Постанова № 14625603, 25.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.03.2011 р. справа №6/214

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Ломовцевої Н.В.

Колядко Т.М., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання

Клокоцькій О.Ю.

за участю представників:

від позивача:

не з’явився.

від відповідача:

Шульженко Л.Г. –довір.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ

на рішення господарського суду

Донецької області

від

09.02.2011р.

по справі

№6/214 (суддя Подколзіна Л.Д.)

за позовом

Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство»с.Дубовий Гай Овруцького району Житомирської області

до

Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ

про

стягнення 166 997 грн. 27 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Овруцьке лісове господарство»с.Дубовий Гай Овруцького району Житомирської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ про стягнення 166 997 грн. 27 коп., в тому числі 136 324 грн. 31 коп. грошових коштів за реалізовану лісо продукцію та 30 672 грн. 96 коп. штрафних санкцій, з яких 21 130 грн. 26 коп. пені та 9 542 грн. 70 коп. штрафу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2011р. (суддя Подколзіна Л.Д.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»користь Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство»заборгованість за поставлену лісопродукцію у сумі 136 324 грн. 31коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 363 грн. 24коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 255грн. 10коп.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 09.02.2011р. у справі №6/214 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає, що позивачем в порушення умов п. 6.1договору при передачі продукції згідно специфікації одночасно не передані йому сертифікати якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат якості і т.і.) і рахунок на оплату за поставлений товар, у зв’язку з чим ВАТ «Енергомашспецсталь»вважає, що у нього не настало зобов’язання по сплаті даної продукції. Зазначає, що згідно листа відповідача від 09.01.2009р. №12/30 залишок грошових коштів в сумі 252 грн. 97 коп., перерахованих платіжним дорученням №7952 від 05.09.2006р. необхідно вважати передплатою за договором №15/7 від 06.01.2009р.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Позивач представника у судове засідання не направив, через канцелярію суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2011р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи 06.01.2009р. між Державним підприємством «Овруцьке лісове господарство» (далі –постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь»(далі –покупець) укладено договір поставки №15/7 (далі –договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник (вантажовідправником) за даним договором виступає Державне підприємство «Овруцьке лісове господарство»с.Дубовий Гай, Овруцький район, Житомирська область.

Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник зобов’язується поставити покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення в кількості, комплектності, в строки і за цінами, які будуть визначатися специфікаціями за договором в кожному конкретному випадку, а покупець зобов’язаний сплатити, згідно розділу 9 даного договору і прийняти її.

Пунктом 1.2. договору визначено, що загальна кількість поставляє мого за договором товару складається із кількості товару, поставляємого за всіма специфікаціями, оформленими до даного договору.

Специфікаціями №1 від 06.01.2009р. та №2 від 12.02.2009р., встановлено визначення найменування продукції, кількість, одиниця виміру, ціна поставляємої продукції за одиницю, знижка за загальна сума поставки, а також обумовлено строк поставки та умови оплати товару.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 9.1-9.3 договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунків. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від поставки продукції і отримання рахунку на оплату, якщо інще не передбачено специфікацією.

Так, у специфікаціях №1 від 06.01.2009р. на загальну суму 137 590 грн. 00 коп. сторони визначили строк поставки –січень-березень 2009р., умови оплати –30 днів після з моменту поставки і отримання документів, визначених в п. 6.1 договору №15/7 від 06.01.2009р.; №2 від 12.02.2009р. на загальну суму 258 751 грн. 80 коп. строк поставки –5 днів після офіційної письмової заявки покупця, період поставки –квітень-травень 2009р., умови оплати –30 днів з моменту поставки і отримання покупцем документів, визначених п. 6.1 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач згідно квитанцій про приймання вантажу №33285176, №33285177 та специфікацій-накладних здійснив поставку лісопродукції у адресу відповідача на загальну суму 136 324 грн. 31 коп., у зв’язку з чим виставив відповідачу рахунки №13 від 10.01.2009р. (вагон 64652050), №14 від 10.01.2009р. (вагон 67849265), №15 від 10.01.2009р. (вагон 67889949), №16 від 10.01.2009р. (вагон 67858001).

У відповідності з п.п.7.2.3 п 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того, податкові накладні №3-6 від 10.01.2009р. складені позивачем, які відповідно до п.п.7.2.3 п 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, містять посилання саме на спірний договір поставки.

Згідно п. 6.1 договору постачальник зобов’язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну (в накладній обов’язкова посилання на отримувача продукції), податкову накладну, залізничну накладну, відвантажуючу специфікацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно п.п. 6.2. договору якщо на момент передачі продукції будь-які з документів відсутні, вони повинні бути передані протягом двох календарних днів після передачі продукції.

Доказів відмови від договору та повернення товару продавцеві відповідачем не надано.

Крім того, як вбачається з довідки Південно-Західної залізниці станції Овруч №56 від 06.10.2009р., ВАТ «Енергомашспецсталь»отримало лісопродукцію з супровідними документами, а саме: сертифікат якості, накладні, з/д накладні, відвантажені специфікації. Без вищевказаних документів залізниця вагони не відправляє.

Відповідно до ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

ВАТ «Енергомашспецсталь»не довів, що був позбавлений можливості здійснити оплату поставленого товару з вини позивача у визначений в договорі строк оплати.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості за поставлену лісопродукцію в розмірі 136 324 грн. 31 коп.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 21 130 грн. 26 коп. за період з 02.02.2009р. по 06.07.2009р. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Посилання господарського суду на неможливість встановлення дати, від якої може бути нарахована пеня, не відповідають нормам діючого законодавства, оскільки суд дійшов висновку щодо порушеного права позивача в частині заборгованості за поставлену лісо продукцію і щодо обов’язку відповідача її оплатити, а у позивача, відповідно, виникло право на нарахування санкцій за невиконання грошового зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543-96-ВР передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Закон є спеціальною нормою, який хоча і не встановлює обмеження щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження її розміру, має пріоритет по відношенню до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України. До того ж Закон не встановлює відповідний розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, а –лише обмеження розміру пені, який має застосовуватись при розрахунку суми пені.

При таких обставинах пеня за період з 02.02.2009р. по 06.07.2009р. підлягає стягненню в розмірі 13 722 грн. 07 коп.

Пеня в залишковій частині в розмірі 7 408 грн. 19 коп. стягненню не підлягає у зв’язку з безпідставністю нарахування.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 9 542 грн. 70 коп., посилаючись на ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у-розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз.3 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи наведне, у позивача відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст. 231 Господарським кодексом України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, а також недоведеністю позивачем, що він є підприємством державного сектору економіки.

Зазначена позиція викладена також в постановах Верховного суду України від 06.12.2010р. по справі №42/562 та від 20.12.2010р. по справі №06/113-38.

Згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2011р. у справі №6/214 підлягає скасуванню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2011р. у справі №6/214 скасувати частково.

Абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду від 30.11.2010р. по справі №6/214 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»(84306, Донецька область, м.Краматорськ, п/р 2600901517252 філія ЗАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 334817, ЄДРПОУ 00210602) на користь Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство»(11102, Житомирська область, Овруцький район, с-ще Дубовий Гай, р/р 260027082 ВАТ «Райфайзен банк Аваль»МФО 311528, ЄДРПОУ 00991887) заборгованість за поставлену лісопродукцію в розмірі 136 324 грн. 31 коп., пеню в розмірі 13 722 грн. 07 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 500 грн. 46 коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 280 грн. 78 коп.».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСДО