Рішення № 14632748, 01.04.2011, Господарський суд Чернігівської області

01.04.11

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м. Чернігів, пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

29 березня 2011р. справа №14/32

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс», вул. Артема,21, оф.406, м. Київ, 04053

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біофуел»,

пров. 1-го Травня, 2а, м. Городня, 15100

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», 01032, м. Київ, бул.Т.Шевченка,37/122

Про визнання права власності

Головуючий суддя Книш Н.Ю.

Судді Романенко А.В., Бобров Ю.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 02.03.11р. - Коленченко О.О. представник, довіреність №1 від 01.06.10р., 21.03.11р. та 29.03.11р. Ковальчук О.О. представник довіреність №2 від 01.06.10р.;

Від відповідача: 02.03.11р., 21.03.11р.та 29.03.11р. Паньків К.М. представник довіреність №02 від 18.01.11р.

Від третьої особи: 02.03.11р., 21.03.11р.Гарус С.І. директор відділення довіреність №1875 від 02.11.09р., 29.03.11р. не зявився

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 02.03.11р. по 21.03.11р., з 21.03.11р. по 29.03.11р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про визнання права власності на комплекс виробничої бази залізобетонних виробів, загальною площею 1539,8кв.м, що знаходиться за адресою вул.1 Травня, №2а в м. Городня, Чернігівської області та складається з адміністративного приміщення А-2 із цегли, загальною площею 387,7кв.м; котельні з димоходом В-1, в-1 із цегли загальною площею 180,8кв.м; адміністративного приміщення з прибудовою РБУ Г-2, г-2, г2-4, г3-3 із цегли та залізобетонних колон, загальною площею 766,0кв.м; арматурного цеху г1-1 із цегли, загальною площею 156,5кв.м; трансформаторної підстанції Е-2 із цегли, загальною площею 48,8кв.м, що знаходиться за адресою пров.1-го Травня,2а м. Городня, Чернігівська обл., та є предметом іпотеки відповідно до договору №39/02/220909/I-1 іпотеки нерухомого майна від 22.09.09р.

Згідно ухвали про порушення провадження у справі від 04.02.11р. та відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «БМ Банк».

За заявою відповідача за №010 від 15.02.11р. відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 02.03.11р. справа №14/32 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Книш Н.Ю., судді Романенко А.В., Бобров Ю.М.

Представник третьої особи в судовому засіданні 02.03.11р. надав пояснення, в якому підтримав позовні вимоги та зазначив, що дійсно 22.09.09р. між ВАТ «БМ Банк»»до ТОВ «Біофуел»було укладено договір №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії, що в забезпечення виконання відповідачем перед банком своїх зобовязань за вказаним договором 22.09.09р. між АТ «БМ Банк»та відповідачем було укладено договір №39/02/220909/I-1 іпотеки нерухомого майна, а 23.04.10р. між АТ «БМ Банк»та позивачем було укладено договір поруки, за яким позивач поручився в повному обсязі перед банком за своєчасне та повне виконання відповідачем зобовязання за кредитним договором. У поясненні третя особа зазначає про отримання директором відповідача 22.06.10р. претензії, в якій повідомлено про порушення відповідачем зобовязань за кредитним договором та надано 30-ти денний строк з моменту отримання претензії для повернення в повному обсязі суми заборгованості, яка станом на 22.06.10р. становила 154080,36грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 80000,00грн., строкова заборгованість за кредитом 64000,00грн., прострочена заборгованість по процентах 3294,93грн., пеня 3802,85грн. Окрім того, повідомляється про повторне направлення банком претензії від 26.07.10р. за №56/1 і про невиконання ТОВ «Біофуел»порушеного зобовязання у встановлений 30-ти денний строк, та про звернення банку до ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс», як до поручителя за договором поруки від 23.04.10р., з вимогою виконати зобовязання за договором невідновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.09р. та сплатити заборгованість у розмірі 154033,34грн. Третя особа також повідомляє, що на запит позивача був наданий розрахунок кредитної заборгованості станом на 22.12.10р. яка склала 184450,81грн., що 22.12.10р. та 23.12.10р. позивачем було здійснено погашення боргу відповідача перед АТ «БМ Банк»у розмірі 185 450,81грн., а 24.12.10р. АТ «БМ Банк»на виконання вимог договору поруки від 23.04.10р. та ч.1 ст.556 ЦК України передав позивачу за актом прийому-передачі оригінали документів, які підтверджують зобовязання відповідача вже перед позивачем.

У відзиві на позов від 01.03.11р. відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що договір поруки укладений з порушенням норм чинного законодавства України через що 19.02.11р. до господарського суду м. Києва відповідачем подано до банку та позивача позовну заяву про визнання його недійсним. Відповідач вважає, що договір поруки укладений внаслідок неналежного виконання банком своїх зобовязань за кредитним договором та з порушенням істотних умов кредитного договору, що договір поруки укладений без згоди відповідача і це призвело до зловживань з боку позивача, а також з порушенням порядку розкриття банківської таємниці. Відповідач зазначає, що має підстави вважати що договір поруки укладений не 23.04.10р., а у грудні 2010р. напередодні виконання позивачем зобовязання відповідача перед банком за кредитним договором, про це свідчить відсутність номеру на договорі поруки та невідповідність нумерації вихідної документації банку на претензію до позивача про необхідність виконання зобовязань відповідача за кредитним договором на підставі договору поруки тій нумерації, що була зазначена на претензіях до відповідача та інших поручителів за кредитним договором. Відповідач також зазначає, що з банківської виписки АТ «Банк Богуслав»від 23.12.10р., вбачається що позивач здійснив на користь банку «оплату заборгованості згідно з договором поруки б/н від 23.08.10р. у розмірі 160000грн.», що позивач не має правових підстав вважати себе таким, що виконав зобовязання відповідача за кредитним договором перед банком на підставі договору поруки, тому не може бути визнаний кредитором по відношенню до відповідача та власником предмета іпотеки. Відповідач вважає, що ще на етапі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, який не був реалізований до кінця, банком була порушена процедура повідомлення відповідача про наслідки невиконання умов кредитного договору. Окрім того, відповідач стверджує про те, що позивач не повідомив відповідача про одержання ним вимоги банку щодо виконання відповідачем зобовязань позивача за кредитним договором, що у випадку виконання позивачем зобовязання відповідача перед банком за кредитним договором, до нього б перейшло право вимоги до відповідача щодо виконання цього зобовязання, а не право власності на предмет іпотеки та інше майно, що було предметом застави як вид забезпечення виконання зобовязань відповідача за кредитним договором, що банк не має права власності на предмет іпотеки. Відповідач вважає, що проведення оцінки предмету іпотеки субєктом оціночної діяльності в обовязковому порядку має передувати зверненню стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателя, а звіт про проведення незалежної експертної оцінки предмета іпотеки датований 24.12.10р. і з незрозумілих причин замовлений позивачем. Відповідач зазначає, що теорія і практика цивільного законодавства щодо переходу прав кредитора до поручителя, який виконав зобовязання боржника, забезпечене порукою, має однозначну позицію, що до поручителя, який виконав зобовязання, забезпечене порукою, переходить право вимоги кредитора у цьому зобовязанні.

У поданому суду 21.03.11р. письмовому поясненні позивач заперечував проти відзиву відповідача та зазначив, що в договорі не відновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р. не вказано про те, що банку заборонено укладати будь-які договори поруки або відступлення права вимоги без згоди боржника (відповідача), що у п.8.5 договору сторонами було встановлено те, що підписавши цей договір, позичальник (відповідач) надає банку (третій особі) свою згоду та право отримувати, збирати, зберігати, використовувати, надавати інформацію про позичальника, відомі банку та/або третім особам у звязку з укладанням та виконанням даного договору, в тому числі банківську та комерційну таємницю. У додаткових поясненнях вих.№23-03 від 23.03.11р. позивач посилаючись на ч.3 ст.37 ЗУ «Про іпотеку»зауважив, що відповідно до Звіту про проведення незалежної експертної оцінки від 24.12.10р. оціночна вартість обєктів нерухомості складає 267 520,00грн. (сторінка 27 висновку про вартість майна сума рядків 1-5), та у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобовязаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, тобто 267 520,00грн. (фактична вартість іпотечного нерухомого майна, яке є предметом даного спору) 185 450,81грн. (сума сплачена за договором поруки) = 82 069,19*90%=73 862,27грн., тобто така вимога від відповідача може зявитися лише виключно після визнання права власності за позивачем на вказане в позовній заяві майно, рівним чином як і обовязок позивача щодо повернення такої суми перевищення відповідачу. Крім того, позивач зазначив, що закінчення позасудового врегулювання є синонімом припинення зобовязання, що в даному випадку закінчення позасудового врегулювання могло бути лише шляхом фактичного виконання зобовязання боржником (відповідачем), або шляхом оплати боргу, або ж шляхом оформлення права власності на кредитора, чи реалізації предмету іпотеки тертій особі в порядку встановленому ЗУ «Про іпотеку».

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання від 29.03.11р. про зупинення провадження по справі №14/32 до винесення остаточного рішення по справі №58/141, яка знаходиться у провадженні Господарського суду м. Києва. На підтвердження поданого клопотання відповідач посилається на передану по факсу копію ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі №58/141 за позовом ТОВ «Біофуел»до відповідача-1: ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»та відповідача-2: ПАТ «БМ Банк»про визнання договору поруки недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні 29.03.11р. заперечував проти клопотання відповідача про зупинення справи з мотивів неповязаності даних справ, відсутності обґрунтування неможливості розгляду справи № 14/32 до розгляду Господарським судом м.Києва справи №58/141 та зазначив, що подання по факсу ухвали про порушення провадження у справі №58/141 є неналежним доказом, а саме клопотання про зупинення провадження - затягуванням розгляду справи по суті.

Від третьої особи надійшло клопотання №117 від 29.03.11р. за підписом керівника відділу корпоративного бізнесу відділення №39 АТ «БМ Банк»м.Чернігів К.В.Лященко про розгляд справи за позовом ТОВ «Біофуел»без присутності Гаруса С.І. у звязку з його службовим відрядженням.

Суд звернув увагу сторін на те, що клопотання третьої особи від 29.03.11р. за № 117 підписано посадовою особою, підтвердження повноважень якої немає в матеріалах справи, не зазначений номер справи та невірно зазначений позивач.

Представник позивача залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Представник відповідача зазначив, що незявлення третьої особи в дане судове засідання - це привід для ненадання тих документів, які вимагав від неї суд.

Клопотання третьої особи від 29.03.11р. за №117 про розгляд справи за відсутності її представника колегія суддів не задовольняє з огляду на відсутність документів, передбачених ст.28 ГПК України, які підтверджують повноваження особи, яка підписала таке клопотання, та з огляду на відсутність доказів неможливості направлення у судове засідання повноваженого представника третьої особи.

Окрім того, слід зазначити, що судом не визнавалася обовязковою явка представників сторін та третьої особи в судове засідання.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, зясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що підставою зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Клопотання відповідача про зупинення провадження по справі задоволенню не підлягає, оскільки суд не дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи до вирішення господарським судом м. Києва справи №58/141 за позовом ТОВ «Біофуел»до відповідача-1: ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»та відповідача-2: ПАТ «БМ Банк»про визнання договору поруки недійсним, оскільки питання щодо дійсності чи недійсності договору поруки від 23.04.2010 року може бути досліджене і відповідні факти можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

Відповідно до ст.90 Цивільного кодексу України організаційно-правова форма юридичної особи є складовою частиною її найменування.

Як вбачається із змісту п.1.1 Статуту (нова редакція) Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», державна реєстрація змін до якого проведена державним реєстратором Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації 28.07.10р. номер запису 10741050003031021, Публічне акціонерне товариство «БМ Банк»(далі Банк) виникло внаслідок перейменування Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк»(згідно рішення загальних зборів акціонерів Банку, протокол №1 від 20.04.10р.). При цьому, згідно з п.1.2. Статуту, Публічне акціонерне товариство «БМ Банк»є правонаступником всіх прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк».

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №625922 Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», ідентифікаційний код 33881201, місцезнаходження м. Київ, бульвар Тараса Шевченка,37/122, зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.08.08р., дата заміни свідоцтва 19.05.10р., підстава зміна найменування юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

З огляду на викладене, перейменування юридичної особи не тягне за собою її припинення. За таких обставин, суд доходить висновку про зміну назви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - з Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк»на Публічне акціонерне товариство «БМ Банк».

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як свідчать матеріали справи та не спростовують сторони, 22.09.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «БМ Банк», правонаступником якого згідно з п.1.2. Статуту є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біофуел»(позичальник) укладено договір не відновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 (далі кредитний договір). Відповідно до п.1.1 вказаного договору банк зобовязався надавати, а позичальник зобовязується отримувати належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит в розмірі 160000 грн.00коп.

У п.1.3 кредитного договору банк та позичальник обумовили, що кредит повертається позичальником не пізніше 21.09.10р. відповідно до встановленого графіку зі сплатою по 16000,00грн. у строк погашення: 25.12.09р., 29.01.10р., 26.02.10р., 31.03.10р., 30.04.10р., 31.05.10р., 30.06.10р., 30.07.10., 31.08.10р., 21.09.10р.

Відповідач не заперечував проти отримання від ВАТ «БМ Банк»кредиту в сумі 160000,00грн.

Подана відповідачем копія виписки банку від 25.12.09р. свідчить про часткове повернення відповідачем позивачу кредиту у сумі 16000,00грн. На день розгляду справи, відповідачем не подано доказів повернення кредиту в повній сумі.

За умовами п.1.6.1.1. кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки 28,0%, яка може бути змінена в порядку визначеному цим договором.

Сторони у п.1.6.1.2 кредитного договору обумовили, що проценти нараховуються методом «факт/360»для позичкової заборгованості в іноземній валюті, методом «факт/факт»для позичкової заборгованості в національній валюті, проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику (відповідачу по справі) і які ще не повернуті останнім відповідно до умов даного договору, для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Згідно п.1.6.1.3. кредитного договору перша сплата позичальником процентів відбувається не пізніше 30 вересня 2009 року за період з першого дня видачі кредиту до 25-го вересня 2009 року ( з урахуванням положень п.1.6.1.2 цього договору). Всі наступні сплати процентів відбуваються в розрахунку з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число включно звітного місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а у разі повного строкового або дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту.

Відповідачем до матеріалів справи подані копії виписок банку за 30.09.09р. на суму 245,48грн., за 29.10.09р. на суму 3683,00грн., за 30.11.09р. на суму 3804,12грн., за 30.12.09р. на суму 1700,00грн., які свідчать про часткову сплату відповідачем процентів по договору не відновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.2009р. Доказів проведення відповідачем сплати процентів за користування кредитними коштами по договору не відновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.2009р. після 30.12.09р. до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п.3.1 договору №39/02/220909 від 22.09.09р. виконання позичальником зобовязання за цим договором забезпечується:

нерухоме майно, а саме комплекс виробничої бази залізобетонних виробів загальною площею 1539,8кв.м, що знаходиться за адресою вул.1 Травня, №2а в м. Городня, Чернігівської області та складається з адміністративного приміщення А-2, цегляного, загальною площею 387,7кв.м; котельні з димоходом В-1, в-1, цегляної, загальною площею 180,8кв.м; адміністративного приміщення з прибудовою РБУ Г-2, г-2, г2-4, г3-3 цегляного, залізобетонні колони, загальною площею 766,0кв.м; арматурного цеху г1-1 цегляного, загальною площею 156,5кв.м, трансформаторної підстанції Е-2 цегляної, загальною площею 48,8кв.м згідно з договором №39/02/220909/І-1 від 22.09.09р.;

порукою ОСОБА_1 згідно з договором №39/02/220909/Р-1 від 22.09.09р.;

порукою ОСОБА_2 згідно з договором №39/02/220909/Р-2 від 22.09.09р.;

порукою ОСОБА_3 згідно з договором №39/02/220909/Р-3 від 22.09.09р.,

договором застави майнових прав №39/02/220909/Z-1 від 22.09.09р.

За змістом ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.09.09р. між Відкритим акціонерним товариством «БМ Банк», правонаступником якого згідно з п.1.2. Статуту є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біофуел»укладено договір іпотеки нерухомого майна №39/02/220909/І-1 (далі договір іпотеки), який 22.09.09р. посвідчений ОСОБА_4, нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу Чернігівської області, зареєстровано в реєстрі №3218.

Відповідно до п.1.1 договору іпотеки іпотекодавець (відповідач по справі) з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель (банк позичальник, третя особа у справі) приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Предметом іпотеки відповідно до п.1.2 договору іпотеки - є нерухоме майно, а саме комплекс виробничої бази залізобетонних виробів загальною площею 1539,8кв.м, що знаходиться за адресою провулок 1 Травня,2-а в м. Городня, Чернігівської області та складається з адміністративного приміщення А-2 із цегли, загальною площею 387,7кв.м; котельні з димоходом В-1, в-1, із цегли, загальною площею 180,8кв.м; адміністративного приміщення з прибудовою РБУ Г-2, г-2, г2-4, г3-3 із цегли, залізобетонних колон, загальною площею 766,0кв.м.; арматурного цеху г1-1 із цегли, загальною площею 156,5кв.м, трансформаторної підстанції Е-2 із цегли, загальною площею 48,8кв.м. Нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Городянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_4, 29.01.08р. за реєстровим №289. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване 03.12.08р. Городянським БТІ, в реєстрові книзі №3, номер запису 62, реєстраційний номер 8120596.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна №24754584 22.09.09р. зареєстрована заборона на нерухоме майно по договору іпотеки №3218 від 22.09.09р., накладена заборона від 22.09.09р. за №3219/15.

Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №24755472 від 22.09.09р. до Державного реєстру іпотек внесено запис про перелік обєктів обтяження нерухомого майна на підставі договору іпотеки №3218 від 22.09.09р.

У п.1.3 договору іпотеки №39/02/220909/І-1 від 22.09.09р. вказано, що вартість предмета іпотеки, визначена шляхом проведення оцінки згідно з Висновком про вартість майна від 23.06.09р., складеного субєктом оціночної діяльності ПП «КБ-Експерт», становить 478 780,00грн., а за домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить - 370 000грн.00коп.

Відповідно до п.4.2 договору іпотеки №39/02/220909/І-1 від 22.09.09р. у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання в цілому чи тієї або іншої частини, а також у інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором.

У п.4.4 договору іпотеки сторони встановили, що право іпотеки припиняється повністю або частково: а) виконанням у повному обсязі зобовязання; б) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Поняття зобовязання наведено у розділі терміни та їх тлумачення договору іпотеки.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як свідчать матеріали справи, 23.04.2010р. між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк», в особі директора відділення №39 АТ «БМ Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»(поручитель) укладено договір поруки (далі договір поруки), згідно п.1.1 та п.1.2 якого поручитель поручається перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобовязання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть буди укладені в майбутньому. У разі порушення боржником зобовязання за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає по зобовязаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (п.3.1. договору поруки).

Твердження відповідача, що договір поруки укладений з порушенням норм чинного законодавства України та є недійсним, судом не приймаються з огляду на те, що чинним законодавством України, зокрема приписами статті 553 Цивільного кодексу України, не передбачено отримання кредитором згоди у боржника на укладання договору поруки, що банком не допущено порушення порядку розкриття банківської таємниці, так як згідно п.8.5 кредитного договору відповідач надав банку згоду та право отримувати, збирати, зберігати, використовувати, надавати інформацію про позичальника, відомі банку та/або третім особам у звязку з укладенням та виконанням кредитного договору, в тому числі банківську та комерційну таємницю, в тому числі передавати права та обовязки банку за даним договором третій особі, без отримання на це додаткової згоди позичальника, звертатися за інформацією про фінансовий стан позичальника до третіх осіб, які повязані з позичальником діловими, професійними, особистими, сімейними та іншими стосунками.

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень.

Відповідач не надав належних, допустимих та беззаперечних доказів, а відповідно і не довів суду правомірність та обґрунтованість свої тверджень, що договір поруки від 23.04.10р. укладений напередодні виконання позивачем зобовязання відповідача перед банком за кредитним договором.

Відсутність номеру на договорі поруки, різна нумерація на вихідній кореспонденції банку не є підставами у розумінні цивільного законодавства щодо визнання господарського договору недійсним.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлений законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На день розгляду справи в суді договір поруки від 23.04.10р. недійсним не визнаний.

Як свідчать матеріали справи та не спростовує відповідач, ним було порушено зобовязання перед ПАТ «БМ Банк»що випливають із договору №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Матеріали справи свідчать про звернення банку до відповідача з претензією №3039/42/122 від 22.06.10р., яку отримав директор ТОВ «Біофуел»ОСОБА_5 22.06.10р., про що свідчить відповідний напис на претензії. У вказаній претензії ПАТ «БМ Банк»повідомив відповідача про порушення ним своїх зобовязань за договором №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р. та вимагав протягом 30 днів з моменту отримання претензії, достроково повернути в повному обсязі суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 22.06.10р. склала 154 080,36грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 80000,00грн., строкова заборгованість за кредитом 64000,00грн., прострочена заборгованість по процентам 3 294,93грн., строкова заборгованість по процентам 2982,58грн., пеня 3 802,85грн. Крім того, банк зазначив, що в разі несплати суми заборгованості він буде вимушений звернутися до нотаріальних органів з метою звернення стягнення за рахунок заставного майна навівши його перелік, до якого входять обєкти право власності на які просить визнати позивач.

Відповідач своїх зобовязань в строк встановлений ПАТ «БМ Банк» в претензії не виконав.

Претензією №56/1 від 26.07.10р. ПАТ «БМ Банк»повідомив позивача про невиконання відповідачем зобовязань за договором №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р. та звернувся з вимогою до позивача як поручителя про виконання зобовязань по договору №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р. і сплати заборгованості в розмірі 154 033,34грн.

Відповідно до ч.1 ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Позивачем не подано суду доказів повідомлення боржника про предявлення до поручителя вимоги кредитором банком.

Відповідач заперечував факт повідомлення його позивачем, як поручителем, про предявлення вимоги кредиторомбанком про виконання зобовязань по договору №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р.

На виконання вимог кредитора та наданого банком розрахунку кредитної заборгованості станом на 22.12.10р. за період з 22.09.09р. по 21.12.10р. у сумі 185450,81грн., з яких прострочена сума заборгованості по кредиту - 144000,00грн., нараховані та несплачені проценти 26492,74грн., пеня 14958,07грн., позивач здійснив перерахування на рахунок кредитора 160000,00грн. 22.12.10р. та 25450,81грн. - 23.12.10р. з призначенням платежу «оплата заборгованості згідно договору поруки б/н від 23 серпня 2010р. без ПДВ», а всього 185450,81грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Позивачем до матеріалів справи подані адресовані кредитору листи вих.№24-12/01-2010 та вих.№24-12/02-2010 від 24.12.10р., в яких повідомляє про допущену помилку в призначенні платежу за платіжним дорученням від 22.12.10р. на суму 160000,00грн. та від 23.12.10р. на суму 25450,81грн. де зазначено «сплата коштів за договором поруки від 23 серпня 2010р.»

