Рішення № 14632284, 06.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.11                                                                                           Справа№ 5015/403/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” в особі Львівського відділення ЗРУ Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку”, м. Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вдача”, м. Львів

Про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 810686,74 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Басик А.М. - представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” в особі Львівського відділення ЗРУ Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Вдача” про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 810686,74 грн.

В судовому засіданні 14.02.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.          

Відповідач в жодне судове засідання не з’являвся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

          В судовому засіданні 06.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

13 грудня 2006 року між Акціонерним банком „Банк регіонального розвитку” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вдача” (Позичальник) було укладено кредитний договір № 147-К06, згідно п.1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію без безумовних зобов’язань щодо надання грошових коштів, з можливістю надання Позичальнику в її межах кредитів, що надалі іменуються «Кредити», а Позичальник зобов’язується використати Кредити на придбання обладнання та поповнення обігових коштів, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку відсотки за користування Кредитами, виконати інші умови цього Договору і своєчасно повернути кредити Банку.

Сторонами було визначено максимальний ліміт кредитування –500000,00 грн. з терміном користування до 25 грудня 2007 р. та платою за користування кредитом в розмірі 20 % річних (згідно додаткового договору №1 від 26.12.2006 року до кредитного Договору № 147-К06).

В обумовлений кредитним договором № 147-К06 від 13.12.2006 року та додатковим договором № 1 від 26.12.2006 року термін позичальник своїх грошових зобов’язань не виконав.

Станом на день розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем за кредитним договором складає: заборгованість за кредитом –471 200,00 грн., по сплаті відсотків –257826,62 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань позивачем відповідно до п.10.1 договору нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків по кредиту в сумі 53296,45 грн. та відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховано три відсотки річних в сумі 10262,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 18101,47 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного 13 грудня 2006 року між Акціонерним банком „Банк регіонального розвитку” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вдача” (Позичальник) Кредитного договору № 147-К06 та Додаткового договору до даного договору № 1 від 26.12.2006 року відповідачу було надано кредити, які позивач зобов’язувався повернути до 25.12.2007 року.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково.

Заборгованість за кредитним договором станом на день розгляду справи згідно розрахунку заборгованості складає 471 200,00 грн. та підлягає до стягнення.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором.

Відповідно до п. 6.2-6.3 даного Договору відсотки за користування Кредитом нараховуються щомісяця 26 числа за період з 26-го числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця на суму загальної заборгованості. Відсотки нараховуються щомісяця за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і 365/366 днів у році.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість по сплачених відсотках станом на день розгляду справи складає 257826,62 грн. та підлягає до стягнення.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань відповідно до п.10 Договору позивачем нараховано пеню, яка в межах строку позовної давності не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та підлягає до стягнення в розмірі 53296,45 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивачем нараховано інфляційні в розмірі 18101,47 грн. та три відсотки річних в розмірі 10262,20 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

          Згідно ст.19, ч.1 ст.20 ЗУ «Про заставу»Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором, за рахунок заставленого майна має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч.6 ст.20 ЗУ «Про заставу»). Згідно ч.1 ст.24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом. Також п.4.2 Договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку у відповідності із ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно п.2 ч.1 ст.26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяжувач має право на продаж предмета забезпечувального обтяження шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, встановлені судом обставини та досліджені письмові докази свідчать про те, що в суду є підстави для задоволення позову.

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 8106,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33-35, 82-85,116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вдача” (79000, м. Львів, вул. Любінська 101 Б, кв.10, код ЄДРПОУ 23882391) на користь Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” (04050, м. Київ, вул.Дегтярівська 8а, код ЄДРПОУ 19338316) заборгованість по кредитному договору № 147-К06 від 13.12.2006 р. в розмірі 810686,74 грн. за рахунок заставленого майна, згідно договору застави б/н, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Тишківським Р.І. та зареєстрований в реєстрі за № 6320, а саме: повноколірний світлодіодний екран з питчем 20 мм., розміром 5,12?2,28 м.; 3,84?2,28 , розподільчою здатністю 256?144 пікселів, надавши Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»право реалізувати його шляхом продажу третій особі у порядку, визначеному ст.30 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вдача” (79000, м. Львів, вул. Любінська 101 Б, кв.10, код ЄДРПОУ 23882391) на користь Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” (04050, м. Київ, вул.Дегтярівська 8а, код ЄДРПОУ 19338316) суму державного мита в розмірі 8106,87 грн., плату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.          

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.04.2011 року.

Суддя