Рішення № 14631542, 29.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.11 Справа № 6/253/08

Суддя Місюра Л.С.

За позовомКонцерну „Міські теплові мережі” в особі філії Концерну „Міські теплові мережі” Жовтневого району м. Запоріжжя

ДоПриватного підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя

Треті особи,на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_2, м. Запоріжжя

ОСОБА_3, м. Запоріжжя

про стягнення 1857 грн. 43 коп.

СуддяМісюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Ведмідь А.Є. дов. № 03/27 від 04.01.2011р.

Від відповідача:не зявився

Від третьої особи:ОСОБА_2. паспорт НОМЕР_1 від 30.09.2004р.

Від третьої особи:ОСОБА_3. паспорт НОМЕР_2 від 31.07.1997р.

Від Приватного нотаріуса ОСОБА_4.:не зявився

(на підставі ст. 30 ГПК України)

Від Приватного нотаріуса ОСОБА_5.:не зявився

(на підставі ст. 30 ГПК України)

Розглянувши матеріали справи за позовом Концерну „Міські теплові мережі” в особі філії Концерну „Міські теплові мережі” Жовтневого району м. Запоріжжя до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 м. Запоріжжя та ОСОБА_3 м. Запоріжжя, про стягнення 1857 грн. 43 коп., суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1072 від 01.11.2005 року за період з жовтня 2006 року по січень 2007 року в сумі 1857 грн. 43 коп.

Позивач надав суду доповнення до позовної заяви, в яких зазначив наступне: одним з питань, поставлених судом в ухвалі № 6/253/08 від 27.08.2008 року, було встановлення (або не встановлення) факту підпису ПП ОСОБА_1. на договорі № 1072 від 01.11.2005 року. Для встановлення факту підпису саме ПП ОСОБА_1., була проведена почеркознавча експертиза. За результатами почеркознавчої експертизи не вдалося виявити сукупність ознак, достатніх для прийняття висновку по експертизі. Таким чином, за результатами, проведеної по даному матеріалу перевірки фактів, що вказують на наявність ознак злочину передбаченому ст. 358 КК України не встановлено, так як, в результаті проведеної почеркознавчої експертизи підтвердити або спростувати факт підробки підпису ОСОБА_1. на договорі не можливо, а про підробку підпису стало відомо лише зі слів ОСОБА_1., слова якого піддаються сумніву, так як непослідовні та суперечливі. Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, враховуючи висновки зроблені за результатами експертизи, можна зробити висновки про те, що договір № 1072 від 01.11.2005 року підписаний саме ПП ОСОБА_1. і, відповідно, ствердження відповідача про те, що не він підписував зазначений договір не відповідає дійсності та не може бути прийняте як доказ. Стосовно порядку зберігання печатки суб'єктів господарської діяльності позивач зазначає, що згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 року № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 р. за № 264/3557, „Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів" (надалі-Наказ) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законність користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських обєднань, субєктів господарської діяльності (п. 3.3.1.). Згідно з розділом 7 п. 3.3.1. Наказу „печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах". Таким чином, враховуючи вимоги Наказу № 17 від 11.01.1999 року, можна зробити висновки про те, що фактично відповідач, в порушення вимог вищезазначеного Наказу, не належним чином зберігав печатку. Тому ствердження відповідача про те, що це не він ставив печатку і не знає хто це міг зробити не може прийматися до уваги. Стосовно умов договору № 1072 від 01.11.2005 року та порядку його виконання, то договором прямо передбачено, що споживач зобов'язаний письмово повідомляти енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно - правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також не пізніше, як до 25 числа поточного місяця, про зміну користувачів приміщень, площу приміщень, теплове навантаження на опалення та гаряче водопостачання. Але відповідач, в порушення умов договору № 1072 від 01.11.2005 року, не повідомив позивача про продаж приміщень, що належали йому на праві власності, іншим власникам. У своїх запереченнях відповідач зазначає, що він не надавав позивачу інформацію щодо площі опалювальних приміщень та теплового навантаження, але це також не відповідає дійсності, оскільки у заяві ОСОБА_1. від 26.10.2005 року, про укладання договору з теплопостачання, яка була направлена на адресу Філії Концерну „МТМ" Жовтневого району (Вх. № 1788 від 28.10.2005 року), відповідач зазначив площу приміщень (164,51 м2) та теплове навантаження приміщень (10 073 кк/г). Таким чином, на підставі вищевикладеного, можна зробити наступні висновки, а саме: 1) договір № 1072 від 01.11.2005 року підписаний саме ПП ОСОБА_1. і відповідно ствердження відповідача про те, що не він підписував зазначений договір не відповідає дійсності та не може бути прийняте як доказ; 2) відповідач в порушення вимог Наказу № 17 від 11.01.1999 року не належним чином зберігав печатку, тому ствердження відповідача про те, що це не він ставив печатку і не знає хто це міг зробити не може прийматися до уваги; 3) відповідач, в порушення умов договору № 1072 від 01.11.2005 року, не повідомив позивача про продаж приміщень, що належали йому на праві власності, іншим власникам. Відповідач сам звернувся до позивача з заявою про укладання договору та зазначив у ній площу приміщень (164,51 м2) та теплове навантаження приміщень (10 073 кк/г).

В матеріалах справи містяться докази надсилання вказаних доповнень відповідачу.

Доповнення позивача приймаються судом, оскільки не суперечать чинному законодавству.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне: стаття 19 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. за № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Договору на постачання теплової енергії з позивачем відповідач не підписував, тому після отримання позовної заяви він звернувся до позивача з проханням надати мені копію договору № 1072 від 01.11.2005 р. За результатами аналізу договору № 1072 від 01.11.2005 р., на який посилається позивач як на підставу виникнення зобов'язання Відповідача сплачувати за теплову енергію, відповідач зясував, що договір № 1072 від 01.11.2005 р. підписано з боку споживача не відповідачем, а якоюсь іншою особою, про що свідчило порівняння підпису відповідача в паспорті та на договорі, при цьому порівняння робив сам відповідач. Відповідно до вимог ЦК України щодо письмової форми договору підпис сторони на договорі повинен скріплятися печаткою. Відповідач, як приватний підприємець, має свою печатку, отже всі цивільно-правові договори повинні скріплятися печаткою приватного підприємця ОСОБА_1. На наданому відповідачу екземплярі договору печатка не стояла. Таким чином, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для стягнення боргу за теплову енергію. Також в позовній заяві позивач зазначає, що поставка теплової енергії підтверджується помісячними актами на надання послуг. Але ці акти не підписані з боку відповідача, в актах відсутнє посилання на адресу, за якою поставлялася теплова енергія, не вказано площу приміщення, яке підлягало опалюванню. Пунктом 6.3 договору № 1072 від 01.11.2005 р. передбачено, що енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Проте рахунки та акти за теплову енергію на суму 1857 грн. 43 коп. направлено на адресу відповідача тільки 25.01.2008 р. (вих. № 35/юр від 25.01.08 р.). Отже, надані позивачем акти не можуть вважатися належними доказами щодо постачання теплової енергії відповідачу. Претензії, оформленої відповідно до вимог ст. 6 ГПК України, від позивача щодо сплати заборгованості за теплову енергію до відповідача не надходило. Відповідно до ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Стаття 24 Закону України «Про теплопостачання»також вказує, що обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. 18.07.2006 року позивач заключив договір купівлі-продажу належних йому нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_2. Правочин щодо продажу нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4. 18.07.2006 р. та зареєстровано в реєстрі за № 1945. Про продаж належних мені приміщень я неодноразово повідомляв Позивача за телефоном. Таким чином, з 18.07.2006 р. обов'язок щодо укладення договору на поставку теплової енергії та обов'язок проводити розрахунок за її споживання відповідно до закону лежить на новому власнику нежитлових приміщень, який безпосередньо споживав теплову енергію. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач вважає, що позивачем не доведено споживання теплової енергії на суму 1857 грн. 43 коп. приватним підприємцем ОСОБА_1., бо договір ним не підписувався та він не споживав теплову енергію. Просить у задоволенні позову відмовити.

Від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому він зазначив, що договору на постачання теплової енергії з позивачем не підписував, після отримання позовної заяви звернувся до договірного відділу філії концерну «МТМ»Жовтневого району з проханням надати копію договору № 1072 від 01.11.2005 р. За результатами аналізу договору № 1072 від 01.11.2005 р., на який посилається позивач як на підставу виникнення зобов'язання відповідача сплачувати за теплову енергію, відповідачем було з'ясовано, що договір № 1072 від 01.11.2005 р., підписано з боку споживача не відповідачем, а якоюсь іншою особою, про що свідчить порівняння підпису відповідача в паспорті та на договорі. Відповідач підтверджує, що підпис на договорі № 1072 від 01.11.2005 р. та на додатках до нього йому не належать. Таким чином, у позивача відсутні підстави для стягнення боргу за теплову енергію. Також, 04.07.2008 р. відповідачем на адресу позивача було направлено лист, в якому відповідач вже письмово повідомив позивача про продаж належних відповідачу приміщень та зазначив, що нарахування теплової енергії за період з жовтня 2006 р. по січень 2007 р. обґрунтовано тільки за кімнату № 10 загальною площею № 17,4 кв. м., проте на інших підставах, ніж зазначені в позовній заяві. Просить у задоволені позову відмовити.

