Постанова № 14636455, 29.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 березня 2011 р. № 7/428 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівВоліка І.М., Коваленко С.С.(доповідач)

розглянувши касаційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго"

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.11р.

у справі№ 7/428 господарського суду м. Києва

за позовомАЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго"

доКП "Київпастранс"

простягнення суми

За участю представників сторін

від позивача Дєдов Є.В. дов., Жекова Г.І. дов.,

від відповідача не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 20795676,49 грн. заборгованості.

04.11.2010 року у зв’язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь 15455611,02 грн. –боргу за активну електроенергію, 1695862,96 грн. –боргу за реактивну електроенергію, 1433983,89 грн.–пені, 1203036,47 грн.–штрафу, 689244,27 грн. –індексу інфляції, 283176,62 грн.–3 % річних, 25500,00 грн.–державного мита, 236,00 грн.–витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.11.2010 року у справі № 7/428 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" –15455611 (п'ятнадцять мільйонів чотириста п’ятдесят п’ять тисяч шістсот одинадцять) грн. 02 коп. –боргу за активну електроенергію, 1695862 (один мільйон шістсот дев’яносто п’ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 96 коп. –боргу за реактивну електроенергію, 689244 (шістсот вісімдесят дев’ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 27 коп. –індексу інфляції, 283176 (двісті вісімдесят три тисячі сто сімдесят шість) грн. 62 коп. –3 % річних, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року у справі № 7/428 (судді Баранець О.М., Чорна Л.В., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2010 року у справі № 7/428 змінено та викладено в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –15455611 (п'ятнадцять мільйонів чотириста п’ятдесят п’ять тисяч шістсот одинадцять) грн. 02 коп. –боргу за активну електроенергію, 1695862 (один мільйон шістсот дев’яносто п’ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 96 коп. –боргу за реактивну електроенергію, 689244 (шістсот вісімдесят дев’ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 27 коп. –індексу інфляції, 283176 (двісті вісімдесят три тисячі сто сімдесят шість) грн. 62 коп. –3 % річних, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовити.

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем 25.06.2003 року було укладено Договір № 112 про постачання електричної енергії (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого постачальник(позивач) продає електричну енергію споживачу(відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками договору, що є його невід’ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно додатку 21 до Договору відповідач зобов'язаний здійснювати до 25 числа поточного місяця 100% вартості від обсягу договірної величини споживання електричної енергії на поточний розрахунковий період за тарифом попереднього розрахункового періоду.

В додатку 5 Б до Договору встановлено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами затверджена наказом Міністерством палива та енергетики України №19 від 17.01.2002 року.

Згідно п. 17 додатку 5 Б до Договору передбачено обов'язок відповідача за підсумками розрахункового періоду до 15 дня календарного місяця, наступного за розрахунковим, отримати у позивача розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електроенергії. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії повинні бути перераховані відповідачем на проточний рахунок позивача до 1 числа наступного календарного місяця.

Суди встановили, що наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків, а також звітами про використану електроенергію за спірний період підтверджується, що за період з 01.11.2009 року по 01.09.2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 22004 295,04 грн. (20270909,28 грн. активна енергія + 1695862,96 грн. реактивна енергія).

Натомість відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, у зв’язку з чим на день звернення позивачем з позовом до суду за вказаний період виникла заборгованість в розмірі 17186 235,24 грн. (15490 372,28 грн. - боргу за активну електричну енергію та 1695862,96 грн. –боргу за реактивну електричну енергію).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільною кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодекс) України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Представником позивача в засідання суду першої інстанції було подано заяву про уточнення позовних вимог, у зв’язку з тим, що відповідач частково сплатив позивачу заборгованість за активну електроенергію у розмірі 34761,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 34761,26 грн. основного боргу.

Проте з таким висновком правомірно не погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції мав правові підстави вирішити спір враховуючи уточнені позовні вимоги, а не припиняти провадження у справі у частині стягнення 34761,26 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання (ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, місцевий господарський суд, з яким погоджується суд попередньої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 689244,27 грн. –індексу інфляції та 283176,62 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу.

Крім цього, суд першої інстанції встановивши відсутність правової підстави, яку позивач поклав в основу своєї вимоги до відповідача, вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки сторони у справі не належать до суб’єктів господарювання державного сектору економіки

Позивач також просить стягнути з відповідача 1433983,89 грн. пені відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте в Договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобов’язання.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою резолютивну частину рішення місцевого господарського суду змінено, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.11р. по справі № 7/428 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді                                                                       І.М. Волік

С.С. Коваленко