Ухвала суду № 14626674, 18.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 року справа №2а-26431/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дегтярьовій А.М.,

за участю:

представника позивача:Шандиби І.О.-за довіреністю від 19.01.2011р.,

представника відповідача: Коро стильова С.В.- за довіреністю від 06.12.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Торговий дом «Астрон» до Державної податкової інспекції в м.Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство закритого типу «Торговий дом «Астрон» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2010 року № 0001722302/0/42006 та № 0001732302/0/42008.В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про порушення податковою інспекцією при винесенні податкових повідомлень рішень підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначені основні засади формування валових витрат підприємства та підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначені підстави для включення сум сплачених податків до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду та вичерпний перелік підстав, наявність яких обумовлює неможливість включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення стали висновки Акту перевірки № 2143/7/23-2-20387067 від 30 вересня 2010 року про нікчемність договорів, укладених позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «Виват-Пром» Апелянт наголошує на тому, що відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передумовою для віднесення суми сплачених податків до складу податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності. У розумінні пункту 1.32 , статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг. При цьому, результати цієї діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер та цінове вираження. Наявність податкової накладної, є обовязковою, але не єдиною умовою формування складу податкового кредиту звітного податкового періоду. Невідбуття господарської операції чи відбуття її не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків. Нікчемні правочини не створюють юридичних наслідків, тому підлягають виключенню з податкового обліку позивача, що і було виконано податковим органом.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач - Акціонерне товариство закритого типу «Торговий дом «Астрон» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 20387067. Згідно довідки Управління статистики у м. Краматорську основними видами діяльності товариства є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, діяльність кафе. Біржові операції з фондовими цінностями. Позивач зареєстрований та обліковується як платник податків в Державній податковій інспекції у м. Краматорську, є платником податку на додану вартість з 22 березня 2008 року.

Протягом 2008 - 2009 року між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» було укладено низку договорів, за умовами яких ТОВ «Виват-Пром» зобовязалося поставити товарно-матеріальні цінності, а позивач зобовязався належним чином прийняти та своєчасно сплатити отримані товарно-матеріальні цінності в обсязі та на умовах укладених договорів. Предметом договору № 2-опт 1009 від 02 жовтня 2009 року сторони визначили постачання будівельних матеріалів, договору № 02-03/09 від 02 березня 2009 року постачання товарів народного споживання, договору № 47/01 від 01 квітня 2009 року постачання побутової техніки, договору № 417/01 від 26 січня 2009 року - постачання спліт систем, договору № 158/1 від 16 квітня 2008 року постачання спортивного інвентарю, договору № 16/01-9 від 16 січня 2009 року постачання спортивних товарів.

В період з 10 по 27 вересня 2010 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Виват-Пром» за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року, за наслідками якої був складений акт № 2143/7/23-2/20387067 від 30 вересня 2010 року, в якому зроблені висновки про заниження позивачем валових витрат та завищення валового доходу, що призвело до заниження суми оподатковуваного прибутку звітного періоду, а також завищення суми податкового кредиту.

На підставі зазначеного Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001732302/0/42008, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 111080,50 грн., з яких за основним платежем 71340,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39740,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001722302/0/42006, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 66917,10 грн., з яких за основним платежем 48110,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18807,10 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат звітних податкових періодів суми витрат, повязаних із виконанням договорів, укладених із ТОВ «Виват-Пром» та правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту, який був сформований позивачем за наслідками виконання договорів підряду, укладених із ТОВ «Виват-Пром».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток та відповідність даних що містяться в наданій податковій звітності даним первинного бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як було встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується колегія суддів, позивачем були сформовані валові витрати за фактом здійснення передоплати та фактом отримання товарно-матеріальних цінностей, в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом першої інстанції були досліджені податкові накладні, виписані ТОВ «Виват-Пром» і встановлена їх відповідність вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту звітних податкових періодів на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

З аналізу положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження матеріалами справи здійснення господарських операцій на підставі укладених з ТОВ «Виват-Пром» договорів і правомірності формування позивачем валових доходів та податкових зобовязань відповідних звітних податкових періодів за наслідком виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань за укладеними договорами.

На погляд судової колегії, суд правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на нікчемність угод, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виват-Пром».

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентами договорів поставки вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо нікчемності зазначених правочинів ґрунтуються на припущеннях, і приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про неправомірність дій відповідача, оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність своїх дій.

У зв»язку з викладеним, судова колегія приходить до висновку , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і постанову ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення колегія не вбачає.

Ухвала в повному обсязі складена 23 березня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Торговий дом «Астрон» до Державної податкової інспекції в м.Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

(підписи)

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко