Рішення № 14632634, 16.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2011 р. Справа № 5023/1323/11

вх. № 1323/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто);

відповідача - не з'явивився

розглянувши справу за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стім-Прауд", смт.Пісочин

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ТОв “Стім-Прауд” на свою користь 269670,00 грн. суму основної заборгованості за договором лізингу, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 березня 2011 року о 09:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 березня 2011 року відкладено розгляд справи на 16 березня 2011 року о 10:30 год.

11 березня 2011 року від позивача надійшла заява (вх. № 5987) з якої вбачається зміна підстав позову, та позивач просить суд стягнути з відповідача 269670,00 грн. за договором б/н від 24.07.2009 року по наданню юридичних послуг.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що вказана заява подана до початку розгляду справи по суті, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

У призначеному судовому засіданні 16 березня 2011 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярії суду додаткові документи (вх. № 5838), які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно з наданої позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 15.03.2011 року, місцезнаходження відповідача 62418, Харківська обл.., Харківський район, смт Васищеве, вул.. Автомобільна,8 саме на цю адресу судом надіслано процесуальні документи, а позивачем позовна заява.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 16 березня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2009 року між позивачем - ФОП ОСОБА_1 та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Стім-Прауд» було укладено договір №б/н по наданню юридичних послуг ( далі договір), відповідно до умов якого замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе зобовязання у відповідності з умовами договору надавати юридичні послуги, які можуть складатися з усних та письмових консультацій щодо правових питань, висновків виконавця (відповідача у справі), як спеціаліста, участі виконавця (відповідача у справі) у судових процесах у судах загальної юрисдикції, господарських судах, апеляційних та касаційних інстанціях, складанні документів, здійсненні державної реєстрації та ліквідації підприємств та їх підрозділів, адвокатському представництві та захисті перед органами досудового слідства, а також з вчинення інших дій юридичного характеру. Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за результатами наданих юридичних послуг, виконавець (позивач у справі) складає акт прийняття-здачі робіт, який у двох примірниках передає замовникові (відповідачу у справі), який завіряє його своїм підписом та скріплює печаткою. Акти прийняття-здачі робіт є підставою для оплати виконаних робіт виконавця (позивача у справі). Тим же пунктом зазначено, що вартість послуг визначається в акті прийняття здачі виконаних робіт. Термін оплати три банківських дні після підписання сторонами акту прийняття-здачі виконаних робіт.

01 жовтня 2009 року за №б/н ФО-П ОСОБА_1 за результатами наданих юридичних послуг, а саме: наданих усних консультацій 233 години; письмових консультацій 57; висновків щодо аналізу документів товариства на предмет відповідності вимогам чинного законодавства 31; здійснення складання договорів та аналіз договорів 38; складання проектів корпоративної документації (за кількістю документів) -2; відряджень до м. Чугуїв Харківської області 27 годин, м. Донецьк 59 годин; м. Полтава 19 годин; Харківська область 45 годин; Донецька область 23 години; представництво інтересів товариства перед юридичними та фізичними особами 99 годин; виїздів до замовника 31; здійснення юридичного аудиту фінансово-господарської діяльності товариства за період з початку господарської діяльності по жовтень 2009 року, складено акт прийняття-здачі виконаних робіт по угоді про юридичні послуги №б/н від 24.07.2009 року, у якому зазначено, що вартість виконаних робіт складає 267000,00 (двісті шістдесят сім тисяч) гривень без ПДВ, оскільки позивач знаходиться на системі Єдиного податку.

19 жовтня 2009 року між позивачем та було укладено додаткову угоду №1 до договору про закупівлю послуг у фізичної особи підприємця, що має свідоцтво на право здійснення адвокатської діяльності. Сутність складання додаткової угоди полягала у зміні положень п.3.1. Основного договору № б\н від 24.07.2009 року, а саме було внесено зміни в порядок розрахунків між сторонами за надані юридичні послуги. Згідно п.3.1. Додаткової угоди №1 від 19.10.2009 року, вартість послуг визначається в акті приймання-здачі виконаних робіт. Термін оплати три банківських дні після підписання акту прийняття-здачі виконаних робіт. Сторони при виконанні цього договору, допускають вексельну форму розрахунку.

19 жовтня 2009 року на імя ФО-П ОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стім-Прауд» видало простий вексель на суму 267000,00 гривень, що було закріплено шляхом підписання акту прийняття передачі простого векселя серії АА 1380190. За цим векселем боржник ТОВ «Стім-прауд» (відповідач у справі) прийняло на себе зобовязання на вимогу здійснити платіж кредитору ФО-П ОСОБА_1 (позивача у справі) Для здійснення платежу вексель пред'являється платнику. Його згода на оплату векселя (акцепт) оформляється написом на векселі.

В січні 2010 року позивачем було предявлено вексель для оплати до ТОВ «Стім-прауд» (відповідача у справі), проте відмовилось у добровільному порядку погасити вексель і сплатити заборговані кошти в сумі 267000,00 гривень. В результаті чого, в січні 2010 року позивачем було подано вексель для опротестування до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2 27.01.2010 року приватним нотаріусом винесено протест про несплату векселя за реєстровим номером №174. В протесті про несплату векселя було зазначено, що векселедержатель (позивач у справі) платежу не отримав, оскільки векселедавцем (ТОВ «Стім-прауд») заявлені такі мотиви несплати векселя, як відсутність грошових коштів.

29.01.2010 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис відповідно до ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» та п.11 переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року за №693, на підставі простого векселя серії АА №1380190 та акту про протест векселя про несплату від 27.01.2009 року і запропоновано стягнути за цим виконавчим написом з ТОВ «Стім-Прауд» І.КЮО 36032152, що знаходиться за адресою: смт. Пісочин, вул. Автомобільна, б.8 п/р 26005010232 в ХФ ПАТ «Унікомбанк» в м. Харкові, вул. Леніна, б. 35-а, МФО 350006, на користь ФО-П ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 несплачену в строк заборгованість по простому векселю серія АА №1380190 в сумі 267000 (двісті шістдесят сім тисяч) гривень 00 коп, плату за вчинення виконавчого напису в сумі 2670 (дві тисячі шістсот сімдесят) гривень 00 коп., а разом 269670 (двісті шістдесят девять тисяч шістсот сімдесят) гривень 00 коп.

Оскільки вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку є виконавчим документом, позивач (ФОП ОСОБА_1Ю.) звернулась до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, проте, на момент вчинення виконавчого напису позивачу стало відомо, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Стім-прауд» (відповідача у справі) було змінено на: Жовтневий район, м. Харків, проспект Постишева, б.93.

12 березня 2010 року старшим державним виконавцем Крат А.М. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження. 19.03.2010 року старшим державним виконавцем було складено акт про неможливість примусового виконання виконавчого напису, оскільки боржник ТОВ «Стім-Прауд» (відповідач у справі) за адресою м. Харків, проспект Постишева, б. 93 не знаходиться і майно на яке можливо звернути стягнення відсутнє.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач зобовязання щодо сплати заборгованості за договором №б/н від 24.07.2009 року в сумі 267000,00 грн. та витрати, понесені ним на вчинення виконавчого напису в сумі 2670,00 грн., не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначає ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог згідно звичаям ділового обігу та іншим вимогам, які звичайно висуваються.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне зобовязання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона зобовязується за завданням другої сторони надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 903 Цивільного кодексу України зазначає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобовязаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівкових формах.

В силу статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 року. Україна приєдналася до зазначеної конвенції.

З зазначеного вбачається, що вексельний обіг в Україні здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог Женевської конвенції № 358, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі та Закону України “ Про обіг векселів в Україні ”.

Отже, з моменту такого приєднання для України є обовязковими норми Уніфікованого Закону (06.01.2000 року), за змістом яких простий вексель видається боржником кредитору і зобов'язання за векселем відрізняється від інших зобов'язань своєю абстрактністю - відокремленістю векселя від підстав його видачі і у разі скасування правочину, який є підставою для видачі векселя, зобов'язана особа не вправі відмовитися від виконання зобов'язання, посвідченого векселем, з посиланням на ці обставини.

За своєю правовою природою зобов'язання за векселем відрізняється від інших грошових зобов'язань, а саме: воно є абстрактним, тобто незалежним від обставин, які обумовили видачу векселя; вексельне зобов'язання є безспірним і безумовним - сторони не можуть обумовлювати платіж настанням якихось подій; окрім того вексель може бути переданий за індосаментом. За таких умов відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства.

Відповідно до ст.ст.33, 75, 76 цього Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі" документ вважається таким, що не має сили простого векселя, лише у разі відсутності в ньому будь-яких необхідних реквізитів або зазначення строку платежу іншого ніж встановлено у ст.33 Уніфікованого Закону. Інших підстав визнання векселя таким, що не має вексельної сили або недійсним, в Законі не визначено.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (абз. 4 п. 284 Інструкції).

Згідно Постанови КМУ №1172 від 26.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в п.11 якого зазначено, що стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку здійснюється у безспірному порядку. Для одержання виконавчого напису у нотаріуса подаються оригінал опротестованого векселя і акт про протест векселя.

Чинне вексельне законодавство має альтернативу, щодо стягнення заборгованості за векселями які предявлені до оплати, зокрема шляхом звернення до суду про стягнення заборгованості або звернення до нотаріусу для вчинення протесту векселів та вчинення виконавчого напису. З огляду на викладене позивач самостійно обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до нотаріусу для вчинення протесту простого векселя та вчинення виконавчого напису.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що здійснення 29.01.2010 року виконавчого напису на векселі серія АА №1380190 на суму 267000,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису в сумі 2670,00 грн., згідно ст.8 Закону України "Про обіг векселів в Україні" є виконавчими документами, що в свою чергу свідчить про відсутність заборгованості за договором.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ТОВ «Стім-прауд» 267000,00 грн. заборгованості за договором №б/н від 24.07.2009 року та 2670,00 грн витрат, понесених ним на вчинення виконавчого напису, є необґрунтованими, а тому у задоволенні зазначених вимог позивача необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 нормативно не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 21 березня 2011 року

справа № 5023/1323/11