Постанова № 14635017, 10.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 р. Справа № 2-а-1725/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняПиткіної І.В.

представник позивача: Пазинич Ю.А.

представник позивача: Пазинич А.І

представник відповідача: Переяслівець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород Транс Сервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2010р. по справі№2-а-1725/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород Транс Сервіс"

до Миргородської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання дій неправомірними, визнання неправомірними та скасування акту перевірки, податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання дій неправомірними, скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції№ 0000592301/0, № 0000582301/0, № 0000741702/0 від 09.07.2009 року, а також рішення цього ж податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362303 від 09.07.2009 року. В обгрунтування своїх вимог посилався на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, стверджуючи про помилковість висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, неоприбуткування готівкових коштів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове про задоволення позову у повному обсязі заявлених вимог. В обґрунтування поданої скарги стверджує, що всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджували дотримання встановленого порядку ведення касових операцій та правомірність формування валових витрат, були на час проведення перевірки за місцем реєстрації позивача як юридичної особи. Наполягає на врахуванні при розгляді справи надані документи бухгалтерського обліку, які на його думку спростовують висновки акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Відповідач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, оскільки на час проведення перевірки документи, надані позивачем під час розгляду справи, були відсутні, що підтверджуються відповідною перепискою з позивачем. Просить залишити без задоволення вимоги поданої позивачем апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані по справі докази, дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Миргород Транс Сервіс"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.12.2007 року по 31.12.2008 року був складений акт перевірки № 121/23-418/35025778 від 24.06.2009 року.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 65817,65 грн.; пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1613,35 грн.; не оприбуткування готівкових коштів у розмірі 1773070 грн., що є порушенням пунктів 2.2, 2.6, 3.7, 4.2, 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено зменшення податку з доходів фізичних осіб за квітень-грудень 2008 року у розмірі 85,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені:

- податкове повідомлення - рішення № 0000592301/0 від 09.07.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 99373,01 грн., в тому числі за основним платежем 65817,65 грн., штрафними санкціями 33555,36 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000582301/0 від 09.07.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5702,95 грн., в тому числі за основним платежем 1613,35 грн., за штрафними санкціями - 4089,6 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000741702/0 від 09.07.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 256,50 грн., в тому числі за основним платежем 85,50 грн., за штрафними санкціями - 171 грн.;

- рішення № 0001362303 від 09.07.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8865350 грн.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000592301/0 від 09.07.2009 року. Підставою його прийняття податковим органом зазначається порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що спричинили заниження ТОВ "Миргород Транс Сервіс" за період з 20.12.2007 по 31.12.2008 скоригованого валового доходу в сумі 208336,41 грн та завищення валових витрат в сумі 54934,27 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, виходив з наявності скоєних позивачем порушень податкового законодавства, з чим погоджується колегія суддів зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства України.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Позивачем за весь час розгляду справи не було надано жодних доказів на спростування висновків акту перевірки про те, що ТОВ "Миргород Транс Сервіс" у 3 кварталі 2008 року до рядку 01.1 Декларації "доходи від продажу товарів (робіт послуг)" не включив попередню оплату від Державного унітарного підприємства "Україна" у розмірі 3433,33 грн. та ТОВ "Завод Спецсталь ГКР" на суму 4166,66 грн., що призвело до порушення позивачем термінів збільшення валового доходу за 3 кв. 2008 року на суму 4166,66 грн. та заниження валового доходу за 3 кв. 2008 року на суму 3433,33 грн.

На спростування висновків акту перевірки про заниження ТОВ "Миргород Транс Сервіс" задекларованих показників у рядку 01.2 Декларацій з податку на прибуток" приріст балансової вартості запасів" за період з 20.12.2007 року по 31.12.2008 року у розмірі 204903,08 грн. внаслідок безпідставного списання придбаних акумуляторних батарей та шин, позивачем були надані лише від час судового розгляду документи відповідно бухгалтерського обліку.

Однак, як вбачається з акту перевірки № 121/23-418/35025778 від 24.06.2009 року (які узгоджуються з фактичними обставинами справи щодо відмови в проведенні інвентаризації 18.06.2009 року) ТОВ "Миргород Транс Сервіс" не було надано під час перевірки паперових носіїв первинного бухгалтерського обліку автошин та акумуляторних батарей (актів списання шин та акумуляторів, картки обліку роботи автомобільних шин, аналітичних та синтетичний бухгалтерський облік рахунків 207, 209, 28), незважаючи на запити Миргородської ОДПІ від 11.06.2009 року, 17.06.2009 року. Відсутність таких документів опосередковано підтверджується результатами проведеної 18.06.2009 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, про що свідчить акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Полтавській області від 18.06.2009 року та припис цього органу № 37 від 19.06.2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про порушення позивачем приписів пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР, оскільки акумуляторні батареї та шини, які придбавались позивачем для обслуговування орендованих автомобілів, належать до запасів і підлягали обліку виключно на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів. Поява в подальшому (оформлення, заповнення) документів первинного бухгалтерського обліку, які були надані суду під час розгляду справи, не може спростувати факт відсутності таких документів на час проведення перевірки.

В акті перевірки зафіксовано завищення позивачем за період з 20.12.2007 року по 31.12.2008 року валових витрат на суму 54934,27 грн. та порушення термінів включення до складу скоригованих валових витрат за 3 кв. 2008 року - в сумі 105357,08 грн. Як було встановлено в ході судового розгляду, зазначені порушення є результатом помилкового включення до складу валових витрат видатків, пов"язаних з поліпшенням основних фондів в сумі, яка перевищила 10% сукупної вартості всіх основних фондів станом на початок 2008 року, включенням у вересні 2008 року до складу скоригованих валових витрат видатків, понесених у зв"язку з придбанням дизпалива у жовтні 2008 року; заниженням задекларованих показників витрат на оплату праці. Тобто, в наявності є факт порушень вимог п.п. 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, п.п. 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР. Сам факт включення до складу скоригованих валових витрат видатків, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у сумі, що перевищило 10 відсотків сукупної вартості всіх груп основних фондів, позивачем не заперечується, як і факт відсутності власних основних фондів, оскільки транспорті засоби, які використовувались в наданні послуг стороннім організаціям, знаходились у позивача в оренді.

Крім того, в порушення приписів п.п. 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР, позивачем включено у вересні 2008 року до складу скоригованих валових витрат видатки, понесені у зв"язку з придбанням дизпалива у жовтні 2008 року від ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" на суму 25404,16 грн., ПДВ - 5080,83 грн, ТОВ "Фірма "Пеленг Плюс" на суму 20048,75 грн., ПДВ 4009,75 грн., ТОВ "БП-Групп" на суму 15210,83 грн., ПДВ 3042,17 грн., ТОВ "Калина-Харків" на суму 32906,66 грн., ПДВ - 6581,33 грн., ТОВ "Фірма "Іліада" - 11786,67 грн., ПДВ -2357,35 грн. Будь-яких заперечень проти факту таких порушень, виявлених відповідачем під час проведення перевірки, позивачем не висловлювалося.

Також, в порушення приписів підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР позивачем не включено до рядка 04.3 Декларацій "витрати на оплату праці" нараховану заробітну плату працівникам у розмірі 43070,00 грн., що теж не заперечується позивачем.

Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0000582301/0 від 09.07.2009 року.

В акті перевірки зроблені висновки про заниження позивачем податку на додану вартість на 1613,35 грн., внаслідок невключення до складу податкового зобов"язання по декларації за вересень 2008 року від Державного унітарного підприємства "Україна" у розмірі 3433,33 грн, ПДВ 686,67 грн. та ТОВ "Завод Спецсталь ГКР" на суму 4166,66 грн., ПДВ 833,33 грн. за жовтень 2008 року.

Зазначені порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 168/97-ВР представниками позивача не заперечувалися.

Також відповідачем в акті перевірки зазначалося про завищення позивачем суми податкового кредиту за рахунок віднесення до його складу вартості дизпалива, придбаного за готівкові кошти (на суму більше 10000 грн. за день одним постачальником) без отримання податкової накладної. Так, 13.11.2008 позивач придбав у СПД ФО ОСОБА_4 за готівкові кошти дизпаливо на загальну суму 15578,10 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2596,35 грн., який віднесено до податкового кредиту Декларації за грудень 2008 року на підставі касових чеків від 13.11.2008 року.

Разом з тим, такі дії позивача суперечать вимогам підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Крім того, пунктом 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Постановою правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами визначена у розмірі 10000 грн.

Таким чином, зважаючи на перевищення позивачем граничної суми розрахунків за 1 день, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту за грудень 2008 року є обгрунтованими.

Також, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем, в порушення приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», недотримано термін включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 31709,33 грн, що вбачається з касових чеків за вересень-листопад 2008 року.

Щодо прийнятого податкового повідомлення рішення № 0000741702/0 від 09.07.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом квітня-грудня 2008 року, в порушення приписів підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV, користуючись наданим статусом податкового агента, позивачем була надана соціальна пільга 6 громадянам, розмір якої з врахуванням Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" становив 257,50 грн. (515грн х 50%), в результаті чого позивачем не було утримано податок з доходів фізичних осіб за квітень-грудень 2008 року по 6 особовим рахункам у розмірі 85,50 грн. Будь-яких заперечень з приводу виявлених під проведення перевірки порушень нарахування податку на доходи фізичних осіб позивачем не було надано. Тому, зважаючи на сам факт наявності порушення податкового законодавства, зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем обґрунтовано.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на вимоги підпункту 4.2.2 "б" пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про обгрунтоване донарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 5702,95 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 99373,01 грн., з податку з доходів фізичних осіб в сумі 256,5 грн.

Щодо прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362303 від 09.07.2009 року.

Як було встановлено в ході перевірки, позивач за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 рік одержав готівкові кошти по грошовим чекам на загальну суму 1773070,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок. Позивач стверджував про витрату цих коштів у встановленому порядку з дотриманням касової дисципліни на закупівлю товарно-матеріальних цінностей, господарські потреби, виплату заробітної плати.

Проте, на підтвердження оприбуткування готівкових коштів позивачем, ні під час проведення перевірки, ні під час оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку до податкових органів, незважаючи на запити Миргородської ОДПІ від 11.06.2009 року, 07.07.2009 року не було надано касову книгу, журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, книгу обліку прийнятих та виданих касиром грошей, не встановлено ліміту залишків готівки в касі.

Разом з тим, обовязковість ведення зазначених документів передбачена вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320. Зокрема, пунктом 2.6 Положення передбачено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Таким чином, обов`язковою умовою для підтвердження оприбуткування готівкових коштів є наявність касової книги встановленої форми, аркуші якої пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства, записи до якої здійснені згідно з відповідними прибутковими касовими ордерами (пункти 1.2, 4.2, 7.16, 7.17 Положення).

Позивачем, на підтвердження дотримання встановленого порядку касової дисципліни, лише під час розгляду справи у суді була надана касова книга, в якій зазначено про її початок ведення з 30.11.2008 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи, касові операції здійснювалися позивачем з лютого 2008 року. До 30.11.2008 року будь-яких доказів ведення касової книги позивачем не надано. Сам факт відсутності касової книги до 30.11.2008 року визнається представником позивача.

Досліджуючи надані позивачем докази дотримання позивачем встановленого порядку проведення касових операцій (копій авансових звітів, посвідчень про відряджень, наказів про встановлення ліміту залишку готівки в касі, журналу ордеру по рахунку 301, 372, 685 та договори безвідсоткової поворотної позики, касової книги), колегія суддів зауважує на форму їх виконання (заповнення рівним почерком та одним чорнилом на протязі тривалого часу), що ставить під сумнів їх дійсне складання на час здійснення касових операцій, а не після проведення податковим органом перевірки.

Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.2005 року передбачена штрафна санкція в п"ятикратному розмірі суми не оприбуткування готівки. Керуючись цією нормою відповідачем було застосовано до позивача штрафну санкцію у п"ятикратному розмірі від суми неоприбуткування готівки у розмірі 8865350,00 грн.

Колегія суддів, погоджуючись з фактом відсутності підтверджень на час проведення перевірки документів проведення належним чином касових операцій, як підставу для застосування штрафних фінансових санкцій, не може погодитися з загальним розміром застосованих до позивача штрафних санкцій, зважаючи на вимоги ст. 250 Господарського кодексу України, в редакції яка діяла на час спірних правовідносин.

Адже, за своєю правовою природою застосовані до позивача штрафні санкції за порушення правил здійснення господарської діяльності не є податковим зобовязанням, а належать до одного з видів адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом підприємницької діяльності установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Отже, враховуючи дату прийняття оскарженого рішення, 09.07.2009 року, застосування конфіскаційних санкцій за статтею 208 ГК України можливе лише до тих порушень встановленого порядку проведення касових операцій, які були здійснені після 09.07.2008 року. Щодо здійснених господарських операцій до 09.07.2008 року, загальний розмір яких становить 3648750 грн. (згідно наданого відповідачем розрахунку), то вони знаходяться поза межами строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Порушення вимог ст. 250 ГК України призвело до помилковості висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362303 від 09.07.2009 року в розмірі 8865350 грн. Тому, керуючись ч. 4 ст. 202 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати в цій частині постанову суду першої інстанції, прийнявши нову постанову про задоволення позовних вимог щодо скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362303 від 09.07.2009 року в розмірі 3648750 грн. Таким чином, залишається чинним оскаржене рішення відповідача про застосування до позивача іншої частини штрафних санкцій у розмірі 5216600 грн. (8865350 грн. 3648750 грн.).

Щодо закриття провадження по справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування акту перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки № 121/23-418/35025778 від 24.06.2009 року не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не впливає на права та обовязки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, адже не є обовязковим для виконання. Відповідно у даному випадку відсутній публічно-правовий спір, який би підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення відповідача № 0001362303 від 09.07.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3648750 грн. В іншій частині постанова суду зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород Транс Сервіс" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2010р. по справі№2-а-1725/10/1670 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Миргородської об"єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0001362303 від 09.07.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3648750 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Миргородської об"єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0001362303 від 09.07.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3648750 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року по справі № 1725/10/1670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 15.03.2011 р.