Постанова № 14633124, 01.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1852/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Мендель А.М.,

представника відповідача - Мовчан Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2010 № 0011641503/0/4146, від 23.02.2011 № 0011641503/1/380, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю на загальну суму 22530,86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, оформленої актом від 11.11.2010 № 5655/15-227/30405691, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області зроблено висновок про порушення позивачем статті 21 Закону України “Про оренду землі”, в результаті чого встановлено заниження суми орендної плати за землю за 2008 рік на 4739,82 грн, за 2009 рік на 5461,91 грн, за січень-жовтень 2010 року на 4818,80 грн.

В звязку з цим, 06.12.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011641503/0/4146, а за наслідками його оскарження в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 23.02.2011 № 0011641503/1/380, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю на загальну суму 22530,86 грн, в тому числі: за основним платежем 15020,53 грн, штрафні санкції 7510,33 грн. Вважає вказані рішення такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому запереченні на адміністративний позов відповідач посилається на те, що зміст договору оренди землі, укладеного позивачем з Білецьківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області, в частині визначення розміру орендної плати не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3% від грошової оцінки землі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" (код ЄДРПОУ 30405691) зареєстрований як юридична особа Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 25.11.1999, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №630180.

Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "Кременчуцька металургійна компанія", за результатами якої складено акт від 11.11.2010 № 5655/15-227/30405691.

Даним актом зафіксовано порушення позивачем статті 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV “Про оренду землі” із змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-ІV “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, Законом України від 03 червня 2008 року № 309-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, в результаті чого встановлено заниження суми орендної плати за землю за 2008 рік на 4739,82 грн, за 2009 рік на 5461,91 грн, за січень-жовтень 2010 року на 4818,80 грн.

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата за договором оренди земельної ділянки комунальної власності від 04.04.2001 за період з січня 2008 року по жовтень 2010 року позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірах менших, ніж передбаченим законодавством трикратним розміром земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

На підставі акту перевірки від 11.11.2010 № 5655/15-227/30405691, Кременчуцькою ОДПІ 06.12.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011641503/0/4146, а за наслідками його оскарження в адміністративному порядку, податкове повідомлення-рішення від 23.02.2011 № 0011641503/1/380, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю на загальну суму 22530,86 грн, в тому числі: за основним платежем 15020,53 грн, штрафні (фінансові) санкції 7510,33 грн.

Позивач не згоден із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Як встановлено в ході розгляду справи, ТОВ "Кременчуцька металургійна компанія" є орендарем земельної ділянки комунальної власності площею 8,84 га на підставі укладеного з Білецьківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області договору оренди від 04.04.2001.

Згідно вказаного договору орендна плата за об'єкт оренди встановлена у розмірі 8840 грн на рік, яка вноситься шляхом перерахування місячної суми - 736,67 грн орендної плати на рахунок орендодавця.

Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі орендована земельна ділянка віднесена до земель підприємств іншої промисловості (код цільового використання 3.1.5), грошова оцінка земельної ділянки не проводилась. Земельна ділянка зайнята відвалами відходів ливарного виробництва Кременчуцького ливарного заводу, знаходиться за межами населеного пункту за адресою: ур. Широке Кременчуцького ДЛГ Білецьківської сільської ради Кременчуцького району.

Позивач нараховував та сплачував орендну плату за землю на рахунок орендодавця згідно наданих до Кременчуцької ОДПІ податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008, 2009, 2010 роки.

Так, позивачем 31.01.2008 було подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, в якій позивачем самостійно нараховано орендної плати на 2008 рік в розмірі 9405,60 грн.

Крім того, 22.01.2009 подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, в якій позивачем самостійно нараховано орендної плати на 2009 рік в розмірі 10835,25 грн. та 30.01.2010 податкову декларацію за 2010 рік, в якій за січень-жовтень 2010 року нараховано 9562,11 грн. орендної плати.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України “Про плату за землю” (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” (у редакції, яка діяла з 31.03.2005 року та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно частини 1 статті 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності в спірний період відносилась до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентувався положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.

Так, статтею 13 Закону України “Про плату за землю” визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю- це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 пункту 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі” (набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Проте, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008 року № 309-VI частина 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі” знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року, 2009 та 2010 років та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно статті 8 Закону України “Про плату за землю” податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за межами населених пунктів у 2008, 2009 та 2010 роках повинен був складати не менше трикратного розміру земельного податку.

Для земель, які знаходяться за межами населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена береться середня грошова оцінка ріллі по області, яка становить 4067,00 грн/га відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 19.01.1998 № 19.

Згідно обґрунтованого розрахунку орендної плати згідно акту перевірки від 11.11.2010 № 5655/15-227/30405691, при застосуванні коефіцієнту індексації грошова оцінка ріллі по області на 2008 рік становить 10667,74 грн, на 2009 рік - 12290,47 грн, на 2010 рік - 13014,40 грн.

Згідно вимог чинного законодавства розмір орендної плати повинен становити не менше 3% від грошової оцінки, тобто сума орендної плати на 2008 рік повинна становити 14145,42 грн, на 2009 рік - 16297,16 грн, на січень-жовтень 2010 року - 14380,91 грн.

Проте, позивачем задекларовано за 2008 рік - 9405,60 грн, 2009 рік - 10835,25 грн, за січень-жовтень 2010 року - 9562,11 грн.

Таким чином, орендна плата за січень-грудень 2008 року занижена позивачем на 4739,82 грн (14145,42 грн - 9405,60 грн), за січень-грудень 2009 року на 5461,91 грн (16297,16 грн - 10835,25 грн), за січень-жовтень 2010 року на 4818,80 грн. (14380,91 грн - 9562,11 грн).

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується позивачем, що зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендної плати внесені не були, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2008, 2009 та 2010 роки у податкових деклараціях виходив із розміру орендної плати за цим договором.

Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

З огляду на те, що у податкових деклараціях з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008, 2009 та 2010 роки, поданих позивачем до Кременчуцької ОДПІ, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди, виходячи із розміру орендної плати, яка встановлена в даному договорі (8840 грн на рік) замість встановленого мінімального розміру - трикратного розміру земельного податку, передбаченого статтею 8 Закону України "Про плату за землю", перевіркою констатовано факт заниження розміру орендної плати за січень - грудень 2008 року, січень - грудень 2009 року, січень-жовтень 2010 року на загальну суму 15020,53 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю є законним та обґрунтованим.

Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд оцінює критично, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.

При цьому, суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства “Страхова компанія “Аванте” щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 1 Закону України “Про систему оподаткування”, статті 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, наголошено, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини 1 статті 67, пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, згідно із якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та цільовими фондами” (чинного на момент проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування суми податкового зобов'язання) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0011641503/0/4146 та від 23.02.2011 № 0011641503/1/380, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю на загальну суму 22530,86 грн, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2011 року.

СуддяО.В. Гіглава