Постанова № 14626164, 29.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2011 р. Справа № 47/271-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 369Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2010р. у справі № 47/271-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-агро" с. Санжари

про стягнення 920 367,07 грн. ,

встановила:

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АПК "Веста" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-агро" про стягнення 920 367,07 грн., з яких: 743670,00 грн. основної заборгованості, 10173,41 грн. 3% річних, 28780,03 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами, 57560,05 грн. –пені, 80183,58 грн. –інфляційних збитків. Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов договору поставки від 17 червня 2009 року №17/06-09 щодо порушення умов вказаного договору, а саме –порушення строків оплати отриманого від позивача товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 грудня 2010 року у справі № 47/271-10 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено. Позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" основної заборгованості в сумі 743 670,00 грн., 57 560,05 грн. пені, 28 780,93 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 10 173,41 грн. –3% річних, 80 183,58 грн. - інфляційних збитків, 9 203,67 грн. –витрати по сплаті державного мита, 236,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15 грудня 2010 року у даній справі скасувати.

Позивач у відзиві від 07.02.2011р. вх.1315 проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У призначене судове засідання (як і у попереднє судове засідання) уповноважені представники сторін не з’явилися, про причини неможливості прийняти участь у засіданні апеляційний господарський суд не повідомили, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення наявні в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене та, зважаючи на те, що явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає, що сторони саме таким чином реалізували своє диспозитивне право щодо участі у розгляді справи, тому розглянула апеляційну скаргу у порядку статті 75 ГПК України, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, 17 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АПК "Веста" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіал-агро" (покупець) був укладений договір поставки № 17/06-09 (далі Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов‘язується передати у власність покупця повнораціонний комбікорм для дорослих промислових курей несушек (далі товар), а відповідач зобов‘язується прийняти та оплатити зазначений товар відповідно до умов даного Договору (п. 1.1).

18 червня 2010 р. сторонами правочину було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, п.1 якої сторони встановили, що до 01.09.2009 року покупець здійснює оплату за товар на протязі 25 календарних діб після поставки товару. З 01.09.2009 року покупець здійснює оплату за товар на протязі 20 календарних діб після поставки товару.

На виконання умов Договору, позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 12 972 484,98 грн. Поставка продукції позивачем відповідачу за вказаним Договором підтверджується відповідними накладними наявними в матеріалах справи (а.с.109-150 т.1, 1-64 т.2), відповідач за вказаними накладними товар отримав за відповідними довіреностями (а.с. 65 –71 т.2).

При цьому, відповідні накладні та довіреності містять посилання на номер договору поставки від 17 червня 2009 року №17/06-09.

Проте ТОВ "Радіал-агро" свої договірні зобов’язання виконав частково та несвоєчасно. Як свідчать матеріали справи, відповідачем сплачено за відвантажений товар у сумі 12 356 652,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок та актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.07.2010р.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, претензій щодо якості та/або кількості поставленого товару відповідач позивачеві не заявляв, проте постійно затримував розрахунки за отриманий товар за Договором.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, передавши відповідачу у власність товар, проте відповідач розрахунки за отриманий товар повністю не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 743670,00 грн.

Разом з цим судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що поставка товару за вищезгаданими накладними здійснена позивачем та отримана відповідачем саме у межах укладеного між сторонами договору поставки від 17 червня 2009 року №17/06-09.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1). До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6).

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Продавець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розділом 5 Договору передбачені порядок та умови оплати поставленого товару.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 743670,00 грн. підтверджена належними доказами, будь-яких доказів оплати цієї суми відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції надано не було, у зв‘язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 743670,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Таким чином, відповідач, не погасивши заборгованість перед своїм контрагентом - ТОВ "АПК "Веста" у розмірі 743670,00 грн., був правомірно визнаний місцевим господарським судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором поставки від 17 червня 2009 року №17/06-09.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З урахуванням приписів вищеназваних статей та досліджених матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати товару за договором поставки від 17 червня 2009 року №17/06-09, тому вважає, що, місцевим господарським судом також вірно та обґрунтовано задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 80183,58 грн. інфляційних збитків та 10173,41 грн. –3% річних.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 18.06.2009 року до Договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати товару згідно з умовами даного Договору, до 01.10.2009 року покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов’язання за цим Договором, з 01.10.2009 року пеню в розмірі 3% на місяць від простроченої суми вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов’язання за цим Договором.

Проте зважаючи на передбачене діючим законодавством обмеження нарахування пені розміром подвійної облікової ставки НБУ, пеня розраховувалася позивачем саме виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення.

З урахуванням приписів ст.ст. 549, 611 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 додаткової угоди № 1 від 18.06.2009 року до Договору, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом також правомірно та обґрунтовано задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 57560,05 грн.

Крім того місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 28 780,03 грн. за користування чужими грошовими коштами оскільки статтею 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Також суд приймаючи в цій частині рішення виходив з приписів ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 Цивільного кодексу України).

В ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Інші у порівнянні з вимогами ст. 1054, 1057 ЦК України умови не були передбачені Договором поставки.

В ч. 1 ст. 1048 параграфа "Позика" Цивільного кодексу України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого Договором поставки .

Сума процентів за користування чужими грошовими коштами, відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого ним до позовної заяви складає 28780,03 грн., тому позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції задовольнив як правомірно заявлені.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди зі всіх істотних умов.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими законом або необхідні для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Дослідженням умов Договору встановлено, що сторонами при укладанні даного Договору не було передбачено надання комерційного кредиту.

Більше того, за своєю правовою природою договір від 17 червня 2009 року №17/06-09 не є договором про надання комерційного кредиту.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення 28780,03 грн. за користування чужими грошовими коштами є такою, що заявлена позивачем та задоволена місцевим господарським судом без відповідних правових підстав та неправомірно задоволена судом, тому в цій частині рішення має бути скасоване та у позові в цій частині має бути відмовлено.

Згідно зі статтею 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб‘єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, для звернення до суду з позовною заявою необхідно, щоб право особи було порушеним на момент такого звернення.

Системний аналіз вищезазначених статей, умов Договору та додаткової угоди до нього свідчить про те, що у даному випадку право позивача на стягнення з відповідача 28780,03 грн. за користування чужими грошовими коштами відсутнє.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача 28780,03 грн. за користування чужими грошовими коштами у зв’язку з наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи. В іншій частині оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, у зв‘язку з чим підстав для скасування цієї частини рішення колегія суддів не вбачає.

Стосовно тверджень відповідача, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими та посилань відповідача щодо безпідставного збільшення позивачем суми боргу, оскільки позивачем не враховані платежі за проценти, що були сплачені відповідачем на користь останнього в 2009 році і тому сума боргу за товар складає 606 832,98 грн. слід зазначити.

Відповідач надіславши позивачу акт звіряння взаєморозрахунків, за яким сума боргу за товар складає саме 606 832,98 грн. не надав ані суду першої інстанції, ані до апеляційного суду будь-яких доказів існування заборгованості в іншому розмірі, ніж було визначено в розрахунку позивача, що свідчить про необґрунтованість позиції відповідача.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2010р. у справі № 47/271-10 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-агро" 28780,03 грн. за користування чужими грошовими коштами скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 15.12.2010р. у справі № 47/271-10 залишити без змін.

Здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіал-агро" (62447, Харківська обл., Харківський р-н, с. Санжари, вул. Спортивна, 136, Код ЄДРПОУ 34281458, п/р 26000660002000 в ЗАТ "ДОНГОРБАНК", м. Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (61000 м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) 8 915, 87грн. державного мита, 228,62 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк          

Суддя Т. В. Гончар

Суддя М.М. Слободін          

Повний текст постанови підписано 28.03.2011 р.