Постанова № 14634361, 30.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року справа №2а-26291/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В. , Губської Л.В.

при секретарі Дегтярьовій А.М.

за участю:

представника позивача Літвиненка О.В., за довіреністю

представника відповідача Романенка О.М., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання неправомірними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001552302/0/39183 від 01.10.2010р., № 0001562302/0/39184 від 01.10.2010р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріс» звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання неправомірними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001552302/0/39183 від 01.10.2010р., № 0001562302/0/39184 від 01.10.2010р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.08.2010 року ДПІ у м. Краматорську була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Оріс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 рок., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 р.р. В ході проведення перевірки були встановлені порушення п.1.32 статті 1, п.п 5.3.9 пункту 5.3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 360051,00 грн. у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 145212грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 214839 грн.; п.п. 7.4.4 п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 198041 грн. у тому числі за грудень 2009р. на суму 116170 грн., за січень 2010 року на суму 55080 грн., за лютий 2010 року на суму 8455 грн., за березень 2010 року на суму 18336 грн., про що складено акт № 1884/23-2-30983166 від 27.08.2010 року. На підставі цього акту, відповідно до абз. «б» підпункту 4.2.2 статті 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001552302/0/39183 від 01.10.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання у сумі 482587,50 грн., у тому числі за основним платежем -360051 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -122536,50 грн. та № 0001562302/0/39184 від 01.10.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання у сумі 297061,50 грн., у тому числі за основним платежем -198041,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -99020,50 грн. Позивач не згоден з наведеними повідомленнями - рішеннями в повному обсязі. Зазначає, що між ТОВ «Оріс» та ВАТ МК «Азовсталь», ВАТ «АК Київводоканал» (Бортницька станція аерації) та ТОВ «ШСК «Донецькшахтопроходка» були укладені договори на виконання певних робіт. З метою їх виконання позивачем були укладені договори субпідряду з ТОВ «Восток-Променерго». Також, ТОВ «Оріс» та ТОВ «Восток-Променерго» уклали договір №08/12-09 від 08.12.2009р., згідно якого останнє прийняло обовязок з виконання діагностичних та підготовчих робіт для встановлення обойми С-791-15СБА в циліндрі високого тиску турбіни типу ПВК-160-130 на загальну суму 450000,00 грн. В подальшому дана деталь була реалізована «Компанії Thespis LTD» на експорт. Вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що зазначені правочини, які укладені між позивачем та ТОВ «Восток-Променерго» мають ознаки нікчемності. Посилаючись на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість» зазначає, що всі документи, які підтверджують взаємовідносини між цими підприємствами були надані відповідачеві під час проведення перевірки. Тому він наполягає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання неправомірними дій по прийняттю податкових повідомлень-рішень №0001552302/0/39183 від 01.10.2010р., №0001562302/0/39184 від 01.10.2010р. та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001552302/0/39183 від 01.10.2010р., № 0001562302/0/39184 від 01.10.2010р. відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ТОВ «Оріс» подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Зазначають, що суду першої інстанції неправильно застосував нормі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» №2181, норми Цивільного кодексу України, щодо нікчемності угод, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, що призвело до прийняття необґрунтованого та не законного рішення.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає останні обґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач є юридичною особою, яке зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 29.05.2000р. та має свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 606246, код ЄДРПОУ 30983166.

27.08.2010 року ДПІ у м. Краматорську була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Оріс» з питань дотримання вимог податкового законодавства , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010р.р.

За результатами даної перевірки був складений акт № 1884/23-2-30983166 від 27.08.2010 року, в якому були відображені наступні порушення:

-п.1.32 статті 1, п.п 5.3.9 пункту 5.3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 360051,00грн. у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 145212грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 214839 грн.;

-п.п. 7.4.4 п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 198041 грн., у тому числі за грудень 2009р. на суму 116170 грн., за січень 2010 року на суму 55080 грн., за лютий 2010 року на суму 8455 грн., за березень 2010 року на суму 18336 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у м. Краматорську правомірно визначило ТОВ «Оріс» суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 482 587,50 грн., у тому числі за основним платежем -360 051 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -122536,50 грн.; суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 297061,50 грн., у тому числі за основним платежем -198 041,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -99020,50 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що в порушення вимог п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 360 051 грн., неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих від постачальника ТОВ « Восток Променерго » послуг за укладеними з позивачем договорами підряду та субпідряду, оскільки останній фактично не виконував роботи ,також порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , тобто не використання таких послуг у господарській діяльності.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Між ТОВ «Оріс» та ВАТ «МК «Азовсталь» були укладені договори № 113ск від 17.07.2009р., № 37 ск від 23.12.2009р., згідно якого ТОВ «Оріс» (підрядник) зобовязується виконати роботи, які передбачені графіком проведення відновлюючого ремонту на ВАТ МК «Азовсталь» (замовник ), якими визначені вартість, порядок оплати робіт, терміни та порядок виконання робіт.

Відповідно до п. 7 даних договорів підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання робіт субпідрядні організації. При цьому підрядник забезпечує координацію діяльності на будівельному майдані.

На виконання цих договорів між ТОВ «Оріс» та ТОВ «Восток-Променерго» був укладений договір субпідряду № 1/09-сп від 15.10.2009р., згідно якого субпідрядник зобовязаний по завданню підрядника, відповідно до умов цього договору виконати роботу, яка передбачена графіком проведення відновлюючих ремонтів на ВАТ «МК «Азовсталь» (замовника). Також, між ними були підписані додаткові угоди до зазначеного договору № 1 та № 2від 04.01.2010р.

Окрім того, між ТОВ «Оріс» та ТОВ «ШСК «Донецькшахтопроходка» був укладений договір від 14.12.2009 року № 15у/2009, згідно якого ТОВ «Оріс» (виконавець) зобовязаний виконати комплекс доручень ТОВ «ШСК «Донецькшахтопроходка» (замовник) будівельно-монтажні роботи: «Комплекс приймання та підготовки сировини при конвеєрній доставці» ВАТ УК «Шахта Красноарміська - Західна №1», яким також визначені вартість, порядок оплати робіт, терміни та порядок їх виконання .

На його виконання ТОВ «Оріс» уклало з ТОВ «Восток- Променерго » договір субпідряду № 3/09-сп від 14.12.2009р., згідно якого субпідрядник ТОВ «Восток-Променерго» приймає на себе обовязок за дорученням позивача на виконання комплексу будівельних робіт на ВАТ УК «Шахта Красноарміська-Західна №1». Договором визначені вартість, порядок оплати робіт, терміни та порядок виконання робіт.

17.06.2009 р між ТОВ «Оріс» та ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» був укладений договір № 66/04/14-09, згідно якого ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» (замовник) доручає ТОВ «Оріс» (підряднику) виконати роботи з відновлення працездатності повітродувних агрегатів Бортицької станції аерації. Відповідно до п. 3.2 цього договору підрядник має право залучати до виконання робіт за договором третіх осіб (субпідрядників), за умови отримання на це дозволу Замовника.

ТОВ «Оріс» був укладений договір субпідряду від 04.11.2009р. № 2/09-сп з ТОВ «Восток-Променерго» з відновлення працездатності повітродувних агрегатів Бортинської станції аерації.

Доводи відповідача та суду першої інстанції, що не надання доказів згоди замовника на виконання робіт субпідрядником свідчить про фактичне не виконання робіт зазначених в договорах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в договорах не зазначено в якій формі( усній або письмовій) зобовязана бути така згода, а відповідно до первинних документів ( актів приймання-передачі виконаних робіт, платіжних доручень) дані роботи були виконанні та прийняти замовником, оплачені, що свідчить про фактичне надання згоди на виконання робіт та їх виконання за зазначеними договорами.

Згідно із п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) відносяться до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Основною умовою формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Враховуючи, що одним з видів діяльності позивача є надання послуг з виконання будівельних та інших робіт, то операції з їх надання з метою подальшої їх реалізації є діяльністю, направленою на отримання доходу, тобто господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що позивачем договори на виконання підрядник та субпідрядник робіт укладалися саме з метою отримання доходу (прибутку), які на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Таким чином, витрати понесені ТОВ «Оріс» , у звязку із виконанням робіт субпідрядника ТОВ « Восток Променерго » та доходи отримані від субпідрядника у вигляді оплати за послуги по веденню обліку та веденню субпідряду,що підтверджуються платіжними дорученнями ( а.с.207-211 т.1), прямо повязані із організацією, веденням позивачем власної господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Факт здійснення позивачем господарських операцій по договорам підряду № 113ск від 17.07.2009р , № 37 ск від 23.12.2009р., №15у/2009 від 14.12.2009 року, № 66/04/14-09 від 17.06.2009 р та договорам субпідряду №1/09-сп від 15.10.2009р. ,№3/09-сп від 14.12.2009р , № 2/09-сп від 04.11.2009р. підтвердженні актами виконаних робіт , податковими накладними, платіжними дорученнями, актами підрядних робіт форми КБ-2в, які були предметом огляду судом першої та апеляційної інстанції та сторонами не спростовуються.

Слід зауважити, що видані підприємствами - контрагентами на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість » , відповідачем також не спростовується факт відповідності інших первинних документів нормам закону .

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, згідно вказаногоЗаконупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Щодо виконання контракту №16-2/07 укладеного між ТОВ «Оріс» (продавець) та «Компанія Thespis LTD» (покупець) від 15.07.2009 року , за яким покупець покупає продукцію запасні частини до турбіни К-160-130, на виконання якого позивач 08.12.2009р. уклав договір підряду № 08/12-09 з ТОВ «Восток-Променерго» (підрядник) на виконання діагностичних та підготовчих робіт для установки обойми С-761-15СБА в циліндрі високого тиску турбіни типу ПВК-160-130, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження виконання контракту № 16-2/07 від 15.07.2009р. позивачем надані наступні документи: товарно-транспортні накладні форми 1-ТН від 09.12.2009р., 15.01.2010 року, вантажну - митну декларацію №700020001/2010/000123 від 15.01.2010р., акт виконаних робіт №08/12-09 від 08.12.2009р., платіжне доручення 26.02.2010р.

На підтвердження виконання ТОВ «Восток-Променерго» договору підряду №08/12-09 від 08.12.2009р. позивачем також надані: акт виконаних робіт від 13.01.2010р. на суму 540000,00 грн., платіжні доручення:№ 3499 від 01.06.2010 року на суму 375000,00грн., №3562 від 09.07.2010р. на суму 105000,00 грн.

Судом першої інстанції товарно-транспортні накладні форми 1-ТН від 09.12.2009р. (щодо перевезення обойми з м. Краматорськ у м. Луганськ) та 15.01.2010року (щодо перевезення у зворотному напрямку) до уваги на приймались, оскільки в них відсутні де - які реквізити ( дані довіреності, підпису вантажоодержувача, печатка).

Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1993 р.№ 363 товаро - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник і вантажовідправник повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача передається перевізнику. Судом було досліджено тільки один екземпляр товаро-транспортної накладної вантажовідправника, а тому на даному екземплярі відсутні підпис вантажоодержувача та його печатка( а.с.82 т.3). В той же час в товаро - транспортній накладній щодо повернення замовнику обойми після виконання робіт, всі реквізити дотримані(а.с.83 т.3)

Апеляційна інстанція не може не відмітити, що відсутність одного із обовязкових реквізитів у товаро - транспортних документах, наданих позивачем на виконання господарської операції, на яке посилається суд першої інстанції, не є порушенням законодавства та не може свідчити про відсутність транспортування обойми С-761-15 СБА до м.Луганська , де проводились відповідні роботи ТОВ «Восток-Променерго» на виконання договору підряду, оскільки фактично діагностичні та підготовчі роботи для установки обойми в циліндрі високого тиску були виконані,що підтверджено актом виконання робіт, актами прийома- передачи ( а.с.91 т.3), а також були передумовою покупця «Компанії Thespis LTD» , про що ним зазначено в листі від 09.07.2009 року та якому після виконання цих умов , фактично було реалізовано циліндр разом з обоймою ( а.с.88 т.3)

В ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що зазначені правочини, які були укладені позивачем з ТОВ «Восток-Променерго», здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п. 5, ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з недійсністю.

Суд першої інстанції на підтвердження висновків щодо фіктивності угод укладених позивачем із вказаними підприємствами посилався на інформацію отриману з акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ТОВ «Восток-Променерго» № 78/23-2/36323379 від 18.06.2010 року , з якого вбачається, що ТОВ «Восток-Променерго» за юридичною адресою не знаходиться, свідоцтво платника ПДВ анульовано з 21.05.2010р., відповідно до даних розрахунку комунального податку чисельність працюючих складала за 1-3 квартал 2009 року 3 особи, 1 квартал 2010р 1 особа, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Виходячи з наведеного, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя дійшла висновку, що ТОВ «Восток-Променерго» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, тобто для формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Оріс».

Проте поряд з цим, на момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній.

Колегія суддів приходить до висновку, що створення юридичної особи (зокрема за викраденими, загубленими чи підробленими документами) навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем не доведено, що державна реєстрація ТОВ «Восток-Променерго» скасована, або діяльність підприємства припинена за будь-яких обставин( ліквідація, банкрутство та інше). Як вбачається з акту № 78/23-2/36323379 перевірка проводилась позапланова невиїзна 18.06.2010 року, з зазначенням інформації щодо відсутності підприємства за юридичною адресою( фактична адреса не встановлена) на 23.03.2010 року( п.2.3.2 акту), тобто були взяті дані за три місяці до перевірки. Перевірка проводилась без відома та присутності директора ТОВ «Восток-Променерго» ( а.2 акту перевірки). Свідоцтво платника ПДВ анульовано на підставі акту анулювання від 21.05.2010 року. Тобто на момент виконання господарських операцій та надання первинних документів в період з грудня 2009року-березень 2010 року, субпідрядник ТОВ «Восток-Променерго» було платником ПДВ, було зареєстровано як юридична особа.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів відсутності контрагента ТОВ «Восток-Променерго» за їх місцезнаходженням на час проведення перевірки. Той факт, що за місцем реєстрації юридичних осіб відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності жодним чином не свідчать про фіктивність угод, укладених такими юридичними особами із позивачем.

На момент укладення та виконання договорів підряду та субпідряду , видачі податкових накладних ТОВ «Восток-Променерго» було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з надання послуг по виконанню робіт, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у звязку з чим колегія не приймає до увагидоводи відповідача про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, заниження податку на прибуток на загальну суму 360 051 грн. та заниження податку на додану вартість не знайшли свого документального підтвердження.

Колегія суддів враховує також те, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, згідно якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими , які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання .

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому, висновки суду першої інстанції в цій частині помилкові та зроблені при невірному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання неправомірними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001552302/0/39183 від 01.10.2010р., № 0001562302/0/39184 від 01.10.2010р.-задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у адміністративній справі № 2а-26291/10/0570- скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання неправомірними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001552302/0/39183 від 01.10.2010р., № 0001562302/0/39184 від 01.10.2010р.-задовольнити.

Визнати неправомірними дії ДПІ у м. Краматорську по прийняттю податкових повідомлень рішень № 0001552302/0/39183 від 01.10.2010 р. та № 0001562302/0/39184 від 01.10.2010 р. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську: № 0001552302/0/39183 від 01.10.2010 р. та № 0001562302/0/39184 від 01.10.2010р. Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 березня 2011р. Постанова у повному обсязі складена 04 квітня 2011 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийТ.Г. Арабей

СуддіІ.В.Геращенко

Л.В.Губська