Ухвала суду № 14627598, 22.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11848/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочко Є.О., Усенка В.Г.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Телекомбуд»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал Телекомунбуд»звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0027211501/0 від 30.07.2010 року, № 0027201501/0 від 30.07.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

Сторони в судове засідання не зявились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Арсенал Телекомбуд»09.02.2009 року подало до ДПІ у Соломянському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток за 2008 рік, в якій було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за 2008 рік у сумі 185365,00 грн..

Граничний строк сплати самостійно узгодженого податкового зобовязання відповідно до п.п. 5.3.1., 4.1.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»становить 19.02.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що суму податку на прибуток за 2008 рік сплачено двома платіжними дорученнями № 3722 від 23.01.2009 року на суму 80000,00 грн. через філію Київського регіонального управління ТОВ «Укрпромбанк»(призначення платежу податок на прибуток за 2008 рік) та платіжним дорученням № 77 від 19.02.2009 року на суму 105365,00 грн. (призначення платежу - податок на прибуток за 2008 рік) через ВАТ «Ерсте Банк», а загалом 185365,00 гривень, що дорівнює сумі податку, визначеній в податковій декларації.

Згідно довідки ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк»від 10.08.2010 року № 11147, залишок коштів на рахунку позивача станом на 23.02.2009 року складав 312821,79 гривень, тобто суму коштів, яких вистачало для здійснення зазначеного платежу.

Платіжне доручення № 3722 від 23.01.2009 року на суму 80000 гривень, яке (платіжне доручення) отримано банком 23.01.2009 року, не було виконано з причин недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку, оскільки відповідно до постанови Національного Банку України від 20.01.2009 року за № 19/БТ введено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та мораторій на задоволення вимог кредиторів з 21.01.2009 р. по 21.07.2010 року.

У звязку з несвоєчасною сплатою податкового зобовязання з податку на прибуток за 2008 рік у розмірі 79 071, 99 грн. відповідачем прийнято спірне повідомлення-рішення № 0027211501/0 від 30.07.2010 року яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 7907,20 гривень.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»зобов'язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів припиняється у зв'язку зі сплатою податку чи збору.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»позивач виконав всі дій для належного виконання зобовязання, проведення самого переказу грошей є функцією, яку виконує платіжна система.

Згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку.

Відповідно до вимог пункту 16.5.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Неперерахування банком грошових коштів, які направляються на сплату податків, зборів або інших обов'язкових платежів, внаслідок відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку та у зв'язку з регулюванням Національним банком України економічних нормативів такого банку через введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та тимчасової адміністрації, виключає відповідальність платника податку, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне (повторне) перерахування податкових платежів до бюджету, у звязку з чим у відповідач неправомірно прийняв податкове повідомлення - рішення № 0027211501/0 від 30.07.2010 року та визначив штрафні санкції.

Вирішуючи питання правомірності прийняття апелянтом податкового рішення-повідомлення № 0027211501/0 від 30.07.2010 року, колегія суддів виходить з наступного .

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки від 16.02.2009 року №1298/23-02/33740069 та податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009 року позивач сплатив податкове зобовязання з податку на прибуток та штрафних санкцій в розмірі 80040, 00 грн. платіжним дорученням №78 від 23.02.2009 року, в якому зазначено призначення платежу саме як сплата податку на прибуток.

Зазначений платіж у сумі 80400 гривень відповідач зарахував в погашення податкових зобовязань з податку на прибуток за 2008 рік у сумі 79072,00 грн. за вище зазначеним податковим зобовязанням у звязку з тим, що платіжне доручення № 3722 від 23.01.2009 року на суму 80000,00 грн., подане до філії КРУ ТОВ «Укрпромбанк», не було виконано банком.

Внаслідок ненадходження до бюджету платежу від 23.01.2009 року через філію КРУ «Укрпромбанк»у розмірі 80000,00 гривень, всі наступні платежі, які досліджуються у цій справі, враховувались відповідачем по особовому рахунку позивача не за їх призначенням.

На підставі зазначеного акту від 30.07.2010 року відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0027201501/0 від 30.07.2010 року про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 20 % у сумі 12276,75 гривень на суму несвоєчасно сплаченої суми податкового зобовязання у сумі 61 383,77 гривень. В

В оплату останньої суми відповідач врахував не кошти за платіжним дорученням № 78 від 23.02.2009 року (з цільовим призначення платежу), а інші наступні платежі позивача, зокрема, за платіжним дорученням № 3727 від 23.04.2009 року у сумі 6983,75 гривень та за платіжним дорученням № 289 від 23.04.2009 року у сумі 54400 гривень (призначення платежу «податок на прибуток за 1 квартал 2009 р.»)

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Положеннями 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

Позивач сплатив податкове зобовязання на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.02.2009 року № 000057/2302/0, ухваленим на підставі Акту перевірки ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 16.02.2009 року № 1298/23-02/33740069, платіжним дорученням № 78 від 23.02.2009 року в сумі 80040,00 грн.

Правовий аналіз положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»дає підстави для висновку, що позивач має право на власний розсуд визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також визначати призначення платежів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобовязань, та примусово здійснювати розподіл перерахованих позивачем коштів без волевиявлення власника грошових коштів.

Вірно зазначено судом першої інстанції, що сплативши суму податкових зобовязань, визначених у вищезгаданому податковому повідомленні-рішенні від 17.02.2009 року за платіжним дорученням № 78 від 23.02.2009 року в сумі 80040,00 грн. (у т.ч. 62227 гривень сума податкового зобовязання за основним платежем) з призначенням платежу «податок на прибуток згідно Акту перевірки № 1298/23-02/33740069 від 16.02.2009 року», позивач своєчасно виконав зобовязання перед бюджетом за конкретним платежем та зобовязанням і його дії не суперечать положенням Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Твердження апелянта, як обґрунтування вимог апеляційної скарги, не відповідають обставинам справи.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0027211501/0 від 30.07.2010 року, № 0027201501/0 від 30.07.2010 року.

Доводи апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.03.2011 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.