Рішення № 14632671, 31.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2011 р. Справа № 5023/1921/11

вх. № 1921/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Писаковський О.Г.

відповідача - Бутко П.Є.

розглянувши справу за позовом ТОВ "ВКП ПАВА", м. Харків

до ТОВ НВП "Проммаш", м. Харків

про про виконання договірних зобов'язань

та зустрічний позов ТОВ НВП "Проммаш", м. Харків

до ТОВ "ВКП ПАВА", м. Харків

про визнання дійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ НВП "ПРОММАШ" про виконання договірних зобов"язань.

Ухвалою суду від 24.03.11 було порушено провадження по справі.

ТОВ НВП «ПРОММАШ» звернулося із зустрічним позовом до ТОВ «ВКП ПАВА» про визнання правочину у вигляді договору № 10/69 від 18.11.2010р., зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між позивачем та відповідачем, дійсним з 18.11.2010р.

Ухвалою суду від 29.03.11 зустрічний позов було прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні 31.03.2011р. позивач позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував.

Відповідач проти первісного позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та додані документи, суд встановив наступне.

18.11.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 10/69 відповідно до умов якого відповідач зобов’язався передати у власність, а позивач прийняти та оплатити запасні частини до екскаватору ЕКГ-5 найменування, кількість, ціна якої визначені в додатках до договору (специфікаціях).

На підставі договору № 10/69 від 18.11.2010р. та додаткових угод до нього відповідачем було поставлено позивачу запасні частини на загальну суму 810351,58 грн., в т.ч. ПДВ.

Вся визначена спірними договорами продукція була фактично поставлена відповідачем та оплачена позивачем у повному обсязі. Факт передачі та оплати товару не заперечується сторонами та підтверджується даними бухгалтерського обліку, актами звіряння розрахунків, первинними документами (специфікаціями, витратними накладними, податковими накладними), складеними у відповідності з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість» та Положенням Міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 , якими обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписами відповідальних осіб позивача та відповідача.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п.4 цієї статті, дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Пунктом 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства

Відповідно до ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Закон не передбачає залежність дійсності правочину, від таких обставин, як кількість працюючих на підприємстві – стороні правочину, наявності власних офісних, складських, виробничих та інших приміщень у сторони правочину, наявність або відсутність у неї транспортних засобів.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Позивачем не доведено тієї обставини, що внаслідок виконання сторонами умов спірних договорів мало місце порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння цим майном. Відсутність основних та транспортних засобів у відповідача, відсутність значної кількості працюючих на його підприємстві ще не дає підстав для здійснення висновків про відсутність фактичних господарських операцій за спірними угодами, та спрямованість цих угод на порушення публічного порядку.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У підпункті 7.3. пункту 7 договору № 10/69 від 18.11.2010р., з додатковими угодами до нього, сторони передбачили такий спосіб захисту порушеного або оспорюваного права, як звернення до суду з позовом про визнання договору дійсним.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення оспорюваних правочинів додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору купівлі-продажу, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов'язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Надані позивачем в обґрунтування позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договору № 10/69 від 18.11.2010р. та додаткових угод до нього, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Враховуючи викладене, суд вважає договір № 10/69 від 18.11.2010р., із змінами та доповненнями до нього, таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги за зустрічним позовом вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 15, 16, 179, 202, 203, 228, 235, 627, 638, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 44, 174, 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44 -49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові ТОВ «ВКП ПАВА» до ТОВ НВП «ПРОММАШ» відмовити повністю.

Зустрічний позов ТОВ НВП «ПРОММАШ» до ТОВ «ВКП ПАВА» задовольнити повністю.

Визнати дійсним правочин у вигляді договору №10/69 от 18.11.2010 року, зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП ПАВА» (ідентифікаційний код 33676182) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ПРОММАШ» (ідентифікаційний код 21211184), з 18.11.2010 року.

Суддя Тихий П.В.