Рішення № 14631797, 21.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/3821.03.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Щорський завод продовольчих товарів"           

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко"

про стягнення боргу 64 285,48 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Томилко М.М.- довіреність №72 вд 16.03.2011;

від відповідача: Мельниченко А.О.- довіреність б/н від 20.08.2010р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Щорський завод продовольчих товарів" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Даніко"про стягнення боргу 64 285,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив поставлений позивачем відповідно до видаткових накладних товар, заборгувавши 64 285,48 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 64 285,48 грн. –боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати 642, 86 грн. - державного мита та 236, 00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 03.03.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.03.2011.

18.03.2011 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначав про відсутність боргу, оскільки товар від позивача не отримував.

21.03.2011 представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2011 надав документи на вимогу ухвали суду, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За період з 22.05.2009 по 25.09.2009 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 64 285, 48 грн., що підтверджується видатковими накладними: ЩЗ-0000153 від 22.05.09 року на суму 7 194,41 грн.; ЩЗ-0000218 від 29.05.09 року на суму 8 007,71 грн.; ЩЗ-0000085 від 09.06.09 року на суму 8 005,90 грн.; ЩЗ-0000192 від 23.06.09 року на суму 5 005,49 грн.; ЩЗ-0000026 від 03.07.09 року на суму 8 010,70 грн.; ЩЗ-0000075 від 10.07.09 року на суму 7 980,00 грн.; ЩЗ-0000157 від 24.07.09 року на суму 6 066,61 грн.; ЩЗ-0000050 від 07.08.09 року на суму 4 990,01 грн.; ЩЗ-0000107 від 14.08.09 року на суму 5 034,47 грн.; ЩЗ-0000180 від 25.09.09 року на суму 3 990,18 грн., які були підписані уповноваженими представниками обох сторін (належним чином завірені копії знаходяться у матеріалах справи).

Однак, відповідачем не було здійснено оплати за поставлений позивачем товар, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

З наданої позивачем вимоги від 06 січня 2011 року №1063, яка була отримана відповідачем 12.01.2011, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, вбачається, що позивач зазначав про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 64 285,48 грн. та вимагав її сплати у семиденний строк від дня пред’явлення даної вимоги (належним чином завірена копія вимоги з доказами її надіслання на адресу відповідача міститься в матеріалах справи).

Проте, у встановлений семиденний строк відповідачем не було здійснено розрахунків за поставлений товар, відповіді на вимогу надано не було, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

У відзиві, поданому через канцелярію суду 18.03.2011, відповідач посилається на те, що він не отримував товару від позивача, а відповідні накладні, за якими позивачем було поставлено товар у відповідача відсутні, однак дані обставини не відповідають дійсності, так як накладні, за якими здійснювалась поставка товару відповідачеві оформлені належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства, а про отримання товару відповідачем свідчить підпис його уповноваженого представника та відбиток печатки підприємства відповідача, який відповідає зразку печатки, відображеному у картці із зразками підписів та відбитка печатки відповідача, поданій відповідачем через канцелярію суду разом з відзивом на позовну заяву (належним чином завірена копія картки міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі (боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно вимог ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем вимогу оплати поставленого товару було пред’явлено 06.01.2011, яка відповідачем була отримана 12.01.2011, однак в зазначений семиденний строк відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо оплати поставленого товару, чим порушив ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач поставив відповідачеві товар належної якості, тоді як відповідач не оплатив його вартість.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Цивільним Кодексом України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "ДАНІКО" (03151, м. Київ, вул. Аеродромна, 14, код ЄДРПОУ: 33492298) на користь Відкритого акціонерного товариства "Щорський завод продовольчих товарів" (15200, Чернігівська область, Щорський р-н, м. Щорс, вул. 30 років Перемоги, буд. 31-А, код ЄДРПОУ: 00381143) 64285 (шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят п’ять) грн. 48 коп. –боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати –642 (шістсот сорок дві) грн. 86 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко