Постанова № 14633138, 01.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1266/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Гончаренка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач)про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 21.06.2010 року № 0005831503/0/2000, яким ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю у загальній сумі 39140 грн. 83 коп., з них: 26093 грн. 87 коп. - за основним платежем, 13046 грн. 96 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення, суперечать вимогам ст. ст. 1, 25-26 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 1, 2, 13, 21, 30 Закону України "Про оренду землі". Вказує, що встановлення та зміна розміру орендної плати за орендовані земельні ділянки визначаються умовами відповідних договорів між орендодавцем та орендарем, а також внесенням змін до таких договорів за взаємною згодою сторін. Зазначає, що укладені між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" та Кременчуцькою міською радою договори оренди земельних ділянок, зокрема розміри орендної плати за такі ділянки, відповідають вимогам законодавства. Тому вважає, що позивачем у повному обсязі здійснено нарахування та сплату орендної плати за орендовані земельні ділянки, а оскаржуване повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилається на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” віднесена до загальнодержавних податків та зборів. Розмір орендної плати визначений ст. 7 Закону України “Про плату за землю”, і у 2008 році з урахуванням змін, внесених згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, повинен був складати не менше трикратного розміру земельного податку (3 % від грошової оцінки землі). Документальною невиїзною перевіркою від 11.06.2010 року було встановлено, що позивачем по певним договорам оренди земельних ділянок комунальної власності орендна плата у 2008 році нараховувалася та сплачувалася в розмірі від 1 % до 2 % від грошової оцінки землі, у зв'язку з чим констатовано заниження податкового зобов'язання зі сплати орендної плати. За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною податковою інспекцією було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 року № 0005831503/0/2000, яким донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плата за землю в розмірі 26093 грн. 87 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 13046 грн. 96 коп.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" (ідентифікаційний код 31194567) є юридичною особою та зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької ради Полтавської області 22.11.2000 року (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 683641).

Із додатку № 1 до податкової декларації орендної плати за 2008 рік "Відомості із договору оренди землі" вбачається, що позивач самостійно зазначає, що є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договорів оренди земельних ділянок:

- від 22.10.2004 року, зареєстрованого у Полтавській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 020454800208 від 24.11.2004 року;

- від 18.06.2004 року, зареєстрованого у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 020454800125 від 04.06.2004 року;

- від 25.03.2006 року; зареєстрованого у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040654800192 від 21.06.2006 року;

- від 18.04.2007 року, зареєстрованого у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040754800261 від 29.11.2007 року;

- від 31.08.2007 року, зареєстрованого у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040754800204 від 18.09.2007 року;

- від 13.07.2007 року, зареєстрованого у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040754800177 від 16.08.2007 року.

У поданій позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (вх. № 2783) податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, позивачем самостійно нараховано орендну плату на 2008 рік згідно з договорами оренди земельних ділянок в розмірі 37615 грн. 44 коп.

У термін із 07.06.2010 року по 10.06.2010 року посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпроведено відносно позивача документальну невиїзну перевірку податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкової декларації за 2008 рік та договорів оренди земельної ділянки.

За результатами перевірки складено акт № 2942/15-227/31194567 від 11.06.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на 26093 грн. 87 коп., в тому числі:

січень 2008 року 2460,36 грн.;

лютий 2008 року 2460,36 грн.;

березень 2008 року 2460,36 грн.;

квітень 2008 року 2460,36 грн.;

травень 2008 року 2460,36 грн.;

червень 2008 року 2460,36 грн.;

липень 2008 року 2431,69 грн.;

серпень 2008 року 1808,55 грн.;

вересень 2008 року 1808,55 грн.;

жовтень 2008 року 1808,55 грн.;

листопад 2008 року 1785,54 грн.;

грудень 2008 року 1688,83 грн.

За висновками перевіряючих вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договорам оренди земельних ділянок комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі, меншому від встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 2942/15-227/31194567 від 11.06.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцієювинесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 року № 0005831503/0/2000, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю в розмірі 39140 грн. 83 коп., з яких 26093 грн. 87 коп. за основним платежем, 13046 грн. 96 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду після закінчення процедури оскарження в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України “Про плату за землю” від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діяла з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.

Так, ст. 13 Закону України “Про плату за землю” визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 року № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” (набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Проте Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008 року № 309- VI частина 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Перевіркою позивача встановлено, що:

- договором оренди від 22.10.2004 року земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5310436500:12:002:0090) для експлуатації та обслуговування приміщення вбудовано-прибудованого офісу по вул. О. Сербіченка, 5, у м. Кременчуці, загальною площею 206 кв. м. встановлено орендну плату в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі щорічно;

- договором оренди від 18.06.2004 року земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5310436500:12:003:0059), для будівництва, експлуатації та обслуговування складів будівельних матеріалів в районі існуючої бази по вул. Макаренка, 38 б, у м. Кременчуці, загальною площею 5406 кв. м. встановлено орендну плату в розмірі 2 % від грошової оцінки землі щорічно;

- договором оренди від 25.03.2006 року земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5310436500:12:003:0085), для експлуатації та обслуговування бази для складування будівельних матеріалів по вул. Макаренка, 38 б, у м. Кременчуці, загальною площею 16023 кв. м. встановлено орендну плату в розмірі 2 % від грошової оцінки землі щорічно;

- договором оренди від 18.04.2007 року земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5310436500:12:002:0140), для закінчення реконструкції, експлуатації та обслуговування підприємства по виробництву нетканного полотна по вул. Макаренка, 5, у м. Кременчуці, загальною площею 4439 кв. м. встановлено орендну плату в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі щорічно;

- договором оренди від 31.08.2007 року земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5310436500:08:003:0685), для будівництва торгово - побутового центру по вул. Першотравневій в районі будинку № 46 у м. Кременчуці, загальною площею 860 кв. м. встановлено орендну плату в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

Актом перевірки підтверджено, що договором оренди від 13.07.2007 року земельної ділянки, зареєстрованим у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040754800177 від 16.08.2007 року, для будівництва громадського комплексу загальною площею 20145 кв.м, встановлено орендну плату в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

Таким чином, зміст вказаних договорів в частині визначення розміру орендної плати не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Разом з тим, судом встановлено, що зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендної плати протягом 2008 року не були внесені, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2008 рік у податковій декларації виходив із розміру орендної плати по цим договорам.

Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

Документальною невиїзною перевіркою позивача від 11.06.2010 року встановлено, що у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік позивачем визначено орендну плату на 2008 рік в розмірі 37615 грн. 44 коп., із застосуванням розміру орендної плати, меншого від встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі. У зв'язку з цим, сума заниження розміру орендної плати за 2008 рік склала 26093 грн. 87 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у 2008 році в порушення вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по вказаним договорам оренди в розмірі, нижчому від встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі.

За таких обставин висновок перевірки про заниження позивачем у 2008 році суми орендної плати за землю на 26093 грн. 87 коп. є законним та обґрунтованим.

Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд оцінює критично, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.

При цьому суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства “Страхова компанія “Аванте” щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, наголошено, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно із якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 26093 грн. 87 коп.

Згідно пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 року № 0005831503/0/2000, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю в розмірі 39140 грн. 83 коп., з яких 26093 грн. 87 коп. - за основним платежем, 13046 грн. 96 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укркомцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2011 року.

СуддяС.С. Сич