Ухвала суду № 14626554, 16.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року справа №2а-6003/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дегтярьовій А.М.,

за участю:

представника позивача: Тихонова О.А.- за довіреністю від 01.01.2011р.,

представника відповідача: Мухіної О.В.- за довіреністю від 04.10.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги заступника прокурора Луганської області та Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2010 року № 0000532301/0 та № 0000542301/0, і від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «Лисичанський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 26 липня 2010 року № 0000532301/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 2633185,70 грн., у тому числі 1792322,00 грн. за основним платежем, 840863,70 грн. за штрафними (фінансовими санкціями); також визнати нечинним податкове повідомлення рішення відповідача від 26 липня 2010 року 0000542301/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 2229715,50 грн., у тому числі 1486477,00 грн. за основним платежем, 743238,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями); також визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у розмірі 896161,00 грн., у тому числі 0,00 грн. за основним платежем, 896161,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), посилаючись на те, що вони винесені з порушенням вимог чинного законодавства, без врахування фактичних обставин та наявних документів, і мають бути скасовані.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю, при цьому, суд першої інстанції, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, вийшов за межі позовних вимог і визнав оскаржувані повідомлення-рішення прортиправними.

Заступник прокурора Луганської області та Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області, не погодившись з цим рішенням, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянти зазначають, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: п.п.5.2.1. п.5.2.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст..ст. 11,70,86,159 КАС України, судом неповно з»ясовані обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, та зроблені висновки, які не відповідають обставинм справи. Апелянти наголошують на тому, що судом не прийнято до уваги відсутність специфікацій до договору поставки між позивачем та ПП «Епос-Транзит», наявність яких є обов»язковою, не досліджені оригінали податкових накладних, не прийнято до уваги той факт, що договір поставки від імені ПП «Епос-Транзит» підписано не директором ОСОБА_4, а іншою особою. Крім того, судом не з»ясовані обставини щодо фактичного перевезення товару від ПП «Епос-Транзит» до ДП «Лисичанський холодокомбінат», не надано належної оцінки відсутності товарно-транспортних накладних.

В судовому засіданні представник апелянта - Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області, підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував..

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи прокурор Луганської області до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено і вбачається з матеріалів справи, що Дочірнє підприємство «Лисичанський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 31.07.1997 (номер запису про включення відомостей до ЄДР 1381120 0000 000543), перебуває на податковому обліку у відповідача, основним видом діяльності є виробництво морозива. Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» зареєстровано платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області з 13 липня 2010 року по 15 липня 2010 року відповідно до наказу від 13.07.2010 № 393 та постанови слідчого СВ ПМ ДПА в Луганській області про призначення невиїзної документальної перевірки від 13.07.2010р. проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 30.09.2009 по взаємовідносинам з приватним підприємством «Епос-Транзит», за результатами якої складено акт від 16.07.2010 № 95/23/21756908, при цьому, згідно висновків акту перевіркою встановлені наступні порушення Дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод»: - підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1792322,00 грн., у тому числі по періодам: за II квартал 2009 року - 1239349,00 грн., за III квартал 2009 року № 552973,00 грн.; - підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1486477,00 грн., у тому числі по періодам: квітень 2009 року 263755,00 грн., травень 2009 року 332489,00 грн., червень 2009 року 405829,00 грн., липень 2009 року 342885,00 грн., серпень 2009 року 99493,00 грн., вересень 2009 року 42026,00 грн.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що позивач на порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно зависив валові витрати в сумі 7169286,00 грн., та на порушення підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зависив податковий кредит за період з 01.04.2009 по 30.09.2009 на суму 1486477,00 грн. при відсутності фактичних поставок (придбання) продукції за договором від 01 квітня 2009 року № 01-04/09, укладеним з приватним підприємством «Епос-Транзит .

На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 та підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» винесла податкові повідомлення рішення, що є предметом даного спору.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень, посилаючись на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закону №334), господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, а відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону № 334 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), при цьому, підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті , є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом першої інстанції установлено, що 01 квітня 2009 року між Дочірнім підприємством «Лисичанський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та Приватним підприємством «Епос-Транзит» укладено договір № 01-04/09, предметом якого є поставка продавцем - ПП «Епос-Транзит», товару, кількість, якість та асортимент якого визначено у специфікаціях до договору. Поставка товару продавцем на склад покупця здійснюється за узгодженням сторін. Датою поставки вважається дата прибуття товару на склад покупця. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Приймання товару здійснюється покупцем за кількістю згідно товаросупровідних документів у присутності представника продавця за місцем відвантаження. Факт перерахування позивачем на рахунок ПП «Епос-Транзит» коштів в сумі 10245267,23 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1707544,55 грн., в рахунок оплати сировини за цим договором підтверджено виписками Луганської філії АТ «Брокбізнезбанк» по особовому рахунку позивача.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про нікчемність угоди між ДП «Лисичанський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП «Епос-Транзит» внаслідок її безтоварності.

Як встановив суд, висновок про нікчемність зазначеної угоди зроблено відповідачем на підставі інформації, викладеної в протоколі допиту директора ПП «Епос-Транзит» ОСОБА_4 від 13.07.2010 р., в якому останній зазначив, що він особисто з посадовими особами ДП «Лисичанський холодокомбінат» незнайомий та на адресу вказаного підприємства ніяких товарів не реалізовував. Разом з тим, у вказаному протоколі допиту також зазначено, що, починаючи з 2008 року, ПП «Епос-Транзит» здійснює роздрібну та оптову торгівлю продовольчими та іншими товарами широкого вжитку, при цьому приватне підприємство «Епос-Транзит» надає посередницькі послуги. Своїх контрагентів ОСОБА_4 знаходив по телефону, особисто з представниками контрагентів не зустрічався, документи передавав через курєра або надсилав поштою. У 2009 році середньомісячний обсяг поставок продукції складав близько 5 млн. грн. у місяць. Крім того, у 2009 році спільно з ним працював за усною угодою ОСОБА_5, який займався веденням бухгалтерського обліку та складанням податкової звітності.

Колегія суддів також погоджує висновок суду першої інстанції щодо неприйняття в якості належного і допустимого доказу висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Донецькій області від 23.06.2010р. №461, оскільки з вказаного висновку експерта вбачається, що проведення експертизи призначено в рамках кримінальної справи, порушеної відносно директора ТОВ «Армус», при цьому, зазначено, що на експертизу надано документи, які відображують фінансово-господарську діяльність та податкову звітність приватного підприємства «Ксилугмет Вест», приватного підприємства «Інтерметлуга», приватного підприємства «ПКФ «Укрсбутпромтехснаб», ПКФ «Еквілунс», приватного підприємства «Лабрадор», приватного підприємства «Істлугпоставка-2006», приватного підприємства «Епос Транзит», приватного підприємства «Укрпромспецснаб» за 2008 2010 роки.

Згідно висновку експерта від 23.01.2010 № 461, підписи на договорі ПП «Епос-Транзит» з ДП «Лисичанський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 та податкових накладних ПП «Епос-Транзит» про поставку товарів від імені директора приватного підприємства «Епос-Транзит» виконані не директором ОСОБА_4, а іншою особою.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, не прийнявши зазначений експертний висновок як доказ, дав належну оцінку тому факту, що експертом при складанні цього висновку досліджувались податкові накладні, які були вилучені не у Дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод», а у інших осіб, а саме з «конвертаційного» центру.

Крім того, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень представників відповідача, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від ПП «Епос-Транзит» товар свідчить про безтоварність та нікчемність договору від 01 квітня 2009 року № 01-04/09, оскільки за умовами цього договору поставка товару здійснюється продавцем на склад покупця за домовленістю сторін, тобто, зважаючи на закріплений за продавцем обовязок поставки товару на склад покупця, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару, а відтак відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з ПП «Епос-Транзит».

Матеріали справи свідчать, що позивачем правомірно у відповідності із нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» сформовані валові витрати та податковий кредит за період з 01.04.2009 по 30.09.2009 по фінансово-господарським взаємовідносинам з приватним підприємством «Епос-Транзит». Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що позивачем товар (сировина та допоміжні матеріали, що використовуються у виробництві морозива) від приватного підприємства «Епос-Транзит» не було отримано та не використано в господарській діяльності.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що доводи державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про нікчемність угоди від 01 квітня 2009 року № 01-04/09 між ДП «Лисичанський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» та ПП «Епос-Транзит» внаслідок її безтоварності не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду і ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, надані представником відповідача суду апеляційної інстанції копії документів з кримінальної справи , порушеної відносно посадових осіб ДП «Лисичанський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод», зокрема, протоколу огляду предметів і документів від 23.12.2010 року, на підтвердження того, що податкові накладні ПП «Епос-Транзит» виготовлялись на комп»ютерній техніці позивача, також не можуть слугувати доказом нікчемності договору поставки і не спростовують висновків суду першої інстанції.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія вважає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, отже, судом першої інстанції справу вирішено правильно, без порушень норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування постанови відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 21 березня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги заступника прокурора Луганської області та Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Лисичанський холодокомбінат» Відкритого акціонерного товариства «Луганськхолод» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2010 року № 0000532301/0 та № 0000542301/0, і від 10 вересня 2010 року № 0000652301/0, залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

(підписи)

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко