Ухвала суду № 14629627, 15.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7350/10/8/0170

15.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Дадінської Т.В. , Єланської О.Е. секретар судового засіданняКовінська Т.Г.

за участю

представника позивача - Васькіна І. А., довіреність № б/н від 01.02.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Бахчисарай АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 02.09.10 по справі №2а-7350/10/8/0170

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Бахчисарайський комбікормовий завод" (вул. Степова, 2, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

до Державної податкової інспекції у м. Бахчисарай АР Крим (вул. Сімферопольська, 3, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.10 позов Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайський комбікормовий завод" до Державної податкової інспекції у м. Бахчисарай АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Бахчисарай АР Крим № 0000530023/0 від 31.05.2010 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Бахчисарай АР Крим № 0000520023/0 від 31.05.2010 р.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Бахчисарай АР Крим звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час апеляційного провадження судовою колегією проведена заміна позивача - Відкритого акціонерного товариства "Бахчисарайський комбікормовий завод" на належного позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайський комбікормовий завод".

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.04-19.05.2010р. Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №176/23/00688717 від 25.05.2010р. (а.с. 10-53).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/99-ВР, з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 11160 грн., у тому числі за 2 квартал 2008р. у сумі 11160 грн., а також п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 8928 грн., в тому числі за квітень 2008р. в сумі 8928 грн.

Вказані висновки акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим № 0000530023/0 від 31.05.2010р. про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 13392,00грн., в тому числі 8928,00 грн. основного платежу та 4464,00 грн. штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим №0000520023/0 від 31.05.2010р. про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 16740,00 грн., в тому числі 11160,00 грн. основного платежу та 5580,00грн. штрафних санкцій (а.с. 8-9).

Як свідчать матеріали справи, 16.04.2008р. між ПП «Агрохім-2008»(Продавець) та ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 32, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобовязався передати Покупцю товар відповідно до поданих заявок, а Покупець прийняти і оплатити його (а.с. 54).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, в силу ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В силу ст. 622 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Як свідчать матеріали справи, у п. 2.1 договору сторони обумовили, що Покупець оплачує поставлений постачальником товар за договірною ціною, вказаною у відповідних витратних накладних та рахунках-фактурах постачальника на кожну партію товару.

Згідно з п. 2.3 договору у всіх випадках факт отримання товару покупцем від постачальника та підписання відповідних накладних, підтверджують досягнення згоди сторін по найменуванню товару, асортименту, загальній кількості товару, вартості за одиницю товару, а також загальній кількості товару.

Датою поставки товару вважається дата виписки відповідних витратних накладних (п. 2.4 договору).

Оплата за товар за даним договором здійснюється не пізніше дня відвантаження товару зі складу продавця (п. 3.1 договору).

Крім того, п.4.2 договору передбачено, що на поставлену Покупцю продукцію надаються наступні документи: рахунок, витратна накладна, податкова накладна. Право власності на товар переходить до Покупця після кінцевого розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод»відповідно до накладної № 35 від 16.04.2008р. придбав у ПП «Агрохім-2008»жмих соняшника в кількості 29760кг за ціною по 1,50 грн., на суму без ПДВ 44640,00 грн., ПДВ 8928,00 грн., загальна сума 53568,00 грн. (а.с. 55).

Згідно з даною накладною, товар отримано через ОСОБА_3

Як слідує з Книги обліку виданих довіреностей ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод», довіреність на вказану особу дійсно була виписана позивачем 16.04.2008р. та ОСОБА_3 уповноважено на отримання жмиху від ПП «Агрохім-2008»(а.с. 87-88).

На оплату вказаного товару Продавцем виписаний рахунок № 16/01 від 16.04.2008р. (а.с. 107).

Як свідчать банківські виписки, позивачем у квітні 2008р. було перераховано ПП «Агрохім-2008»53568,00 грн., призначення платежу «За товар за жмих соняшника по рахунку № 16/01 від 16.04.2008р.»(а.с. 57-61).

Листом за вих.№ 09.1-11-6934/18538 від 19.08.2010р. на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.08.2010р. про витребування доказів по даній справі, Тимчасовим адміністратором АТ «Родовід Банк»була надана відповідь про те, що 11.04.2008р. ПП «Агрохім-2008»було відкрито в АТ «Родовід банк»поточний рахунок № 26006574000008 і щодо зарахування коштів від ВАТ «Бахчисарайський комбікормовий завод»на цей рахунок банком надана виписка за період з 16.04.2008р. по 18.04.2008р., з якої слідує, що позивачем було перераховано ПП «Агрохім-2008»53568,00 грн. (а.с. 126-127).

На вказану поставку Продавцем ПП «Агрохім-2008»виписана відповідна податкова накладна № 35 від 16.04.2008р. на суму 53568,00 грн., в т.ч. ПДВ 8928,00 грн. (а.с. 56).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В розумінні ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність договору купівлі-продажу товару, відповідачем не наведено, як і не надано доказів визнання вказаної угоди недійсною у судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Несплата ж однією із сторін спірної угоди - ПП «Агрохім-2008»до бюджету ПДВ та податку на прибуток є підставою для збільшення відповідних податкових зобовязань цьому підприємству та стягнення їх у встановленому законом порядку, а не визнання угоди нікчемною.

П. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року №88 передбачає, що «первинні документи»- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем при проведенні перевірки було підтверджено відображення спірної господарської операції відповідними бухгалтерськими проводками, що також спростовує висновок відповідача про ненастання правових наслідків по спірній операції.

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з Журналу ваговика, який ведеться позивачем, запис в якому за 16.04.2008р. підтверджує, що відповідно до накладної № 35 автомобілем держномер 12-74 був доставлений товар жмих соняшника в загальній кількості 29760 тон (а.с. 108-110).

Відповідно до абз.1-3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Дослідивши наявну в матеріалах справи накладну від ПП «Агрохім-2008», суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що в розумінні бухгалтерського обліку вона є первинним документом, а тому вказана накладна безпідставно не була прийнята до уваги відповідачем по справі в якості доказу фактичного отримання та відвантаження жмиху соняшника ПП «Агрохім-2008».

За таких обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що висновки ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат за 2 квартал 2008р. 44640,00 грн., що спричинило донарахування податку на прибуток від суми таких витрат в розмірі 11160,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 5580,00грн., як 50% донарахованого податку, є протиправними.

Крім того, порушення позивачем, на думку відповідача, вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виразилося у заниженні податкових зобовязань з ПДВ в розмірі 8928 грн. за квітень 2008р. по операціям з виконання спірного договору купівлі-продажу жмиху соняшника.

При цьому, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 даного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірній операції у квітні 2008р. підтверджується відповідною податковою накладною № 35 від 16.04.2008р., виписаною ПП «Агрохім-2008», яка містить всі необхідні реквізити та виписана платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

При цьому, як слідує з Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2008р., вказана податкова накладна відображена позивачем у даному Реєстрі під № 4 (а.с. 89).

П.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, суми, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірною операцією суми до валових витрат підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про те, що висновки ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим про завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 8928 грн. за квітень 2008р. по операціям з придбання жмиху соняшника, що спричинило донарахування податку на додану вартість в розмірі 8928,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 4464,00грн., як 50% донарахованого податку, є протиправними.

Отже, суд першої інстанції правомірно, з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, вийшов за межи заявлених позовних вимог та ухвалив рішення про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Бахчисарай АР Крим - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Бахчисарай АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.10р. по справі № 2а-7350/10/8/0170 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.10р. по справі № 2а-7350/10/8/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 лютого 2011 р.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.Е.Єланська З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва