Постанова № 14635951, 23.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 березня 2011 р. № 37/197-10 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:Черкащенка М.М.

Кривди Д.С.,

Студенця В.І.

за участю представників

сторін позивача –не з`явився;

відповідача –Черняков С.М.;

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від12.01.2011

у справі№ 37/197-10

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест"

доДержавного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів"

про зобов'язання виконати зобов'язання за договором та стягнення 82 500, 00 грн. В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" (далі – ТОВ "Сталь-Інвест") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (далі – ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів") про зобов'язання виконати зобов'язання за договором № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009 та специфікацією № 1 від 16.06.2009 по договору № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009, яка є невід'ємною частиною цього договору, в натурі, а саме поставити напіввагони чотиривісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" в кількості 55 одиниць на адресу позивача –ТОВ "Сталь-Інвест" на станцію Панютине Південної залізниці; стягнення пені за порушення строків поставки продукції в сумі 82 500, 00 грн.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2010 порушено провадження у справі № 37/197-10 за позовом ТОВ "Сталь-Інвест" до ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" про зобов'язання виконати зобов'язання за договором та стягнення 82 500, 00 грн.

          Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.) від 02.11.2010 позов задоволено частково. Суд стягнув з ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на користь ТОВ "Сталь-Інвест" 82 500, 00 грн. пені. В решті позову відмовлено.

          Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено умови договору щодо поставки товару у строк, визначений сторонами, у зв'язку з чим задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення пені. Разом з тим, суд дійшов висновку щодо неможливості захисту порушено права позивача у визначений ним спосіб.

          Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.) від 12.01.2011 апеляційну скаргу ТОВ "Сталь-Інвест" задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2010 скасовано частково та прийнято нове, яким позов в частині зобов'язання відповідача виконати постачання за договором № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009 та специфікацією № 1 від 16.06.2009 по договору № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009, яка є невід'ємною частиною цього договору, в натурі, а саме поставити напіввагони чотиривісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" в кількості 55 одиниць на суму 8 250 000, 00 грн. на адресу позивача –ТОВ "Сталь-Інвест" на станцію Панютине Південної залізниці задоволено.

          Постанова суду мотивована тим, що відповідачем грошові кошти за 55 напіввагонів були отримані в червні 2009 року і використані в його господарській діяльності саме в зазначений період і за рівнем цін червня 2009 року. Доказів розірвання договору, визнання його недійсним або доказів внесення змін до договору та додаткових угод до нього, відповідач не надав. Окрім того, відповідачем також не надано доказів звернень до позивача з пропозицією про внесення змін до договору у зв'язку з підвищенням цін за сплачений товар.

          Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2011, ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2010.

          У касаційній скарзі ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" посилається на те, що за договором воно взяло на себе зобов'язання виготовити та передати у власність ТОВ "Сталь-Інвест" напіввагони, ціна на комплектуючі для яких суттєво змінилася з моменту укладення договору. У зв'язку з чим відповідач не має можливості на умовах договору виконати свої зобов'язання щодо поставки товару, не виготовивши його.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 16.03.2011.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

          Як встановлено господарським судами та вбачається з матеріалів справи між ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (постачальник) та ТОВ "Сталь-Інвест" (покупець) 16.06.2009 укладено договір № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю, за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору –напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004; - вагон хопер 4-х вісний для гарячих обкотишів моделі 20-9749 ТУ У 35.2-01124454-03-2005, укомплектовані візками моделі 18-100 в кількості 200 одиниць, виробництва ДП "Укрспецвагон", іменовані продукція (п. 1.1 договору).

          Відповідно до п. 1.2 договору за узгодженням сторін номенклатура і обсяг поставок можуть змінюватися і у кожному випадку оформляються додаткові угоди та специфікації, які є невід'ємною частиною цього договору.

          Сторонами оформлено специфікацію № 1 до договору, за умовами якої погоджено поставку продукції –напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 у кількості 55 штук на загальну суму 8 250 000, 00 грн. Строк поставки: 2-3 квартал 2009 року.

          Згідно з п. 5.1 договору ціна продукції узгоджується сторонами на кожну партію і вказується в специфікаціях, котрі є невід'ємною частиною цього договору.

          У зв'язку з ростом цін на енергоносії, комплектуючі вироби та матеріали, що можуть призвести до підвищення затрат на виготовлення продукції, постачальник вправі за узгодженням з покупцем змінити ціну одиниці продукції, що оформляється додатковими угодами. В разі відмови покупця від підписання такої додаткової угоди в строк більше 20 днів з моменту отримання, цей договір припиняє свою дію. Ціна оплаченої в строк та згідно з умовами договору продукції зміні не підлягає (п. 5.2 договору).

          Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки здійснюються за узгоджену в специфікаціях партію наступним чином: - 100% передплата за партію продукції, узгоджену сторонами у специфікаціях, протягом 3 банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату.

          Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.2 договору).

          Додатковими угодами № 1 та № 3 до договору сторони погоджували зміну строку дії договору: до 01.04.2010 та до повного виконання відповідно.

          Господарськими судами встановлено, що позивачем на виконання умов договору протягом 17.06.2009 –19.06.2009 сплачено на користь відповідача 8 250 000, 00 грн., згідно з рахунком № 705 від 16.06.2009, виставленим відповідачем за партію продукції.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009, укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання виконати обов'язок в натурі дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, не приведе до захисту його порушеного права.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в силу наведених положень ЦК України кожна особа самостійно обирає спосіб захисту свого порушеного права, і обраний позивачем спосіб відповідає ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем належним чином виконано його обов'язки щодо здійснення передплати, а відповідачем, при цьому, не надано доказів звернення до позивача із пропозицією про внесення змін до договору в частині ціни продукції у порядку, погодженому сторонами.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору, зокрема визначених пунктом 5.2, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" виконати його обов'язок з поставки товару в натурі.

Окрім того, колегія суддів вважає обґрунтованими та прийнятими при правильному застосуванні норм матеріального права рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача пені за порушення виконання його зобов'язання щодо строків поставки продукції.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", викладені у касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються оскільки вони зводяться передусім до переоцінки доказів та не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 у справі № 37/197-10 –без змін.

Головуючий - суддя                                                            Черкащенко М.М.

Судді:                                                                                Кривда Д.С.

                                                                                                    Студенець В.І.