Рішення № 14632080, 23.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/13323.03.11

За позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв»

про стягнення 17272,10 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: не зявились

Від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв»про стягнення заборгованості в розмірі 17272,10 грн. за невиконання грошового зобовязання за договором про надання послуг № 29 від 08.06.2010 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2011 порушено провадження у справі № 50/133 та призначено її до розгляду на 14.03.201.

Представники сторін в судове засідання 14.03.2011 не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 23.03.2011.

В судове засідання 23.03.2011 представник позивача не зявився, проте через відділ діловодства суду від позивача надав надійшла телеграма з клопотанням про розгляд справи без повноважного представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач в судові засідання 14.03.2011 та 23.03.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2010 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв»(далі відповідач, замовник за договором) було укладено договір про надання послуг № 29.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, предметом договору є надання послуг по збиранню урожаю 2010 року зернових, технічних та масляних культур комбайнами виконавця на площах замовника, що розташовані на території Каховського району Херсонської області.

Згідно п. 2.1. договору замовник зобовязався оплатити послуги виконавця.

У відповідності до умов п.31. договору, вартість послуг по даному договору із розрахунку на 1 га площі збирання встановлюється згідно додаткової угоди, яка укладається сторонами даного договору не пізніше 15 червня 2010 року та є невід'ємною частиною цього договору.

Надання послуг згідно умов договору щотижнево фіксується в актах про надані послуги, які підписують уповноважені представники сторін і завіряють печаткою. Вони є підставою для надання виконавцем рахунку на оплату відповідно до умов даного договору (п. 3.3. договору).

Згідно п. 3.4. договору, замовник проводить оплату по факту виконання послуг відповідно до рахунку виконавця протягом 7-ми банківських днів з дня його отримання.

08.06.2010 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг № 29 від 08.06.2010, відповідно до умов якої сторони погодили, що плата за збирання сільськогосподарських культур складає:

- за збирання пшениці та ячменя 280,00 грн., без ПДВ, за 1 га площі збирання;

- за збирання ріпаку 320,00 грн. без ПДВ, за 1 га площі збирання.

Як встановлено судом, фізична особа підприємець ОСОБА_1 виконав свої зобовязання за договором шляхом надання відповідачу послуг по збиранню врожаю, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та виставленими рахунками-фактури.

Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання по оплаті наданих послуг, а саме ним було здійснено часткову оплату отриманих послуг в сумі 70740,00 грн.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивача за надані послуги складає 13020,00 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобовязань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 13020,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про надання послуг № 29 від 08.06.2010 в сумі 13020,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобовязання в розмірі 2919,95 грн., витрати повязані з інфляційними процесами в сумі 756,00 грн. та 3% річних в сумі 576,15 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1. договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Сторона, що прострочила надання зобов'язання за договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання (п.4.4. договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 4.4.), Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у звязку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобовязання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмір 17272,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг № 29 від 08.06.2010 року в розмірі 17272,10 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ігротекс-Миколаїв" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27; код ЄДРПОУ 31193280) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 13 020 (тринадцять тисяч двадцять) грн. 00 коп., пеню в сумі 2 919 (дві тисячі девятсот девятнадцять) грн. 95 коп., індекс інфляції в розмірі 756 (сімсот пятдесят шість) грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 576 (пятсот сімдесят шість) грн. 15 коп., державне мито в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 28.03.2011