Банк листом за №129 від 30.12.10р. підтвердив отримання від позивача, як поручителя, станом на 25.12.10р. - 185450,81грн. перерахованих в рахунок погашення боргу ТОВ «Біофуел»перед ПАТ «БМ Банк»за договором №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р.

Слід зазначити, що сторонами не подано доказів наявності укладеного між позивачем та банком договору поруки від 23.08.2010р.

Виправлення позивачем допущених помилок в призначенні платежів в платіжних документах від 22.12.10р. та від 23.12.10р. не суперечить Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління НБУ 21.01.04р. за №22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.03.04р. за №377/8976.

Проведення уточнення призначення платежу в платіжних дорученнях №172 від 22.12.10р. на суму 160000,00грн. та №173 від 23.12.10р. на суму 25450,81грн. також підтверджується Електронною поштою АТ «Банк Богуслав», яка адресована АТ «БМ Банк».

З огляду на викладене суд не приймає до уваги твердження відповідача про нездійснення погашення позивачем, як поручителем по договору поруки від 23.04.10р., боргу відповідача перед банком у сумі 185450,81грн. перерахованих в рахунок погашення боргу за договором №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р.

Відповідно до ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

24.12.10р. ПАТ «БМ Банк»на виконання вимог договору поруки від 23.04.10р. та ч.1 ст.556 ЦК України передав позивачу за актом прийому-передачі (а.с.35 т.1) оригінали документів, які підтверджують зобовязання відповідача перед ПАТ «БМ Банк».

27.12.10р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№27-12/10 в якому повідомив, що 23.04.10р. між ПАТ «БМ Банк»та ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»було укладено договір поруки відповідно до якого ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»поручилось перед ПАТ «БМ Банк»за своєчасне та повне виконання ТОВ «Біофуел»своїх зобовязань за договором невідновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.09р. укладеного між ПАТ «БМ Банк»та ТОВ «Біофуел». Відповідачем було прострочено погашення заборгованості у звязку з чим ПАТ «БМ Банк»було направлено на адресу відповідача лист з вимогою про сплату боргу та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом набуття предмету іпотеки та застави у власність ПАТ «БМ Банк». Про прострочення відповідачем своїх зобовязань за договором не відновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.09р. було повідомлено ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»як поручителя за договором поруки від 23.04.10р., а останньою було погашено вказану заборгованість в повному обсязі. У вказаній претензії позивач зазначив, що на підставі договору поруки від 23.08.10р. та ст.556 ЦК України до ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»перейшли всі права кредитора в зобовязаннях, що виникають за договором не відновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.09р. в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, в тому числі перейшло й право власності на предмет іпотеки та застави і як наслідок ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»в силу вимог ст.328 та 556 ЦК України та ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про заставу»стало власником обєктів нерухомості, що були предметом іпотеки та іншого рухомого майна, що було предметом застави.

Відповідачем на вказаному листі №27-12/11 від 27.12.10р. зроблено відмітку за підписом ОСОБА_5 від 27.12.10р. про невизнання переходу права власності внаслідок відсутності у позивача правових підстав для цього.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти отримання листа позивача №27-12/11 від 27.12.10р., посилаючись на те, що ОСОБА_5 з 28.12.10р. склав з себе обовязки директора підприємства на підстав рішення зборів засновників за власним бажанням, в підтвердження чого надав суду копію наказу №52 від 28.12.11р. Суд не прийняв до уваги поданий відповідачем наказ №52, оскільки він датований майбутнім числом 28.12.11р.

Оскільки, станом на 27.12.10р. ОСОБА_5 не був звільнений з посади директора відповідача, що підтверджується рішенням установчих зборів засновників ТОВ «Біофуел», суд доходить висновку, що лист позивача за №27-12/11 від 27.12.10р. отриманий уповноваженою особою відповідача.

Однак, суд зазначає, що лист позивача за №27-12/11 від 27.12.10р. не містить суми виконаного позивачем, як поручителем зобовязання по договору поруки від 23.04.10р.

Відповідно до п.6.1 договору №39/02/220909/І-1 від 22.09.09р. іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобовязання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обовязків, передбачених цим договором та/або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною. При цьому, у разі порушення зобовязання та/або умов цього договору та прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобовязаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобовязання, вимога про його виконання протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення абзацу третього цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.6.2 договору іпотеки №39/02/220909/І-1 від 22.09.09р. іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, у тому числі на підставі рішення суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодржателя, що містить п.6.6 цього договору.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд відмовляє у задоволенні позову, врахувавши наступне.

Відповідно до ст.575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави.

Правовідносини пов'язані з іпотекою (заставою) нерухомого майна врегульовано Законом України «Про іпотеку»№898- ІV від 05.06.2003р. зі змінами і доповненнями (далі за текстом - Закон №898- ІV).

У п.6.6 договору іпотеки №39/02/220909/І-1 від 22.09.09р. ПАТ «БМ Банк»та ТОВ «Біофуел»передбачили процедуру задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку. У вказаному пункті сторони вказали, що «за цим договором іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязань на підставі цього договору або укладеного договору про задоволення вимог іпотекодржателя в порядку, встановленому чинним законодавством. Іпотекодавець цим підтверджує, що він згоден з тим, що перехід предмету іпотеки до іпотекодержателя або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами. У цьому випадку остаточна оцінка предмета іпотеки визначається іпотекодержателем самостійно без додаткового погодження з іпотекодавцем, а у випадку продажу предмета іпотеки будь-якій третій особі на підставі оцінки майна, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що підтверджується відповідним документом субєкта оціночної діяльності. В разі переходу права власності на предмет іпотеки до іпоткодержателя на підставі цього пункту договору або у разі укладання іпотекодержателем договору купівлі-продажу з будь-якою особою, цей договір або вказаний договір купівлі-продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на майно, що було предметом іпотеки за цим договором.»

Виходячи з підстав позову та заявленої позовної вимоги, предметом даного спору є визнання права власності на майно, що є предмет іпотеки.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на положення ст.37 Закону №898- ІV та ст.392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору; позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки; договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону; визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 37 цього ж Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою

підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, зазначена норма вказаного Закону передбачає набуття права власності іпотекодержателем шляхом передачі йому іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки, а не визнання цього права.

Як свідчать матеріали справи, сторони не вирішили питання про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Норми статей 36, 37 Закону №898- ІV не передбачають судового захисту щодо визнання права власності на предмет іпотеки. Окрім того, поняття визнання права власності не є тотожним поняттю передачі права власності.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, з чого вбачається, що право на судовий захист виникає в особи у випадку порушення її цивільного права, його невизнання або оспорення.

Позивачем до господарського суду подано позов про захист права власності шляхом його визнання. Разом з тим, право власності повинно підтверджуватися відповідними правовстановлювальними документами, на підставі яких у встановлених законодавчими нормами випадках (ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію річових прав на нерухоме майно та їх обмежень") здійснюється реєстрація права власності.

У судовому порядку право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки реалізується виключно шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 37 Закону), він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону.

Отже, Законом України «Про іпотеку»та договором іпотеки, не передбачений такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за рішенням суду.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»відсутні правоустановлюючі документи на предмет іпотеки, які підтверджують що він є власником спірного майна, та позивач не є власником предмету іпотеки, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, не відповідає вимогам закону.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс»задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.16, 316, 328, 392, 553, 555, 556, 557, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 27, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Головуючий суддя Книш Н.Ю.

Судді Романенко А.В.

Бобров Ю.М.

Повний текст рішення складено 01.04.2011р.