Постанова № 14632954, 28.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2011 р. Справа № 8/1058-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.10.10 р.

у справі № 8/1058-10 (головуючий суддя Смаровоз М.В., судді Гладюк Ю.В., Магера В.В.)

позивач Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна комісія регулювання електроенергетики України

відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 65823973 грн. 29 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

третьої особи - не з"явився

відповідача - Доценко О.І.(дов.№ 1 від 04.01.11 р.)

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні з 23.02.2011 р. по 28.03.2011 р. оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21 жовтня 2010 року у справі №8/1058-10 (головуючий суддя Смаровоз М.В., судді Гладюк Ю.В., Магера В.В.) позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" задоволено частково, присуджено до стягнення з останнього на користь позивача 52185020,57 грн. основного боргу, 6132759,09 грн. пені, 5943695,26 грн. інфляційних втрат, 1516502 грн. 3% річних, 25500 грн. відшкодування державного мита та 235,84 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові з підстав, наведених у скарзі.

Ухвалою Житомирсьткого апеляційного господарського суду від 12 листопада 2010 р. прийнято апеляційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 21 жовтня 2010 року у справі № 8/1058-10 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 21 грудня 2010 р.

Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2010 р. вищезазначену справу № 8/1058-10 передано до Рівненського апеляційного господарського суду для подальшого здійснення апеляційного провадження, оскільки Указом Президента України "Питання мережі господарських судів України" " 811/2010 від 12.08.2010 року, серед іншого, ліквідовано Житомирський апеляційний господарський суд та створено Рівненський апеляційний господарський суд.

Згідно п.4 розпорядження Вищого господарського суду України № 23-р від 16.08.2010 року з урахуванням змін, внесених розпорядженням ВГСУ № 45-р від 09.12.2010 року, матеріали незакінчених провадженням справ, що розглядаються Житомирським апеляційним господарським судом, підлягають передачі на розгляд Рівненського апеляційного господарського суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського прийняла справу № 8/1058-10 для подальшого здійснення апеляційного провадження, про що 31.12.2010 р. було винесено відповідну ухвалу та призначено розгляд скарги на 24.01.2011 р.

В судовому засіданні 24.01.2011 р. було оголошено перерву до 07.02.2011 р., однак з огляду на подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду скарги та незаперечення представника позивача з цього приводу розгляд скарги було відкладено на 23.02.2011 р., коли відповідно до клопотання відповідача про продовження строку розгляду скарги, в зв"язку з вжиттям заходів щодо укладення мирової угоди, яке не заперечувалось представником позивача, про що зазначено в протоколі судового засідання від 23.02.2011 р., відтак останнє було задоволено судом та оголошено переву в судовому засіданні до 28.03.2011 р. Натомість сторони спір в добровільному порядку не врегулювали, мирову угоду на затвердження апеляційного суду не подали.

Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення, прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин, що мають значення для вирішення справи. Судом, на думку апелянта, не доведено обставини, що мають значення для справи, які той визнав встановленими, відтак вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 21 жовтня 2010 року у справі №8/1058-10 підлягає скасуванню з огляду на таке.

На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно проігноровано клопотання про відкладення розгляду справи, залученої відповідно до ухвали від 07.10.2010 р. третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національної комісії регулювання електроенергетики України, тому остання не змогла надати письмових пояснень по суті заявленого позову, так як не отримала копії позовної заяви. Ця обставина безпідставно, на думку апелянта, не була прийнята місцевим господарським судом до уваги, що свідчить про неповноту з"ясування фактичних даних, що мають значення для справи, так як вищезазначене могло вплинути на правильність винесеного рішення.

Як зазначає скаржник, 30 січня 2009 року між Дочірньою компанією “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(Постачальником) та Публічним акціонерним товариством “Хмельницькгаз”(Покупцем) був укладений договір поставки природного газу № 06/09-60 (далі договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця в 2009 році природний газ, надалі газ, за наявності його обсягів, а останній зобов"язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. При цьому, в п.3.5. договору поставки зазначається, що остаточні розрахунки та оплата за газ проводяться на підставі актів приймання-передачі газу, однак апелянт вказує, що позивачем акти приймання-передачі природного газу за січень 2009 року були отримані 26.04.09р., акти приймання-передачі природного газу за червень 2009 року були отримані 18.03.10р., за серпень-вересень 2009 року були отримані 10.06.10р., за жовтень-листопад 2009 року - 28.07.10р., що підтверджуює несвоєчасне надання самим позивачем документів, за якими проводяться остаточні розрахунки та свідчать про відсутність підстав здійснення остаточних розрахунків за отриманий газ.

В поданій апеляційній скарзі скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що п.11.1 додаткової угоди № 1 до договору поставки, останній набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались з 01 січня 2009 року і діє в частині поставки газу до З1 грудня 2009 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Крім того, дана теза стверджується п.1.1. договору, де чітко зазначається, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю в 2009 році природний газ. Однак позивач, в порушення умов договору, долучив акт прийому-передачі природного газу за січень 2010 рік із вартістю газу 25708827,77 грн., який не охоплюється вищевказаним договором, що на думку апелянта, є неприпустимим, оскільки відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Строк дії договору є істотною умовою договору і чітко зазначений календарною датою в п.11.1 вищезазнгаченої Додаткової угоди № 1 - діє з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року.

Крім того, апелянт зазначає, що додаткова угода № 4 до договору поставки, укладена 29 січня 2010 року фактично була укладена через місяць по закінченню терміну дії договору, і газ, спожитий в січні 2010 року, був приєднаний до договору 2009 року, що, на думку скаржника, є неприпустимим, оскільки на той момент вищевказаний договір в частині поставки газу був закінчений.

Не погоджується апелянт і з нарахованими йому позивачем та задоволеними судом першої інстанції пенею, інфляційними втратами та відсотками річними, вважає їх необгрунтованими, безпідставними, оскільки, на його думку, невиконаних чи прострочених зобов"язань за договором немає, так як Акти приймання-передачі природного газу за січень 2009 року були отримані 26.04.09 р., за червень 2009 року були отримані 18.03.10 р., за серпень-вересень 2009 року були отримані 10.06.10 р., за жовтень-листопад 2009 року - 28.07.10 р.

Крім того, у поданих апеляційному суду додаткових поясненнях вказує на те, що ПАТ «Хмельницькгаз» звернулося до Господарського суду м.Києва з позовною заявою до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про спонукання виконання договору, а саме: зобов'язання підписати акти приймання-передачі природного газу за грудень 2009 року в обсязі 10434,909 тис. куб. м на загальну суму 26825020,57 грн., за січень 2010 року в обсязі 10000,711 тис. куб. м на загальну суму 25708827,77 грн. за договором поставки природного газу № 06/09-60 від 30.01.2009 р.

При цьому, після звернення до суду відповідач погодив, підписав та 03.03.2011р. передав ПАТ «Хмельницькгаз» зазначені вище акти. 16 березня 2011 року господарський суд м.Києва виніс ухвалу № 20/57, яка вступила в законну силу. В ній господарський суд м.Києва вказав на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача та ухилення останнього від підписання актів, тобто вина невиконання договірних зобов'язань покладається на Дочірню компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Оскільки акти приймання-передачі природного газу були підписані після звернення позивача до суду, то й момент виконання умов договору по оплаті за природний газ виникає з моменту погодження, підписання та передачі актів приймання-передачі природного газу позивачу, відповідно до п.3.5 договору поставки природного газу № 06/09-60 від 30.01.2009 року.

Враховуючи, що вимоги про стягнення суми отриманого природного газу в грудні 2009 року та січні 2010 року були подані ДК «Газ України» 4 червня 2010 року, а право на вимогу виникло у позивача 10.03.2011 року, скаржник вважає, що зазначені факти, встановлені рішенням господарського суду у відповідності до ст.35 ГПК України є підставою для звільнення від доказування та, відповідно, свідчать про безпідставність позовних вимог через їх передчасність.

А так, просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 21.10.10 р. та відмовити в позові повністю.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні 23.02.2011 р. не погоджувався з доводами апелянта, оскільки вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 26 жовтня 2010 року, у справі №8/1058-10 таким, що прийнято з дотриманням вимог процесуального права, з всебічною та вичерпною перевіркою обставин справи, вирішенням спору у відповідності з нормами матеріального права, що підтверджується дослідженими доказами, а апеляційну скаргу вважає безпідставною, необгрунтованою, такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, дійсним обставинам справи, тому вважає, що підстав для скасування рішення немає. Просить відмовити відповідачу у задоволенні поданої ним апеляційної скарги повністю та залишити без змін оскаржуване останнім рішення, з огляду на таке.

Як зазначає позивач, посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що позивачем несвоєчасно надані ПАТ «Хмельницькгаз» акти приймання-передачі природного газу, що свідчить про відсутність підстав для здійснення остаточних розрахунків по спірному договору є необгрунтованими, оскільки відповідно до п.3.5 останнього саме відповідач визначає фактичні обсяги спожитого газу в певному місяці, його фактичну ціну, яка фіксується шляхом складання акту приймання-передачі природного газу, відтак, останньому було відомо про обсяг та вартість поставленого природного газу і, як наслідок, у останнього були відсутні будь-які перешкоди для своєчасного та повного виконання взятих на себе зобов'язань в частині здійснення оплати за поставлений газ.

Крім того, відповідно до п.6.1. договору поставки, відповідач зобов'язаний до кінця місяця поставки оплатити всю суму поставленого природного газу і не чекати, коли буде підписаний акт приймання-передачі природного газу. Поряд з цим, як зазначає позивач, в актах приймання-передачі природного газу вказується дата його складання, зазначення іншої дати не передбачено, тобто якщо в акті вказується дата 31.11.2009 року, то саме цю дату необхідно розуміти як дату підписання, а не якусь іншу - дату відправки чи отримання акту. Таким чином, позивач вважає, що відповідач відповідно до вищезазначеного пункту договору зобов'язаний був розрахуватися за спожитий природний газ до 10 числа наступного за місяцем поставки природного газу, а не з моменту отримання актів приймання-передачі природного газу.

З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що в розрахунку пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних ним вірно визначено період прострочення виконання зобов'язання, відтак, позовні вимоги в цій частині, на думку позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з іншим, позивач вважає хибною позицію скаржника, що додаткова угода №4 до спірного договору укладена поза межами дії основного договору на постачання газу, оскільки в силу ст.ст.626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 6 зазначеного вище кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Волевиявлення сторін вищезазначеного правочину підтверджується печатками та підписами сторін, що підтверджує його правомірність та відповідність нормам чинного законодавства.

В судове засідання 28.03.2011 р. представник позивача не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги був повідомлений під розписку в протоколі судового засідання 23.02.2011 р.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна комісія регулювання електроенергетики України в судове засідання не з’явилась, письмових пояснень на апеляційну скаргу не подала, про час та місце розгляду скарги була повідомлена належним чином.

Враховуючи вищевикладене, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третьої особи на його стороні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

30.01.2009 року між Дочірньою компанією “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(Постачальником) та Публічним акціонерним товариством “Хмельницькгаз”(Покупцем) було укладено договір поставки природного газу №06/09-60 (далі – договір поставки, а.с.41-46), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язувався передати у власність покупцю в 2009 р. природний газ (надалі газ), а покупець, в свою чергу, зобов’язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

При цьому, за п.1.3. договору поставки газ, що постачається, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Пунктом 2.1. договору поставки передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. газ в обсязі до 30100000 куб.м. При цьому, обсяги газу, які планується поставити за цим договором, можуть змінюватись постачальником протягом місяця поставки.

Відповідно до п.3.5. договору поставки кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником та покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна (скоригована відповідно до постанови КМУ від 29.04.2006 р. № 605 зі змінами, внесеними постановою КМУ 28.01.2009 р. № 36) та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п.5.1 договору поставки з 01.01.2009 р. ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2020,25 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00 грн., крім того ПДВ- 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2570,70 грн. з ПДВ.

Загальна сума даного договору поставки відповідно до п. 5.2. останнього складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1. договору поставки, оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. При цьому, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.1. договору поставки, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

При цьому, як визначено пунктом 7.2. договору поставки, у разі невиконання покупцем його умов, передбачених п.6.1, останій зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.7. договору поставки передбачено, що неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Відповідно до п.11.1 договору поставки, останній набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались з 01.01.2009 р. та діє в частині поставки газу до 31.03.2009 р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Строк дії цього договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода (п. 11.2 договору поставки).

Крім того, між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) в подальшому укладались додаткові угоди до договору поставки за №№ 1-4 (а.с.47-50).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додаткової угоди №1 від 31.03.2009 р. до договору поставки, п.1.3. останнього викладено в наступній редакції: „Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору. Покупець не є кінцевим споживачем”. Пункт 2.1. договору поставки доповнено абзацом про те, що постачальник передає покупцю в період з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р. газ в обсязі до 48000,0 тис. (сорок вісім мільйонів) куб. м, за наявності його обсягів. Пункт 11.1. договору поставки викладено в наступній редакції: „Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались з 01.01.2009 р. та діє в частині поставки газу до 31.12.2009 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення” (а.с.47).

Додатковою угодою № 2 від 31.08.2009 р. до договору поставки п. 2.1. останнього змінено та зазначено, що постачальник передає покупцю в період з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р. газ в обсязі 46837,224 тис. куб. м, за наявності його обсягів. Пункт 3.5 договору поставки доповнено абзацом: „Акти приймання-передачі газу з ресурсу липня 2009 року, підписанні та скріплені печаткою, покупець зобов’язується надати постачальнику протягом трьох днів з моменту укладення даної додаткової угоди”. Крім того, доповнено п.6.1. договору абзацом: „Оплата за газ з ресурсу липня 2009 року здійснюється покупцем шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості обсягів газу, зазначених у п.2.1. договору поставки, протягом двох банківських днів з моменту укладення додаткової угоди”. При цьому, пункт 11.1. договору поставки викладено в наступній редакції: „Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались з 01.01.2009р. та діє в частині поставки газу до 31.12.2009 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення” (а.с.48).

Згідно з додатковою угодою №3 від 05.11.2009 р. п. 2.1. договору поставки змінено та зазначено, що постачальник передає покупцю в період з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р. газ в обсязі до 42278,417 тис. куб. м газу, за наявності його обсягів (а.с.49).

Відповідно до додаткової угоди №4 від 29.01.2010 р. доповнено п. 2.1. договору поставки абзацом: „Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. газ в обсязі до 10000,0 тис. куб. м, за наявності його обсягів”. Пункт 11.1. договору поставки викладено в наступній редакції: „Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались з 01.01.2009 р. та діє в частині поставки газу до 31.01.2010 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення”(а.с.50).

Як вбачається, отримання відповідачем газу підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі від 31.01.2009 р. (позивачем переданий імпортований природний газ в обсязі 10157,093 тис. куб. м на суму 26110838,98 грн.); від 30.06.2009 р. (позивачем переданий імпортований природний газ в обсязі 4855,707 тис. м куб. на суму 12482565,98 грн.); від 31.08.2009 р. (позивачем переданий з ресурсу липня 2009 року імпортований природний газ в обсязі 4381,517 тис. м куб. на суму 11263565,75 грн.); від 31.08.2009 р. (позивачем переданий імпортований природний газ в обсязі 2028,975 тис. м куб. на суму 5215886,03 грн.); від 30.09.2009 р. (позивачем переданий імпортований природний газ в обсязі 3714,205 тис. м куб. на суму 9548106,79 грн.); від 31.10.2009 р. (позивачем переданий імпортований природний газ в обсязі 7798,013 тис. м куб. на суму 20046352,02 грн.); від 30.11.2009 р. (позивачем переданий імпортований природний газ в обсязі 10076,177 тис. м куб. на суму 25902828,2 грн.); від 31.12.2009 р. (позивачем переданий імпортований природний газ в обсязі 10434,909 тис. м куб. на суму 26825020,57 грн.); від 31.01.2010 р. (позивачем переданий імпортований природний газ в обсязі 10000,711 тис. м куб. на суму 25708827,77 грн.) (а.с.57-59).

Згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.24-40) заборгованість відповідача за договором поставки станом на 01.05.2010р. складала 52185020,57 грн., доказів сплати якої відповідач суду не надав; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Відтак, на думку апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення 52185020,57 грн. основного боргу.

Колегією Рівненського апеляційного господарського суду було досліджено, що провівши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, оцінюючи їх в сукупності, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було правомірно застосовано наступні норми матеріального права: п.3 ст.3, ст.ст.526, 530, ч.ч.1, 3 ст.549, ч.ч.1, 2 ст.551, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та з огляду на вищевикладене зроблено наступні висновки.

На думку місцевого господарського суду, з якою не може не погодитись суд апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі договору поставки 6178754,6 грн. пені за період з 03.12.2009р. по 04.06.2010р. підлягають частковому задоволенню, оскільки згідно з п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов його п.6.1, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При цьому, як було досліджено вище, п.7.7. договору поставки передбачено, що неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Як вірно досліджено місцевим господарським судом, з поштового штемпеля на конверті, в якому позивачем надіслано позовну заяву від 04.06.2010 р. вбачається, що позивач звернувся з позовом 04.06.2010р., тому початок перебігу строку нарахування пені позивачем помилково визначено 03.12.2009р., тоді як, виходячи з положення п.7.7. договору поставки, початком перебігу такого строку слід було визначити 04.12.2009 р., при цьому закінчення перебігу такого строку припадає на 03.06.2010р.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про те, що стягненню підлягає нарахована відповідачеві пеня за період з 04.12.2009р. по 03.06.2010р. у сумі 6132759,09 грн.; в свою чергу, в решті суми нарахованої пені вимоги позивача є необгрунтованими, а тому в цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив.

Крім того, застосовуючи наведені вище положення закону, враховуючи встановлені в судовому засіданні факти та зміст позовних вимог, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5943695,26 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2009 р. по березень 2010 р., 1516502,86 грн. відсотків річних за період з 11 лютого 2009р. по 04 червня 2010 р. на підставі договору поставки є правомірними, тому підлягають до задоволення.

В свою чергу, колегія Рівненського апеляційного господарського суду не може не погодитись з висновком місцевого господарського суду, яким при винесенні рішення було враховано, що доводи відповідача не можуть слугувати підставою для відмови у позові з огляду на їх необгрунтованість.

Зокрема, місцевий господарський суд правомірно дослідив, що необгрунтованим є твердження представника відповідача про те, що позивач безпідставно долучив до договору постачання природного газу № 06/09-60 від 30.01.2009р. акт прийому-передачі природного газу за січень 2010 рік із вартістю газу у 25708827,77 грн., зважаючи на зміст пункту 11.1. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 29.01.2010 р.), де передбачено, що договір поширює дію на відносини, що фактично склались з 01.01.2009 р. та діє в частині поставки газу до 31.01.2010 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, посилання скаржника, як на доказ безпідставності заявленого позову, через його передчасність - ухвалу господарського суду м.Києва у справі № 20/57 від 16.03.11 р. (а.с.174-175), то апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Дійсно, в ухвалі суду вказано про те, що відповідач (ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України») після звернення позивача (ПАТ по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз») з позовною заявою до господарського суду м.Києва про спонукання відповідача до виконання договору, а саме: зобов'язання підписати акти приймання-передачі природного газу за грудень 2009 року в обсязі 10434,909 тис. куб. м на загальну суму 26825020,57 грн., за січень 2010 року в обсязі 10000,711 тис. куб. м на загальну суму 25708827,77 грн. за договором поставки природного газу № 06/09-60 від 30.01.2009 р. погодив та підписав вищезазначені акти.

Відповідно господарським судом м.Києва було припинено провадження у справі №20/57, а враховуючи, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача та ухилення його від підписання актів, на останнього були покладені понесені позивачем судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Як вказано в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.10.2004 р. у справі N 6/408, помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Більше того, як вбачається, спір по суті господарським судом м.Києва вирішено не було.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 21.10.2010 р. ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.10.2010 р. - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Мельник О.В.