Ухвала суду № 14629551, 15.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 5020-7/165-12/017

15.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Лядової Т.Р. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняКисельова А.О.

представник позивача, Недержавної освітньої установи вищої професійної освіти "Белгородський інженерно-економічний інститут"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача, Представництва Недержавної освітньої установи вищої професійної освіти "Белгородський інженерно-економічний інститут"- ОСОБА_2, довіреність № 76 від 04.11.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя- Волинець Юлія Валеріївна, довіреність № 35/10-013 від 04.10.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя- Гурікова Марина Михайлівна, довіреність № 41/10-013 від 27.01.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя на постанову Господарського суду мiста Севастополя (суддя Харченко Ігор Арсентійович ) від 27.05.10 у справі № 5020-7/165-12/017

за позовом Недержавної освітньої установи вищої професійної освіти "Белгородський інженерно-економічний інститут" (вул. Костюкова, 46, місто Білгород, 308012)

в особі Представництва Недержавної освітньої установи вищої професійної освіти "Белгородський інженерно-економічний інститут" (вул. Єфремова, 2, місто Севастополь, 99025)

до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 27.05.2010 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасованіподаткові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя №0000242200/0 від 12.11.2008, №0000262200/0 від 12.11.2008.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя просить скасувати судове рішення та відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі зясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Недержавної освітньої установи вищої професійної освіти "Бєлгородський інженерно-економічний інститут" в особі Представництва Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані та відповідають нормам чинного законодавства.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 12.11.2008 відповідачем відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0000242200/0, яким позивачу донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 136611,36 грн. і застосовані штрафні санкції у розмірі 62543,12грн.;

-№0000262200/0 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 279869,66 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 139934,83 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 03.11.2008 №№7998/10/22-009/26383955/23, складеного відповідачем за наслідками проведеної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 21.05.2003 по 31.03.2008, яким встановлені порушення позивачем:підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту пункту 2.1, підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пунктів 9.3, 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що позивачем не включені до складу валового доходу за період з 01.04.2005 по 31.03.2008 доходи, одержані від студентів у вигляді оплати за навчання, та відсотків, отриманих від студентів за переказ коштів до Головного ВУЗу, згідно реєстрів прийому платежів за навчання студентів, прибуткових касових ордерів, касової книги та банківських виписок; позивач не зареєструвався у якості платника податку на додану вартість протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним періодом, у якому отриманий загальний дохід у вигляді коштів від студентів, а також операцій з юридичними особами, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, не включені до складу податкового зобовязання суми податку на додану вартість від отриманих доходів у вигляді коштів від фізичних осіб-студентів, а також юридичних осіб по даті їх оприбуткування у касі та даті зарахування коштів на банківський рахунок Представництва, внаслідок чого позивачем занижений податок на прибуток підприємств за період з 01.04.2005 по 31.08.2008 на суму 176163,97 грн.; занижений податок на додану вартість за період липень 2005 року березень 2008 року на суму 279869,66 грн.

Судом була призначена судова економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя, які викладені в акті перевірки від 03.11.2008 №№7998/10/22-009/26383955/23.

Судова колегія дослідивши висновок судової економічної експертизи №584 від 31.03.2010, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Статтею 95 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що Представництво Недержавної освітньої установи "Бєлгородський інженерно-економічний інститут" в місті Севастополі, Україна створено рішенням Ради Недержавної освітньої установи "Бєлгородський інженерно-економічний інститут" від 28.02.2003 протокол № 2, як відокремлений структурний підрозділ з правочинністю юридичної особи, не здійснюючий самостійно освітньої, наукової діяльності та діючий від імені та за дорученням Бєлгородського інженерно-економічного інституту на території України, згідно законодавства України з урахуванням законодавства Російської Федерації (пункт 1.1 статті першої Положення про Представництво Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут»).

Отже, відповідно до статутних та реєстраційних документів згідно чинного законодавства України Представництво «Недержавної освітньої установи "Бєлгородський інженерно-економічний інститут" представляє інтереси інституту, не є юридичною особою та не здійснює самостійно освітньої діяльності .

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У матеріалах справи містяться реєстри прийому платежів за навчання студентів, на які посилається в акті перевірки відповідач. Суми, відображені у реєстрах, враховані відповідачем, як валовий дохід Представництва.

Проте, заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що надані реєстри не є первинними документами чи регістрами бухгалтерського обліку тому, що не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, і тому не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Надходження до каси Представництва Недержавної освітньої установи "Бєлгородський інженерно-економічний інститут" за період з 01.04.2005 по 31.03.2008 оформлювались прибутковими касовими ордерами відповідно до Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 N 72, та Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, та здійснювалось виключно в вигляді цільового фінансування від інституту , а саме: в прибуткових ордерах зазначено, що кошти прийнято від головного підприємства

За період з 01.04.2005 по 31.03.2008 в касовій книзі інституту відображено фінансування представництва в розмірі 1 085 054,73грн. за кореспондуючим рахунком №48 «Цільове фінансування і цільові надходження». Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999, на рахунку 48 здійснюється облік та узагальнення про наявність та рух коштів цільового призначення. За той же період у касовій книзі Представництва відображено надходження цільового фінансування від головного підприємства, - інституту, у розмірі1 085 054,73 грн. за тим же кореспондуючим рахунком.

При зіставлені кошторисів видатків на забезпечення діяльності Севастопольського Представництва з видатками головного підприємства на фінансування представництва, відображеними в обох касових книгах, встановлено, що фінансування Представництва інститутом проводилось в межах кошторисів видатків, затверджених ректором Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно пункту 3.3 Положення про Представництво та довідки №1/277 від 19.01.2005, виданої Севастопольською філією ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Украина», для здійснення своїх функцій Представництвом відкриті поточні рахунки типу «Н»: поточний рахунок в російських рублях № 260094420801 та поточний рахунок в гривнях №260094420801. Тобто, Представництву відкриті поточні рахунки, як особі, що не займається підприємницькою діяльністю на території України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не прийнято до уваги, що Представництво Недержавної освітньої установи "Бєлгородський інженерно-економічний інститут" згідно реєстраційним документам утворено без права юридичної особи для виконання організаційних та рекламно-інформаційних функцій, а також для надання виключно консультаційної допомоги в освоєнні освітніх програм студентам заочникам, які обучаються безпосередньо в Недержавній освітній установі «Бєлгородський інженерно-економічний інститут».

Здійснення відповідно до Положення про Представництво «Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут»в місті Севастополі вищевказаних видів діяльності не відноситься до освітньої діяльності, що підтверджується листом Міністерства освіти та науки України від 26.07.2005 №1/11-4200.

Порядок оподаткування нерезидентів визначений статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У першому пункті цієї статті дається визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерел їх походження із України (будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею), та їх перелік.

Доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо) (пункт 1.21 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що Представництво представляє інтереси інституту, але не здійснює самостійно освітню, наукову, господарську або будь яку іншу діяльність, що повністю узгоджується з вимогами пункту 12 статті 1 Статуту Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут».

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що отримані Представництвом грошові кошти від інституту в сумі 1085 054,73 грн. не входять до переліку доходів, передбаченого пунктом 1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та не є доходами тому, що цільове фінансування не є доходом від провадження господарської діяльності Представництвом. При перерахуванні цих коштів з цільовим призначенням "на забезпечення діяльності представництва" право власності на ці кошти не переходить, тобто вони не є доходом від продажу товарів (робіт, послуг), у розумінні пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При отриманні представництвом цільового фінансування від головного інституту не відбувається збільшення активів чи зменшення зобов'язань, що суперечить визначенню доходу у розумінні пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід».

Відповідачем не враховано, що пунктом 4 статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків», ратифікованої Законом України від 06.10.1995 №369, визначено: незважаючи на попередні положення цієї статті, вираз "постійне представництво" не включає: ... г) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру...

Отже, Представництво "Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут" відповідно до вищезазначеного пункту не є постійним представництвом, не здійснює підприємницьку діяльність та не отримує прибуток, оскільки здійснює виключно діяльність підготовчого та допоміжного характеру, що повністю узгоджується з вимогами статті 1 пункту 12 Статуту Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут" та статті 2 Положення про Представництво.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення від 12.11.2008 №0000242200/0 про донарахування позивачу податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 136611,36 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 62543,12грн.

Щодо донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 279869,66 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 139934,83 грн. згідно податковому повідомленню-рішенню від 12.11.2008 №0000262200/0 судовою колегією встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки за період з 21.05.2003 по 31.03.2008 Представництво Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут" не реєструвалось у якості платника податку на додану вартість.

Згідно пункту 4.1 статі 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Поставка товарів- будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами с фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими ю говорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (пункт 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно з пунктами 57, 58 статті 3 Статуту Недержавної освітньої установи "Бєлгородський інженерно-економічний інститут" документи державного зразка про рівень освіти та кваліфікації по звершенні навчання видаються інститутом. Угоди про підготовку спеціалістів з вищою освітою укладені з студентами від імені Недержавної освітньої установи "Бєлгородський інженерно-економічний інститут" та підписані ректором інституту за відтиском печатки інституту.

Крім того, у підпункті 2.3 пункту 2 угоди про підготовку спеціалістів з вищою освітою також зазначено що по проходженні повного курсу навчання та успішної підсумкової атестації інститут зобов'язується видати студенту диплом державного зразка.

Слід зазначити, що при надходженні грошових коштів з цільовим призначенням "на забезпечення діяльності представництва" від інституту до Представництва, не здійснюється перехід права власності на ці грошові кошти, не виникає будь-яких цивільно-правових відносин та не здійснюються операції з поставки товарів (робіт, послуг) у розумінні пункту 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», тому база оподаткування податком на додану вартість у спірних відносинах відсутня.

Суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.11.2008 №0000262200/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 279869,66грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 139934,83грн., оскільки Представництво Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут" самостійно діяльності щодо надання освітніх послуг на території України не здійснювало, а такі послуги надавались безпосередньо Недержавною освітньою установою «Бєлгородський інженерно-економічний інститут», тобто, на території іншої держави (Російська Федерація), обєкт для оподаткування податком на додану вартість згідно діючому законодавству України - відсутній.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобовязань.

Отже, акт перевірки від 03.11.2008 №7998/10/22-009/26383955/23 щодо фіксування фактів порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від 03.11.2008 №7998/10/22-009/26383955/23 як доказ встановлення фактів порушення позивачем Законів України: «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість».

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення щодо надання доказів про те, що Представництво Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут" є постійним представництвом, яке здійснює підприємницьку діяльність та отримує прибуток, а надані позивачем письмові пояснення (зокрема, що Представництво Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут" здійснює виключно діяльність підготовчого та допоміжного характеру, що повністю відповідає вимогам, вказаним в статті 1 пункту 12 Статуту Недержавної освітньої установи "Бєлгородський інженерно-економічний інститут" та статті 2 Положення про Представництво) є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобовязання: по податку на прибуток в сумі 199154,48грн., по податку на додану вартість в сумі 419804,49грн. колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами, носять характер субєктивних припущень.

Стосовно оплати замовниками наданих Головним вищим учбовим закладом освітніх послуг, слід зазначити, що внесення грошових коштів через касу Представництва відноситься виключно до порядку оплати замовником даних послуг, і не є критерієм, якій визначає місто надання послуги в сфері освіти, а, відповідно, і обєкт оподаткування.

Відповідачем не враховано, що всі кошти, які надходять в якості оплати від студентів Недержавної освітньої установи «Бєлгородський інженерно-економічний інститут», включаються в загальний дохід Головного вищого учбового закладу.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобовязань: по податку на прибуток в сумі 199154,48грн., по податку на додану вартість в сумі 419804,49грн. передбачає вилучення у позивача грошових коштів у зазначених сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були визначені неправомірно податкові зобовязання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Із таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 27.05.2010 у справі №5020-7/165-12/017 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 21 лютого 2011 р.