Розгляд справи двічі відкладався, за клопотанням сторін був продовжений строк вирішення спору.

Ухвалою суду від 27.08.2009 року був продовжений строк вирішення спору, матеріали справи були надіслані до для проведення перевірки та прийняття відповідного рішення до Прокуратури Запорізької області, провадження у справі було зупинено.

Цією ж ухвалою суд зобовязав повідомити про результати перевірки та прийнятому рішенні.

Супровідним листом № 6/253/08 від 01.09.2008 року на адресу Прокуратури Запорізької області для проведення перевірки були направлені оригінал договору № 1072 від 01.11.2005р. з додатками, копія договору від 18.07.2006р., копія договору від 19.09.2006р., копія ухвали від 27.08.2008р. (усього 12 аркушів).

30.09.2008р. на адресу господарського суду надійшла постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.09.2008р., яка підписана ст. лейтенантом міліції Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області Лободою М.А.

Супровідним листом № 6/253/08, 6/254/08 від 03.10.2008 року господарським судом на адресу Прокуратури Запорізької області для проведення перевірки повторно були направлені оригінал договору № 1072 від 01.11.2005р. з додатками, копія договору від 18.07.2006р., копія договору від 19.09.2006р., копія ухвали від 27.08.2008р., оригінал договору № 601072 від 01.02.2007р. з додатками, копія договору від 18.07.2006р., копія договору від 19.09.2006р., копія договору від 14.05.2007р., копія ухвали від 27.08.2008р. (усього 30 аркушів).

15.10.2008 року до господарського суду Запорізької області надійшла інформація Прокуратури Запорізької області, згідно якої матеріали справи № 6/253/08 та № 6/254/08 направлені до Прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя для організації проведення перевірки. Про результати перевірки було зобовязано повідомити суддю господарського суду Запорізької області.

10.12.2009 року господарським судом був зроблений запит до Прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя стосовно надання інформації про проведення перевірки у справі № 6/253/08 та надання документального підтвердження її результатів.

Однак, на запит суду від Прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя відповіді не надходило.

05.10.2010 року господарським судом повторно був зроблений запит до Прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя стосовно надання інформації про проведення перевірки у справі № 6/253/08 та надання документального підтвердження її результатів.

19.10.2010 року до господарського суду надійшов лист Прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя вих. 122-5157 вих. 10 від 15.10.2010 року, згідно якого було повідомлено, що направлені судом для перевірки матеріали були передані до Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області для подальшої перевірки та надання копій завірених документів.

При цьому, в листі від 15.10.2010 року зазначено про необхідність інформування суд, у передбачені законом строки, а прокуратуру району до 30.10.2010 року, про вчинені заходи.

Станом на 04.02.2011 року від Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області до господарського суду Запорізької області не надходило жодної інформації про проведення перевірки матеріалів справи № 6/253/08 та про результати такої перевірки.

04.02.2011 року господарський суд направив повторний запит до Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про проведення перевірки та надання документального підтвердження її результатів.

Супровідним листом № 6/253/08 від 15.02.2011 року господарським судом на адресу Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області для проведення повної перевірки були додатково направлені копії матеріалів справи № 6/253/08.

28.02.2011 року супровідним листом вих. № 27/10-2552 від 24.02.2011 року від Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області на адресу господарського суду Запорізької області надійшли матеріали перевірки, а саме: договори на 15-ти аркушах, а також копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 08.05.2010 року та копія висновку спеціаліста № 29 від 20.03.2010 року на 4-х аркушах.

Ухвалою від 02.03.2011 року провадження у справі було поновлено та призначено засідання суду на 29.03.2011 року об 11 годині 00 хвилин.

Вказаною ухвалою суд також зобовязав виконати певні дії та надати деякі документи як сторони, так і Приватного нотаріуса ОСОБА_4., Приватного нотаріуса ОСОБА_5. та ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя.

На вимогу суду від Приватного нотаріуса ОСОБА_4. не надійшло жодних документів.

Приватний нотаріус ОСОБА_5. надала суду письмові пояснення вих. № 47/01-16 від 10.03.2011 року в яких пояснила, що не може надати суду договір купівлі продажу приміщення, посвідчений нею 19.09.2006 року за реєстраційним номером № 2907, оскільки вказані документи були передані до Запорізького державного нотаріального архіву.

На запит суду від Запорізького державного нотаріального архіву надійшла архівна довідка вих. № 384/01-17 від 17.03.2011 року та засвідчена копія договору купівлі продажу № 2907 від 19.09.2006 року та документи, на підставі яких вказаний договір було укладено.

Від Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя супровідним листом від 28.03.2011 року суду були надані оригінали звітів та податкової декларації ОСОБА_1.

Треті особи письмові пояснення та витребувані судом документи не надали.

В судовому засіданні треті особи пояснили, що дійсно придбали у відповідача частину приміщень за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, ОСОБА_3. пояснив, що на сьогоднішній день він вже продав приміщення, яке придбав у ОСОБА_1.

В матеріалах справи міститься копія Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 9171665 від 17.03.2011 року, відповідно до якої відповідач мешкає за адресою: 69118, АДРЕСА_2.

Вказана адреса відповідача також зазначена у позовній заяві.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія паспорту ОСОБА_1. № НОМЕР_3 від 25.01.1998 року, в якій зазначено у розділі „Прописка” місце проживання відповідача АДРЕСА_2.

Отже, з моменту подання позовної заяви у даній справі до суду та по 17.03.2011 року в матеріалах справи наявні докази того, що відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Позовна заява позивачем, та ухвали господарського суду про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи, зупинення провадження та поновлення провадження у справі були направлені відповідачу саме за адресою: 69118, АДРЕСА_2.

Доповнення до позову позивачем також були направлені за вказаною адресою.

Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Вказана позиція викладена в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.

На зворотній стороні ухвали суду від 02.03.2011 р. має місце відмітка про відправлення восьми примірників цієї ухвали сторонам по справі та викликаним судом особам, що підтверджується вихідним реєстраційним номером № 09-11а/2820 від 03.03.2011 р. із зазначенням кількості таких примірників.

Ухвала суду від 02.03.2011 року, направлена на адресу відповідача, до суду не поверталась, що свідчить про те, що фактично відповідачем вказана ухвала від 02.03.2011 року була отримана.

Відповідач, та, викликані судом в порядку ст. 30 ГПК України, Приватний нотаріус ОСОБА_4. і Приватний нотаріус ОСОБА_5., повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, відповідач витребувані судом документи та письмові пояснення на позов не надав.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд визнав за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, без участі представника відповідача та приватних нотаріусів.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача (в судових засіданнях 29.05.2008р., 26.06.2008р. та 27.08.2008р.) та пояснення третіх осіб, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

01.01.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1072 (надалі - договір).

У відзиву на позов (а. с. 33) та у доповненні до відзиву на позов (а. с. 66) відповідач вказує, що він не підписував спірний договір.

Ухвалою від 27.08.2008р. суд направляв матеріали до Прокуратури Запорізької області для проведення перевірки та прийняття відповідно рішення за результатами перевірки.

Суд звернув увагу органів прокуратури на те, що зі слів представника ПП ОСОБА_1. в судових засіданнях, ОСОБА_1. використовували як підставну особу, оформлюючи на нього нерухоме майно, яке потім перепродавалося ним.

Крім того, оскільки позивач та відповідач були проти призначення експертизи та її оплати, суд доручив прокуратурі вияснити:

Чи належить підпис на договорі купівлі продажу енергії в гарячій воді № 1072 від 01.11.2005р. та додатків до нього приватному підприємцю ОСОБА_1 або ні?

Чи належить підпис на договорі купівлі-продажу від 18.07.2006р., який укладений з ОСОБА_2, приватному підприємцю ОСОБА_1 або ні?

Чи належить підпис на договорі купівлі-продажу від 19.09.2006р., який укладений з ОСОБА_3, приватному підприємцю ОСОБА_1 або ні?

При необхідності суд доручив провести почеркознавчу експертизу.

Почеркознавча експертиза була проведена, що підтверджується Висновком спеціаліста № 29 від 20.03.2010р., який знаходиться в матеріалах справи. Спеціалістом було встановлено наступне: відповісти на питання „Ким, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження або іншою особою виконано підписи від його імені в договорі № 1072 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2005 року в договорі № 601072 про купівлю продаж теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007 року, в додатковій угоді від 01.02.2007 року до договору № 1072 „Про постачання теплової енергії” від 01.11.2005 року , в додатку № 1 до договору про купівлю продаж теплової енергії в гарячій воді № 601072 від 01.02.2007 року, в додатку № 3 до договору про купівлю продаж теплової енергії в гарячій воді № 601072 від 01.02.2007 року, в додатку № 5 до договору про купівлю продаж теплової енергії в гарячій воді № 601072 від 01.02.2007 року?” не виявилось для експерта можливим з причини незрівнянності дослідних підписів та наданих зразків підпису ОСОБА_1 за транскрипцією, за загальним виглядом, конструктивною складністю. За існуючою методикою судово почеркознавчої експертизи ідентифікаційне дослідження можливе лише за наявності порівняльних обєктів. Надані у даному випадку зразки підпису ОСОБА_1. не відповідає вказаній вимозі. Крім того, у наданих на дослідження підписах містився малий обсяг графічної інформації, обумовлений стислістю підпису та простотою побудови літер та штрихів.

Постановою УИМ Жовтневого РО ЗГУГУМВД України в Запорізької області від 08.05.2010р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст.. 6 п. 2 КПК України.

При цьому в постанові було зазначено наступне: “в результаті проведеної почеркознавчої експертизи підтвердити або спростувати факт підробки підпису ОСОБА_1. на договорі не можливо, а про підробку підпису стало відомо лише зі слів ОСОБА_1., слова якого підвергаються сумніву так як непослідовні та суперечливі”

Оскільки спеціаліст не зміг встановити, чи належить підпис на спірному договорі ОСОБА_1. або ні, суд вирішив призначити судову експертизу.

Для проведення експертизи необхідно було відібрати у ОСОБА_1. зразки почерку, для чого, ухвалою від 02.03.2011р. суд визнав обовязковою явку в судове засідання ОСОБА_1.

Крім цього, при поновленні провадження у справі ухвалою від 02.03.2011р. суд зобовязав відповідача - ОСОБА_1. надати суду цілий ряд документів, необхідних для проведення почеркознавчої експертизи, відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р.

Відповідач - ОСОБА_1. ухвалу від 02.03.2011р. не виконав, витребувані судом документи, необхідні для проведення почеркознавчої експертизи суду не надав, в судове засідання 29.03.2011р. не зявився, тим самим позбавив суд можливості відібрати у нього зразки почерку і відповідно і призначити проведення почеркознавчої експертизи .

Більш того, належить або ні підпис той або інший особі можливо встановити лише за допомогою спеціаліста, який проводить почеркознавчу експертизу. Без спеціальних знать суд сам не в змозі встановити належить підпис на спірному договорі ОСОБА_1. або ні.

Але, позивач та відповідач заперечують проти призначення почеркознавчої експертизи, та відмовляються її оплатити, про що ними було заявлено в судових засіданнях, позивачем в судовому засіданні 27.08.2008р., відповідачем в судових засіданнях 27.08.2008р. та 29.03.2011р.

Без оплати за проведення експертизи, спеціалісти не проводять судову експертизу.

Для призначення експертизи, судом були також витребувані у Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя декларації та Звіти, які надав ОСОБА_1. , з його підписами.

У третіх осіб судом були витребувані договори купівлі продажу з підписами ОСОБА_1

Крім цього, в матеріалах справи № 6/23/07 є документи з підписами ОСОБА_1 (копії цих матеріалів додаються).

Слід відмітити, що в декларації, Звітах, в договорах купівлі продажу, в документа, які знаходяться в матеріалах справи № 6/23/07 (копії яких знаходяться в матеріалах цієї справи) підписи ОСОБА_1 відрізняються один від одного.

Оскільки відсутність зразків підписів ОСОБА_1., необхідних для проведення експертизи документів, та відмова сторін від оплати експертизи, робить неможливим призначення судової експертизи, суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки саме відповідач заявляє, що підпис на договорі йому не належить, то саме відповідач зобовязаний був довести суду цю обставину.

Ухвалою від 02.03.2011р. суд зобовязав відповідача надати доказі того, що підпис на договорі не належить ОСОБА_1. Відповідач не надав суду доказів, що підпис на договорі йому не належить.

Слід відмітити, що в матеріалах справи (а. с. 80) є рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2006р. по справі №22/151/06, згідно якому з ОСОБА_1. була стягнута заборгованість по спірному договору. Рішення суду не оскаржувалось, та набрало законної сили.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказаним рішенням було встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір № 1072 від 01.11.2005р.

За таких підстав, факт того, що між позивачем та відповідачем укладений спірний договір вже встановлений рішенням суду від 07.08.2006р. по справі №22/151/06, та не доводиться знов при вирішенні цієї справи.

Щодо твердження відповідача про відсутність на спірному договорі печатки приватного підприємця, то слід вказати наступне:

Згідно з п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 року № 17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 р. за № 264/3557 (в редакції, яка дія на момент укладання спірного договору) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законність користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, субєктів господарської діяльності .

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Крім цього, відповідач на вимогу суду не надав документи, які підтверджують, що на момент укладання спірного договору відповідачу вже була видана печатка.

На підставі викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що фактично договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1072 був укладений позивачем з відповідачем 01.11.2005 року.

Відповідно до п. 1.2 договору, позивач взяв на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію разом з витратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі відповідача, за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію в гарячій воді за період: з жовтня 2006 р. по січень 2007 р. включно, всього на суму 1 857 грн. 43 коп., що підтверджується рахунками за відповідні місяці, актами приймання-передачі теплової енергії.

Рахунки, акти приймання-передачі і докази їх направлення відповідачу знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. п. 6.1 6.6 розділу 6 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і додаткову накладну. Споживач зобовязаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації. У випадку неповернення другого примірника акта на адресу Енергопостачальної організації, вважається, що вказана теплова енергія отримана споживачем в повному обсязі і відповідає виставленій сумі. Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена Споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку, з урахуванням втрат, або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Споживач зобовязаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальній організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідач акти приймання передачі теплової енергії за період з жовтня 2006 року по січень 2007 року не підписав, причини не підписання актів, у встановлений строк, позивачу не вказав.

Таким чином, згідно до п. 6.3 договору такий акт вважається погодженим і є підставою для проведення оплати.

Отже, за період з жовтня 2006 року по січень 2007 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 1857 грн. 43 коп.

Відповідач вказану суму за теплову енергію позивачу не сплатив. доказів оплати суду не надав.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 1857 грн. 43 коп.

Згідно пункту 3.2.5 спірного договору, споживач зобов'язаний письмово повідомляти енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також не пізніше, як до 25 числа поточного місяця, про зміну користувачів приміщень, площу приміщень, теплове навантаження на опалення та гаряче водопостачання.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач ПП ОСОБА_1., у встановлений договором строк, позивача не повідомив про зміну користувачів приміщення, а відповідно позбавив позивача можливості своєчасно укласти договори на поставку теплової енергії з новими користувачами приміщень.

Відповідач в відзиві на позов вказує, що направив позивачу лист № 0407/08 від 04.07.2008р. з повідомленням про продаж спірних приміщень. Слід відмітити, що, по перше, цій лист датований 04.07.2008р., а згідно пункту 3.2.5 договору, відповідач зобовязаний був повідомити позивача не пізніше, як до 25 числа поточного місяця. По друге, відповідач не надав суду доказів направлення або вручення його позивачу. В нижній частині листа вказана дата та є підпис, але відповідач не надав суду доказів, що цій підпис належить представнику позивача, оскільки на листі відсутній штамп підприємства, посада особі, яка отримала лист, та вхідний номер.

У своїх запереченнях відповідач зазначав, що він не надавав Концерну „МТМ" інформацію щодо площі опалювальних приміщень та теплового навантаження, але це не відповідає дійсності, оскільки у заяві ОСОБА_1. від 26.10.2005 року, про укладання договору з теплопостачання, яка була направлена на адресу Філії Концерну „МТМ" Жовтневого району (вх. № 1788 від 28.10.2005 року), відповідач зазначив площу приміщень (164,51 м2) та теплове навантаження приміщень (10 073 кк/г). Копія вказаного листа знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин, заперечення відповідача судом не приймаються в звязку з вищевикладеним.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 49, 75, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_4; р/р не відомі) на користь Концерну „Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-а; п/р № 26004045320001 в АКБ „Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) основний борг в сумі 1857 (одна тисяча вісімсот пятдесят сім) грн. 43 коп. Надати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_4; р/р не відомі) на користь Концерну „Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-а; п/р № 26004045320001 в АКБ „Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) витрат по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. Надати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_4; р/р не відомі) на користь Концерну „Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-а; п/р № 26004045320001 в АКБ „Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. Надати наказ.

Суддя Л.С. Місюра

Повне рішення складено : 31.03.2011р.