Рішення № 14632144, 04.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.11                                                                                 Справа № 4/31/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Делькар”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоцентр Бизон”, смт. Станиця Луганська Луганської області

про стягнення 16061 грн. 91 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренко В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Шевченко В.І., довіреність №45 від 21.02.2011;

- Баранцова О.Ю., довіреність №44 від 21.02.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті послуг з митного оформлення вантажів у сумі 15134,42 грн., інфляційних нарахувань у сумі 752,10 грн., 3% річних у сумі 175,39 грн. за договором № 048Б/10 від 04.06.2010.

Представником позивача надано до суду заяву про зміни до позовної заяви № 33 від 18.03.2011, здану до суду 21.03.2011, в порядку ст. 22 ГПК України, якою зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з митного оформлення вантажів у сумі 13425 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1051 грн. 13 коп., 3 % річних в сумі 242 грн. 77 коп. за договором № 048Б/10 від 04.06.2010.

Вказана заява про зміни позовних вимог, здана до суду 21.03.2011, оцінюється судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог у розумінні ст.22 ГПК України та приймається судом повністю.

Таким чином, з врахуванням зменшення за заявою позивача про зміни позовних вимог, здана до суду 21.03.2011, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги з митного оформлення вантажів у сумі 13425 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1051 грн. 13 коп., 3 % річних в сумі 242 грн. 77 коп. за договором № 048Б/10 від 04.06.2010.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву, зданим у засіданні суду 21.02.2011, вимоги позову відхилив посилаючись на те, що позивач включив у виставлені до сплати рахунки- фактури послуги, які не передбачені додатком №1 до договору № 048Б/10 від 04.06.2010 та з інших підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в:

Заява про зміни позовних вимог, здана до суду 21.03.2011, підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 13425 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1051 грн. 13 коп., 3 % річних в сумі 242 грн. 77 коп. за договором № 048Б/10 від 04.06.2010 (з урахуванням заяви про зміни позовних вимог).

Новою ціною позову (з урахуванням заяв про зміни позовних вимог) слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 13425 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1051 грн. 13 коп., 3 % річних в сумі 242 грн. 77 коп. за договором № 048Б/10 від 04.06.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовником) укладено договір № 048Б/10 від 04.06.2010 (надалі - Договір), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов’язки з надання комплексу послуг з митного оформлення вантажів, згідно переліку та тарифів, зазначених у додатку № 1( далі- послуги), який є невід’ємною частиною цього Договору( (п.1.1 договору).

Згідно п. 3.1 Договору, оплата послуг наданих Замовнику Виконавцем здійснюється на підставі виставлених Виконавцем рахунків та протягом 14 календарних днів з моменту їх отримання Замовником.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору ним надано відповідачу комплексні послуги з митного оформлення вантажів, що підтверджується оформленими належним чином вантажними митними деклараціями № 122000113/2010/013892 та №122000113/2010/013674 та листом ТОВ «Автоцентр Бизон»( відповідача), який було адресовано до Бориспільської митниці (а.с.13-25,том 1).

Відповідно до умов Договору, позивачем надіслано відповідачу для оплати рахунки –фактури: № 0508/10ім від 06.07.2010 на суму 3977,44 грн. з ПДВ та № 0509/10ім від 07.07.2010 на суму 11156,98 грн. з ПДВ (а.с.27-30, том 1).

Позивач вказує на те, що відповідач повинен був сплатити кошти за отримані послуги у термін до 10.08.2010 року включно, однак дане зобов'язання відповідачем не виконано.

Відповідач в порушення умов Договору оплату за надані послуги у повному обсязі не здійснив.

Позивачем 24.01.2011 року подано позовну заяву № 11/2011 від 12.01.2011 до суду, яким просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі

13425 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1051 грн. 13 коп., 3 % річних в сумі 242 грн. 77 коп. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).Позов обґрунтовано умовами Договору та положеннями ст.ст.525-527,626, 625 ЦК України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, з підстав, викладених у відзиві.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання по сплаті за надані послуги з митного оформлення вантажів згідно договору № 048Б/10 від 04.06.2010 на суму 13425 грн. 92 коп. (з урахуванням заяви про зміни позовних вимог).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються матеріалами справи .

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідно до умов договору № 048Б/10 від 04.06.2010, надав комплексні послуги з митного оформлення вантажів, що підтверджується оформленими належним чином вантажними митними деклараціями № 122000113/2010/013892 та №122000113/2010/013674 та листом ТОВ «Автоцентр Бизон»

(відповідача), який було адресовано до Бориспільської митниці (а.с.13-25, том 1), але відповідач умови договору не виконав, оплату за надані послуги не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за спірним договором складає 13425 грн. 92 коп. (з урахуванням заяви про зміни позовних вимог).

Сума заборгованості за надані комплексні послуги з митного оформлення вантажів в сумі 13425 грн. 92 коп. (з урахуванням заяви про зміни позовних вимог) на підставі розшифрування рахунків- фактури № 0508/1-ім та № 0509/10ім (а.с. 29 -30, том 2), нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Інфляційні нарахування у сумі 1051 грн. 13 коп. за період серпень 2010 року по лютий 2011 року (включно), 3 % річних в сумі 242 грн. 77 коп. за період з 11.08.2010 по 29.12.2010 (з урахуванням заяви про зміни позовних вимог), нараховані позивачем відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи і підлягають стягненню з відповідача.

Ствердження відповідача про включення у виставлені до сплати рахунки- фактури послуги, які не передбачені додатком №1 до договору № 048Б/10 від 04.06.2010, не приймаються судом до уваги, оскільки з наданих позивачем додаткових пояснень № 39 від 28.03.2011 з розшифруванням рахунків- фактури № 0508/1-ім та № 0509/10ім вбачається, що весь комплекс наданих послуг з митного оформлення вантажів, передбачений договором № 048Б/10 від 04.06.2010 документально підтверджений (а.с. 42-60, том 2).

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 13425 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1051 грн. 13 коп., 3 % річних у сумі 242 грн. 77 коп. за договором № 048Б/10 від 04.06.2010 (з урахуванням заяви про зміни позовних вимог) такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або зменшення розміру позовних вимог позивачем .

У судовому засіданні 04.04.2011 оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повернути із Державного бюджету України позивачу надміру сплачене державне мито у сумі 03 грн. 66 коп., за платіжним дорученням № 447 від 30.03.2011, що знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526,625 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, ст.ст. 22,44,49, 82,84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоцентр Бизон”, вул. Барбашова,38, смт. Станиця Луганська Луганської області (юридична адреса), вул. Краснодонська,2б, м.Луганськ ( пощтова адреса),код ЄДРПОУ 34489796 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Делькар”, вул. Березняківська,28,м. Київ (юридична адреса), вул. Дніпровська набережна,19в, м.Київ (поштова адреса), код ЄДРПОУ 21653901, заборгованість за надані послуги у сумі 13425 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1051 грн. 13 коп., 3 % річних у сумі 242 грн. 77 коп., витрати по державному миту у сумі 147 грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 216 грн. 28 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути із Державного бюджету України Товариства з обмеженою відповідальністю “Делькар”, вул. Березняківська,28,м. Київ (юридична адреса), вул. Дніпровська набережна,19в, м.Київ (поштова адреса), код ЄДРПОУ 21653901 надміру сплачене державне мито у сумі 03 грн. 66 коп., за платіжним дорученням № 447 від 30.03.201, що знаходиться в матеріалах справи.

Рішення завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –05.04.2011.

Суддя Г.М.Старкова

Помічник судді                                                                                 Ю.А.Зайцева