Рішення № 14632533, 12.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2010 р. Справа № 55/08-10

вх. № 294/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Васютовича О.В.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком Транс", м. Харків

про стягнення 125509,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток", м. Донецьк, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком Транс", м. Харків, 98447, 13 грн. заборгованості, 14471,16 грн. інфляційних витрат, 3269 грн. 3% річних, 9321,46 грн. пені та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору ВП № 19 від 04.03.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 січня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 лютого 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 р. було відкладено розгляд справи на 16 березня 2010 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 16 березня 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 20 квітня 2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2010 р. було відкладено розгляд справи на 12 квітня 2010 р.

12 квітня 2010 р. позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що представником позивача було помилково вказано в позовній заяві кількість поставленого товару за договором ВП № 19 від 04.03.08 р., у зв"язку з чим просив внести зміни до позовних вимог, а саме вартість поставленого товару складає 836741,57 грн., сплачено за вказаним договором- 719100 грн., та борг складає 98447,13 грн., який підтверджений видатковими накладними та актом звірки розрахунків за 04.03.08 р. по 31.12.08 р.. Також позивач просив застосовувати п. 4.3 договору, яким встановлений порядок розрахунків, замість п. 4.1, оскільки існувала лімітна схема за договором № ВП19 від 04.03.08 р. Крім того, позивач зазначив, що зазначення в графі "призначення платежу" витягів банку договору № 128 від 22.11.07 р. є технічною помилкою, та товар за накладними, доданими до позовної заяви, передавався саме на виконання договору ВП № 19 від 04.03.08 р.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області станом на 22.02.2010 року юридична адреса відповідача - 61037, м. Харків, проспект Московський, 138А, саме на вказану адресу судом направлялись процесуальні документи.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

04 березня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток", м. Донецьк (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоком Транс", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № ВП№ 19 купівлі- продажу пального та його відпуску за електронною карткою, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати певну кількість пального у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти його та сплатити за нього певну грошову суму. Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі якщо відповідачем обрана лімітна схема відпуску пального, він зобов"язується здійснювати остаточні розрахунки за пальне, що було фактично отримане протягом одного календарного місяця на підставі даних, щодо його вартості, кількості, що зазначені у видаткових документах та у чеках терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС. Остаточний розрахунок здійснюється відповідачем протягом 10-ти календарних днів місяця, що йде наступним за розрахунковим. Пунктом 5.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним протягом 1-го календарного року. Пунктом 9.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості пального, у відповідності п. п. 4.1, 4.2, 8.3, 8.4 договору, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такої несвоєчасної сплати або несплати, від несвоєчасно сплаченої суми або несплаченої суми, що зазначена у відповідних рахунках, або від суми заборгованості, що встановлюється на підставі видаткових документах або у чеках терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, у відповідності до п.4.3 цього договору, за кожний день такої несвоєчасної сплати або несплати.

На виконання умов вказаного договору позивачем була здійснена відповідачеві поставка товару на загальну суму 836741,57 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ Z05-006260 від 31.03.08 р., Z05-008131 від 30.04.08 р., Z05-009739 від 31.05.08 р., № Z05-011302 від 30.06.08 р., № Z05-013040 від 31.07.08 р., № Z05-014673 від 31.08.08 р., № Z05-016428 від 30.09.08 р., № Z05-018421 від 31.10.08 р., які підписані обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей серії НБІ № 799174 від 31.03.08 р., № 799199 від 30.04.08 р., № 799214 від 30.05.08 р., № 799234 від 30.06.08 р., № 799247 від 31.07.08 р., № 799259 від 31.08.08 р., № 799273 від 30.09.08 р., № 799288 від 31.10.08 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ "УТН-Восток", м. Донецьк.

Як було вищезазначено, пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі якщо відповідачем обрана лімітна схема відпуску пального, він зобов"язується здійснювати остаточні розрахунки за пальне, що було фактично отримане протягом одного календарного місяця на підставі даних, щодо його вартості, кількості, що зазначені у видаткових документах та у чеках терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС. Остаточний розрахунок здійснюється відповідачем протягом 10-ти календарних днів місяця, що йде наступним за розрахунковим.

Відповідачем було сплачено лише частково за отримане паливо, що підтверджується витягами банку ,доданими до позовної заяви.

В графі "призначення платежу" витягів банку зазначений договір № 128 від 22.11.07 р.

На вимогу суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що зазначення в графі "призначення платежу" витягів банку іншого договору є технічною помилкою, та товар за накладними, доданими до позовної заяви, передавався саме на виконання договору ВП № 19 від 04.03.08 р..

Матеріали справи свідчать про те, між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за 04.03.08 р. по 31.12.08 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 98447,13 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 98447,13 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –98447,13 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних та інфляційних витрат допустив помилки, оскільки невірно визначив гранічний строк оплати.

Таким чином, судом з"ясовано, що відповідно до п. 4 3 договору, який позивач просить суд застосувати для визначення розрахунків, оскільки за договором № ВП19 від 04.03.08 р. існувала лімітна схема, оплата здійснюється відповідачем за фактично отримане паливо протягом одного календарного місяця та остаточний розрахунок здійснюється відповідачем протягом 10-ти календарних днів місяця, що йде наступним за розрахунковим. Тобто остання поставка товару за договором була здійснена 31 жовтня 2008 р., тому гранічний строк оплати - 10 грудня 2008 р.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у сумі 3017,68 грн. 3% річних та 13433,63 грн. інфляційних витрат, в решті заявлених вимог у сумі 251,32 грн. 3% річних та 1037,53 грн. інфляційних витрат слід відмовити, як зайво нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором. Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме те, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня , позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає задоволенню частково у сумі 9318,98 грн. В решті заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2,48 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком Транс", м. Харків(61037, м. Харків, проспект Московський, 138А, код ЄДРПОУ 33291004, р/р № 26006036212401 в АКИБ "Укрсиббанку", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток", м. Донецьк(83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86-а, код ЄДРПОУ 32183378, р/р № 2600632379701 у філії АБ "Південний", м. Київ, МФО 320917) 98447, 13 грн. заборгованості, 3017,68 грн. 3% річних, 13433,63 грн. інфляційних витрат, 9318,98 грн. пені, 1242,17 грн. державного мита та 233, 57 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявленої вимоги про стягнення 2,48 грн. пені, 251,32 грн. 3% річних та 1037,53 грн. інфляційних витрат відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 14 квітня 2010 року.