Рішення № 14632111, 02.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.10                                                                                 Справа № 9/141

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ,

до Державного підприємства "Групова збагачувальна фабрика "Слов'яносербська", с. Лозовський Слов'яносербського р-ну Луганської області

про стягнення 13 499 грн. 69 коп.

в присутності представників:

від позивача –Бухонкін І.В., дов. № 03/5-1059 від 25.12.09,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 9902,18 грн., інфляційних втрат –980,31 грн., 3% річних –2617,20 грн. за договором № 62 від 06.03.09, крім того, судові витрати.

У судовому засіданні 02.07.10 представник позивача звернувся до суду із заявою за № 03/3-365 про заміну позивача у справі у зв'язку з його реорганізацією.

З наданих до матеріалів справи вбачається. що 08.06.10 згідно з наказом Мінвуглепрому України № 532 від 25.1.09 та наказу ДП "Луганськвугілля" № 365 від 03.12.09 ДП "Луганськвантажтранс" реорганізоване у відокремлений підрозділ "Луганськвантажтранс" ДП "Луганськвугілля" без права юридичної особи. Всі права та обов'язки первісного позивача перейшли до його правонаступника, юридичної особи ДП "Луганськвугілля".

За таких обставин, на підставі ст. 25 ГПК України, суд здійснює заміну вибулої сторони, первісного позивача –ДП "Луганськвантажтранс", на правонаступника –ДП "Луганськвугілля".

Відповідач, ДП "ГЗФ "Слов'яносербська", відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, тому на підставі ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В обгрунтування позовних вимог позивач, ДП "Луганськвугілля", посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 62 від 06.03.09, за яким він продавав відповідачу матеріали за номенклатурою, кількістю та цінами, встановленими договором та додатками до нього, а відповідач зобов'язався оплатити товар шляхом попередньої оплати (до факту поставки) у розмірі 100% від вартості матеріалів.

На виконання умов договору позивач поставив обумовлені договором матеріали загальною вартістю 103976,61 грн., що підтверджується первинними документами.

Відповідач грошове зобов'язання не виконав належним чином, сплативши частково 94074,43 грн., таким чином борг складає 9902,18 грн.

15 грудня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію, однак відповіді не отримав.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 980,31 грн. та 3% річних –2617,20 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 62 від 06.03.09 про надання послуг, за яким він продавав відповідачу матеріали за номенклатурою, кількістю та цінами, встановленими договором та додатками до нього, а відповідач зобов'язався оплатити товар шляхом попередньої оплати (до факту поставки) у розмірі 100% від вартості матеріалів.

На виконання умов договору позивач поставив обумовлені договором матеріали загальною вартістю 103976,61 грн., що підтверджується:

·          накладними за №№ РН-0000009 від 06.03.09 –РН-0000028 від 26.05.09 (а.с. 36 - 50),

·          довіреностями на отримання ТМЦ за №№ 11/1 від 06.03.09 –38/1 від 26.05.09 (а.с. 51 - 54),

·          рахунками-фактурами (а.с. 55 –62),

·          претензією за № 05/1044 від 15.12.09 (а.с. 63),

·          актами звірення розрахунків від 31.08.09 та від 29.09.09 (а.с. 64 –65).

Оскільки відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію в сумі 94074,43 грн., борг на час розгляду справи складає 9902,18 грн.

Відповідно до п.п. 2.1 та 4.1 договору поставка продукції здійснюється після отримання оплати, однак позивач поставив обумовлену продукцію не чекаючи отримання коштів.

Таким чином, оплата товару спірним договором передбачалась у вигляді попередньої оплати.

Оскільки спірним договором строк здійснення відповідачем попередньої оплати сторонами не був визначений, то сторони повинні були керуватися наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з правилом ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведених норм суд приймає до уваги надану позивачем претензію № 05/1044 від 15.12.09 та докази її відправлення на суму 390475,76 грн., у т.ч. за договором № 62 від 06.03.09 на суму 9902,18 грн.

Однак, виходячи з того, що відповідач повинен був здійснити платіж протягом 7-днів з моменту її одержання (25.12.09), термін нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений невірно.

За таких обставин правильним терміном нарахування інфляції та 3% річних на суму боргу, згідно з розрахунком (а.с. 9 та10), повинен бути визначений з 25.12.09 по лютий 2010 року включно та викладений наступним чином:

Інфляційні втрати за період з січня по лютий 2010 року складають 369,77 грн. (10271,95 грн. –9902,18 грн.);

3% річних –361,50 грн.:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ25.12.200928.02.2010659902,18361.50 Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у розмірі 9902,18 грн. та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних - 361,50 грн. та інфляційних втрат - 369,77 грн., тому позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Здійснити заміну первісного позивача, ДП "Луганськвантажтранс", на правонаступника –ДП "Луганськвугілля".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з відповідача, ДП "Групова збагачувальна фабрика "Слов'яносербська", 93745, Луганська обл., Слов'яносербський р-н, п. Лозовський, код 36090220, на користь позивача, ДП "Луганськвугілля", 91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, код 32473323, заборгованість у розмірі 9902,18 грн., інфляційні втрати –369,77 грн., 3% річних –361,50 грн. за договором № 62 від 06.03.09, крім того, витрати зі сплати держмита –106,34 грн. та інформаційно-технічні витрати –185,89 грн.

4. В решті позову –відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 07.07.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов