Постанова № 14625661, 28.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.03.2011 р. справа №6/128

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Чернота Л.Ф.

суддів

Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

від позивача:

Коржева О.А. –за довіреністю №259 від 21.03.2011р.

від відповідача:

Лищук І.В. –за довіреністю б/н від 23.02.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Донецького комунального підприємства «Фармація», м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

28.12.2010 року

у справі

№6/128 (суддя Подколзіна Л.Д.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки Київської області

до відповідача

Донецького комунального підприємства «Фармація», м. Донецьк

про

стягнення основного боргу в розмірі 98 811,54грн., пені в розмірі 9 989,44грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки Київської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького комунального підприємства «Фармація», м. Донецьк про стягнення основного боргу в розмірі 98 811,54грн., пені в розмірі 9 981,05грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Ухвалою від 14.07.2010р. провадження у справі № 6/128 було зупинено до вирішення спору по справі №36/119пд за позовом Донецького комунального підприємства „Фармація” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” с.Чайки, Київської області про визнання договору поставки №310/09 від 27.01.2009р. недійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.12.10р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки Київської області задоволені в повному обсязі.

Відповідач, Донецьке комунальне підприємство «Фармація», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 28.12.10 р. скасувати.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки Київської області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2010р. –залишити без змін.

За клопотанням відповідача строк вирішення спору продовжувався на 15 днів для надання сторонам часу для здійснення звірки розрахунків.

Позивачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судовою колегією.

Відповідач в судовому засіданні наполягає на задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, а також надав акт звірки, який долучений до матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” с.Чайки, Київської області (далі-продавець) та Донецьким комунальним підприємством „Фармація” м.Донецьк (далі-покупець) був укладений договір поставки №310/09 (далі по тексту –договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця лікарські засоби та товари медичного призначення протягом дії договору, а останній зобов”язувався прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною (узгоджується за заявками, що здійснюються через електронний, факсимільний чи телефонний зв”язок), та зазначаються у накладних, які є невід’ємними частинами цього договору.

Згідно п.5.4 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар в строки, зазначені в накладній, на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця зазначений в даному договорі.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

На виконання умов договору за період з 17.06.2009р.-29.10.2009р. позивачем здійснено поставку товару на суму 104 684,79грн. відповідно до товарно-транспортних накладних, які підписані обома сторонами та скріплені печатками обох підприємств.

Відповідачем зобо»язання з оплати поставленого та прийнятого ним товару виконані частково в розмірі 5 873,25грн., у зв»язку з чим, на думку позивача, рахується борг в розмірі 98 811,54грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка товару за товарно-транспортними накладними була здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами без заперечень договору №310/09 від 27.01.2009р., на який є посилання у накладних і який є предметом данного спору.

Таким чином, суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо неналежної поставки товару, щодо відмови відповідача від поставленного товару, а також щодо прийняття товару у встановленому порядку на відповідальне зберігання відповідно до ст. ст. 666, 688, 690 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги той факт, що при оплаті відповідачем в платіжних дорученнях не вказувався саме договір №310/09 від 27.01.2009р., що є предметом данного спору, апеляційна інстанція вважає вірним висновок суду про право позивача здійснювати рознесення платежів, отриманих від відповідача на підставі ст.ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на власний розсуд в рахунок оплати заборгованості за раніше поставлений товар за іншими правовідносинами.

Водночас, ухвалою суду від 02.03.2011р. сторін зобов»язано надати акт звірки, але сторонами надані акти звірок підписані тільки головними бухгалтерами. За даними позивача сальдо на 31.12.2009р. складає 79 327,87грн., а сальдо на 16.03.2011р. –98 811,54грн., при цьому за даними відповідача –26 327,87грн. Спірною сумою є оплата в розмірі 53 000грн., яка сплачена відповідачем за платіжним дорученням №172 від 19.01.2009р.

Відповідно до платіжного доручення №172 від 19.01.2009р. визначено призначення платежу: «Оплата за отримані медикаменти згідно договору №5035 від 02.01.2007р.»( т.2, акр.с. 79). Але, з наданого позивачем акту звірки розрахунків за взаємовідносинами з ДКП «Фармація»у 2009-2010 роках не вбачається рознесення позивачем платежу в розмірі 53 000грн., оплаченного платіжним дорученням №172 від 19.01.2009р., а саме: за якою саме накладною або договором здійснено рознесення оплати в сумі 53 000грн.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що позивачем не доведено належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, неналежного виконання відповідачем і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов»язань, щодо оплати товару саме на суму 98 811,54грн., тому судова колегія вважає, що доведеною є сума боргу в розмірі 26 327,87грн., а рішення суду підлягає скасуванню в цій частині та стягненню з Донецького комунального підприємства «Фармація», м. Донецьк підлягає борг в сумі 26 327,87грн.

В зв»язку з невиконанням відповідачем грошових зобов»язань позивачем нарахована пеня в розмірі 9 981,05грн. за період з 30.06.2009р. по 24.05.2010р. згідно п. 6.3 договору, за яким за невчасну, згідно п.5.4 договору, або неповну оплату отриманого товару, покупець сплачує продавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку. Позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) встановлюється 3 роки.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем судова колегія вважає, що він не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки нарахування пені необхідно здійснювати відповідно до п. 5.4 договору, за кожною накладною окремо та з урахуванням часткової оплати, яка не врахована позивачем.

Тому, апеляційна інстанція дійшла до висновку, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з Донецького комунального підприємства «Фармація», м. Донецьк пеню в розмірі 9 981,05грн., а рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 9 981,05грн.

Тому, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права і висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2010 року у справі №6/128 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши основний борг в розмірі 26 327,87грн, відмовивши в іншій частині позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються частково на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького комунального підприємства «Фармація», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2010 року у справі №6/128 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2010 року у справі №6/128 –скасувати частково.

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки Київської області до Донецького комунального підприємства «Фармація», м. Донецьк про стягнення основного боргу в розмірі 98 811,54грн., пені в розмірі 9 981,05грн.

Стягнути з Донецького комунального підприємства «Фармація», м. Донецьк (83085 м.Донецьк, вул.Баумана, буд.5а, р/р №26005380042000 у ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970, ЗКПО 01976625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки Київської області (08130 с.Чайки, Київської області, вул. Чайки,4, р/р №26006010027836 у ВАТ „Укрексімбанк” м.Київ, МФО 322313, ЗКПО 21643699) основний борг в розмірі 26 327,87грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 263,28грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 57,11грн.

В іншій частині рішення господарського суду від 28.12.2010р. у справі №6/128 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки Київської області (08130 с.Чайки, Київської області, вул.Чайки,4, п/р26006010027836 у ВАТ „Укрексімбанк” м.Київ, МФО 322313, ЄДРПОУ 21643699) на користь Донецького комунального підприємства «Фармація», м. Донецьк (83085 м.Донецьк, вул.Баумана, буд.5а, п/р26005380042000 у ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 01976625) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 412,32грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.