю трансформаторної підстанції 2814 (ТП-2814), літера „А” за Технічним паспортом, інвентарний номер 010077, що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 31-а.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2010 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що Державним територіально-галузевим об’єднанням „Південно-Західна залізниця” при зверненні до Головного управління комунальної власності м. Києва не було надано всіх документів, які повинні бути надані згідно з Положенням про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року № 1820, а тому у відповідача не було підстав для оформлення права власності на вищевказаний об’єкт нерухомості.

Не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-Західна залізниця” (далі за текстом –ДТГО „Південно-Західна залізниця”, Залізниця) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 25.11.2010 року та постанову апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року і прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги Міністерства транспорту та зв’язку України задовольнити у повному обсязі.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 29.03.2011 року № 03.08-05/201 у зв'язку з виходом головуючого судді Божок В.С. з відпустки, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя –Божок В.С., судді –Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

Представником позивача було подано до суду касаційної інстанції письмові пояснення до касаційної скарги, в яких він просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів – скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Представники позивача, третіх осіб на стороні позивача-1,-2 в судовому засіданні просили касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів –скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечив та просив судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.

Третіх осіб на стороні відповідача згідно з приписами ст.1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення учасників касаційного провадження, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року № 789 затверджено Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, відповідно до якого Міністерство транспорту та зв’язку України є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4).

Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Статутом ДТГО „Південно-Західна залізниця” визначено, що залізниця –це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об’єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Майно Залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству (п. 4.2 Статуту).

Відповідно до п. 4.3 Статуту джерелами формування майна Залізниці є, зокрема, майно, в т.ч. нерухоме, передане Залізниці.

Згідно з п. 4.1. Статуту майно Залізниці складається з необоротних та оборотних активів, а також цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Залізниці.

Статутом Залізниці передбачено, що до її складу входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи.

Відповідно до Довідки АБ № 171468 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до складу Залізниці входить відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи – Дарницька дистанція електропостачання Південно-Західної залізниці (далі за текстом –Дистанція).

Згідно з Положенням про Дарницьку дистанцію електропостачання ДТГО „Південно-Західна залізниця”, затвердженого наказом начальника ДТГО „Південно-Західна залізниця” від 16.06.2006 року № 291-Н, майно Дистанції відноситься до державної власності, є складовою частиною майна Залізниці і закріплюється за нею на праві повного господарського відання (п. 5.2 Положення).

Основними завданнями та напрямками діяльності Дистанції електропостачання є забезпечення надійного електропостачання на тягу поїздів, засобів сигналізації, централізації, блокування, зв’язку та обчислювальної техніки (п. 4.2 Положення).

Згідно Технічного паспорта, виданого Комунальним підприємством „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”, Довідки Дарницької дистанції електропостачання Південно-Західної залізниці про балансову належність будівель і споруд від 27.08.2010 року № 855, інвентарної картки обліку основних засобів нежитловий будинок (будівля трансформаторної підстанції 2814) по вул. Зрошувальна, 31-а в м. Києві обліковуються на балансі структурного підрозділу Дарницької дистанції електропостачання Південно-Західної залізниці та знаходяться в господарському віданні ДТГО „Південно-Західна залізниця”.

Майно перебуває на балансі Дарницької дистанції електропостачання Південно-Західної залізниці, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою за підписами начальника та головного бухгалтера Дарницької дистанції.

Залізниця за власний рахунок утримує зазначене майно, здійснює його поточний ремонт та обслуговування.

Відповідно до оціночного акту від 23.12.2008 року форми № 3 в Дарницькому районі м. Києва за адресою: вул. Зрошувальна, 31-а наявна цегляна одноповерхова будівля трансформаторної підстанції, літера „А” за Технічним паспортом, що також підтверджено журналом внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку і планом за поверхами, оформленим Комунальним підприємством „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”.

Крім того, відповідно до робочих креслень приладдя вагонного депо на ст. Дарниця Південно-Західної залізниці від 1967 року, розроблених Державним проектно-вишукувальним інститутом Київгіпротранс, спірний об’єкт нерухомого майна відповідає технічним умовам Київенерго, а також даний документ підтверджує той факт, що спірне майно перебуває в правомірному та добросовісному користуванні Залізниці як власника, що створив спірне майно, та використовується виключно для потреб залізничного транспорту.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 року № 1820, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти нежитлового фонду усіх форм власності (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

ДТГО „Південно-Західна залізниця” звернулось до відповідача з заявою про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, а саме: будівлю трансформаторної підстанції 2814 (ТП-2814), літера „А” за Технічним паспортом, інвентарний номер 010077, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна,31-а.

Листом від 29.05.2009 року № 042/13/1-4627 Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказало на відсутність у ДТГО „Південно-Західна залізниця” повного пакету документів для оформлення права власності і відмовило в реєстрації такого права.

Позивач використав право, надане ст. 392 Цивільного кодексу України, і звернувся до місцевого господарського суду з позовом про визнання права власності.

Частиною 3 ст. 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

З матеріалів справи вбачається, що спірний об’єкт нерухомого майна, який побудовано на підставі відповідних проектних та дозвільних документів, входить до складу основних засобів ДТГО „Південно-західна залізниця” в особі Дарницької дистанції електропостачання Південно-Західної залізниці, знаходиться на його балансі, утримується за рахунок коштів державного підприємства та використовується у виробничій діяльності державного підприємства, з моменту будівництва і по теперішній час перебуває у державній власності.

Будівництво та розміщення спірного об’єкту, на який позивач просить визнати право власності, не порушує прав інших осіб.

З часу будівництва об’єкту і по теперішній час вимог про звільнення цієї земельної ділянки до ДТГО „Південно-західна залізниця” не висувалось. Претензій на спірне майно іншими особами заявлено не було.

Також судами було встановлено, що площа спірного об’єкту нерухомого майна відповідає наявним в матеріалах справи інвентарним даним, які визначені у Технічному паспорті, виготовленому Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

          Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Стаття 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Пунктами 2.1, 2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002року № 7/5, передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, зокрема, одним з яких є свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, а також рішення суду про визнання права власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що позивачем було повністю доведено, що він є власником спірного майна і це є підставою для визнання такого права судом з урахуванням положень ст. ст. 328, 392 Цивільного кодексу України, і прийняття рішення про задоволення позову.

Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, залишили поза увагою той факт, що нормативні документи, якими регулюється питання реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, не встановлюють порядку набуття та реєстрації прав власності на нерухоме майно, що збудовано до набрання ними чинності.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що посилання судів попередніх інстанцій на відсутність повного пакету документів, необхідних для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тобто втрата залізницею документів, які засвідчують виникнення права власності на спірне нерухоме майно, не може бути визнано законним та обгрунтованим, оскільки вказана обставина і слугувала підставою звернення позивача до суду з вимогою про визнання такого права, а тому втрата фактичним власником документів, що не є відновними, відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України і є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

Зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до помилкових висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в цій справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2010 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі № 13/479 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі № 13/479 –задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2010 року у справі № 13/479 –скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі.

4. Визнати право власності держави України в особі уповноваженого державного органу –Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги 14, код 00017584) на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 31-а, а саме: будівля трансформаторної підстанції 2814 (ТП-2814) літера „А” за Технічним паспортом, інвентарний № 010077, рік введення в експлуатацію 1967.

Головуючий суддя                                                                       В.С. Божок

Судді:                                                                                 Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга