Постанова № 14625532, 24.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.03.2011 р. справа №10/190/09-13/167/10

Донецький апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Величко Н.Л.

Суддів Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.

При секретарі Натаріній О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 5.06.2010р.

від відповідача: Безух А.М. - за дов. від 01.02.2011р.

від третьої особи 1: не з'явились

від третьої особи 2: Чернік С.І. за дов. від 09.06.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк”, м. Київ

на рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2011р. (підписане 07.02.2011р.) № 10/190/09-13/167/10 (суддя Серкіз В.Г.)

за позовом: ОСОБА_5, м. Мелітополь Запорізької області

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство “Базис”, м. Мелітополь Запорізької області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, АРК Крим, с. Новопокровка Красногвардійського району

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк”, м. Київ

про визнання права власності та виплати частини прибутку підприємства

встановив:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2011р. (підписане 07.02.2011р.) № 10/190/09-13/167/10 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволений. Визнано за ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1) право власності на 9/100 будівлі А-3, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Базис”(72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мічуріна, 11/2, код ЄДРПОУ № 31486986) на 9/100 будівлі А- 3, яка знаходиться за адресою Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мічуріна, 11/2.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Базис” на користь ОСОБА_5 149769 грн. 00 коп. частини прибутку товариства. Відстрочено виконання рішення на шість місяців, до 02.08.2011р.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Базис” на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті держмита у розмірі 5749 грн. 47 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 4089 грн. 82 коп.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення

Третя особа 2, Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк”, м. Київ, з прийнятим рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 9/100 будівлі А-3, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідно до договору іпотеки від 05.04.2006р. № МТ-SR06-145/18-003 в іпотеку АТ "ОТП Банк" було передано нерухоме майно, а саме; нежитлову будівлю літера А-3, нежитловою площею 6 415,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ТОВ НВП "БАЗИС" на праві власності , обтяження зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №7068414 від 05.04.2006 року, реєстраційний номер 3062718. Скаржник зазначає, що Постановою Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізької області було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №7376, вчиненого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 05.09.2007 року на Договорі іпотеки (майнової поруки) № МТ-SR06-145/18-003 від 05.04.2006 року про звернення стягнення на нежитлову будівлю літера А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на суму заборгованості 2 466 488,82 гривен.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення суду першої інстанції на сьогодні робить неможливим продовження виконавчого провадження з реалізації майна предмета іпотеки, оскільки цим рішенням визнано право власності на 9/100 предмету іпотеки за Позивачем, незважаючи на те, що на вказаний об'єкт нерухомості звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса та в теперішній час об'єкт готується на реалізацію з прилюдних торгів.

Скаржник посилається на ст.3, ст.33 Закону України "Про іпотеку", ст.1, ст.19 Закону України "Про заставу" та вважає, що до погашення кредитної заборгованості, відчуження предмета іпотеки чине законодавство забороняє.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну без задоволення, оскільки рішення суду винесено в повній відповідності з нормами матеріального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що визнання власності на 9/100 майна не становить загрози для виконання виконавчого напису, оскільки відповідно до ст.23 Закону України "Про іпотеку" особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обовязки за іпотечним договором на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відповідач також зазначає, що розрахунок із учасником який вибув майном товариства, при відсутності грошових коштів, і згоди товариства не суперечить Статуту товариства та Закону України "Про господарські товариства" і не порушує прав кредитора банку. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну без задоволення.

Третя особа 1 проти доводів апеляційної скарги не заперечила, своїх представників у судове засідання не направила. Рекомендоване поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою, що ОСОБА_6 за зазначеною особою не проживає.

4.Апеляційною інстанцією встановлено:

Згідно статуту в редакції , затвердженій загальними зборами учасників 14.02.05р, зареєстрованій Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 28.05.01р. за №02140811Ю00110509 учасниками товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Базис” є громадяни України ОСОБА_6 з долею у статутному капіталі 91% що дорівнює 10738 грн. та ОСОБА_5 з долею у статутному капіталі 9% ,що дорівнює 1062 грн.

25.06.2008р. ОСОБА_5 подана заява про вихід зі складу засновників ТОВ.

На загальних зборах учасників 29.09.08р. прийнято рішення вивести ОСОБА_5 із складу учасників,частку учасника, що виходить розподілено єдиному учаснику що залишається ОСОБА_6.

29.09.2008р. між ОСОБА_5 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Базис” (покупець) укладено договір, згідно якого продавець передає у власність покупця частину своєї долі у товаристві у розмірі 1062грн., що складає 9% в ТОВ НВП “Базис”, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цю частину.

Пунктом 3 договору визначено, що за уступку частики покупець сплачує продавцю суму, яка визначається за результатами річного балансу та ф.2 2008р. Сума виплати повинна включати реальну (експертну) вартість майна товариства за вирахуванням пасивів товариства а також доход від діяльності товариства за 2005-2008р.р. до моменту виходу з товариства. При неможливості сплатити грошові кошти або ухиленні від сплати покупець зобов'язаний передати у власність продавця 9/100 активів товариства в натуральному вигляді за рахунок майна товариства.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.03.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Базис” є власником нежитлової будівлі літера А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради (т.1,а.с.14).

Відповідно до договору іпотеки від 05.04.2006р. № МТ-SR06-145/18-003 (т.1,а.с.164-167), який укладений між АКБ "Райфайзенбанк України" (правонаступником якого є АТ "ОТП Банк") (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Базис” (іпотекодавець), в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літера А-3, нежитловою площею 6 415,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ТОВ НВП "БАЗИС" на праві власності.

Обтяження зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №7068414 від 05.04.2006 року, реєстраційний номер 3062718 (т.1,а.с.171).

Постановою Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізької області було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №7376, вчиненого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 05.09.2007 року на Договорі іпотеки (майнової поруки) № МТ-SR06-145/18-003 від 05.04.2006 року про звернення стягнення на нежитлову будівлю літера А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на суму заборгованості 2 466 488,82 грн. (т.1,а.с.169-170).

Ухвалою від 21.06.2010р. господарським судом Запорізької області була призначена комплексна судова економічна та судова будівельно-технічна експертиза.

Відповідно до висновку регіонального судово-експертного бюро № 72е-1404б/10 від 04.12.2010р. комплексної судової економічної та судової будівельно-технічної експертизи (т.2,а.с.51-87) частка учасника ОСОБА_5 в майні ТОВ Науково-виробниче підприємство “Базис”, м. Мелітополь, виходячи з сумарної вартості активів товариства за вирахуванням його зобов'язань станом на 30.09.2008р., пропорційно частці ОСОБА_5, у статутному капіталі ТОВ Науково-виробниче підприємство “Базис” 9%, що підлягає виплаті внаслідок виключення зі складу учасників товариства, із урахуванням ринкової вартості будівлі А-3, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 станом на 29.09.2008р.складає 576,009тис.грн. в тому числі:

-“Статутний капітал”1,062 тис.грн.;

-“Нерозподілений прибуток 149,769 тис.грн;

- частина від ринкової вартості будівлі АЗ (9% суми дооцінки) 425,178 тис.грн.

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на 9/100 нежитлової будівлі А-3, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та належить на праві власності ТОВ Науково-виробниче підприємство “Базис”, то судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з огляду на наступне:

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 334 Цивільного кодексу України визначає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником:

1) майна,переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, не заборонені законом.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.03.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Базис” є власником нежитлової будівлі літера А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради (т.1,а.с.14).

Згідно договору від 29.09.2008р. між ОСОБА_5 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Базис” (покупець)про уступку частки в статутному фонді ТОВ , покупець зобовязався сплатити продавцю суму, яка визначається за результатами річного балансу та ф.2 2008р. та повинна включати реальну (експертну) вартість майна товариства за вирахуванням пасивів товариства а також доход від діяльності товариства за 2005-2008р.р. до моменту виходу учасника з товариства. При неможливості сплатити грошові кошти або ухиленні від сплати покупець зобов'язаний передати у власність продавця 9/100 активів товариства в натуральному вигляді за рахунок майна товариства.

Тобто, за договором власник майна ТОВ"Базис" зобовязався передати у власність громадянину ОСОБА_5 9/100 активів у натуральному вигляді при умові неможливості сплатити грошові кошти або ухиленні від сплати. При чому договором не визначено конкретне майно, яке підлягало передачі в натурі у разі невиконання покупцем грошових зобовязань та його вартість.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про передачу власником в рахунок виконання зобовязань за договором від 29.09.2008 р. будь-якого майна на користь ОСОБА_5

Таким чином, у ОСОБА_5 право власності, як набувача майна за договором, у порядку визначеному п.1 ст.334 ЦК України не виникло.

Відповідно п.6 ст.319, ст.386 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 392 названого Кодексу встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 346 Кодексу визначені підстави припинення права власності, у тому числі це право припиняється у разі відчуження майна власником.

Оскільки право власності у ОСОБА_5 на майно за договором не виникло у суду не було жодних правових підстав вважати це право порушеним та визнавати за ОСОБА_5 право власності на 9/100 будівлі А-3, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Базис” на це майно.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаної товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Вказане положення кореспондується зі статтею 148 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Тобто законодавством визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та на вимогу учасника, який виходить з товариства, та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Базис”, в яких надана згода на виплату ОСОБА_5 його частки у статутному фонді товариства в натуральній формі, а саме 9/100 нежитлової будівлі літера А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Щодо посилання у судовому засіданні представника ОСОБА_5 на укладений ОСОБА_5 та ТОВ науково-виробниче підприємство “Базис” 29.09.2008р. договір про уступку долі участі (корпоративних прав) в ТОВ НВП “Базис”, яким передбачено, що при неможливості сплатити грошові кошти або ухиленні від сплати покупець зобов'язаний передати у власність продавця 9/100 активів товариства в натуральному вигляді за рахунок майна товариства, то судова колегія ці доводи не бере до уваги, оскільки цим договором не визначено, що саме 9/100 нежитлової будівлі літера А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, покупець зобов'язаний передати у власність продавця. Крім того, як вже зазначалось, право власності у набувача виникає з моменту передачі майна. Невиконання зобовязань за договором щодо передачі майна, породжує право заінтересованої особи на негаторний позов до винної особи і не може бути підставою для визнання права власності на таке майно в судовому порядку

Суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, у порушення ст. 43 ГПК України не дослідив всіх наявних у справі доказів та не зясував усі обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, невірно застосував норми матеріального права, що є підставою для його часткового скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_5 право власності на 9/100 нежитлової будівлі А-3, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення частини прибутку товариства.

Згідно п.2 ст.116 ЦК України, ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” учасник господарського товариства має право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Тим самим, позивач має право на отримання частини прибутку за 2006-2008р пропорційно до його частки.

Згідно із п.9.1. Статуту товариства в редакції 2005р. встановлено, що прибуток Товариства розподіляється між його учасниками пропорційно їх часткам у Статутному фонді.

Як встановлено висновком комплексної судової економічної та судової будівельно-технічної експертизи (т.2,а.с.51-87) нерозподілений прибуток товариства пропорційно частці у статутному фонді ОСОБА_5 і яка підлягає йому виплаті складає 149,769 тис.грн., тому суд першої інстанції правомірно стягнув з ТОВ Науково-виробниче підприємство “Базис” на користь ОСОБА_5 належну йому частку прибутку товариства у сумі 149769грн.

Судові витрати відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.2 ст.103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст.105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк”, м. Київ, задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2011р. (підписане 07.02.2011р.) по справі № 10/190/09-13/167/10 скасувати частково

У позові ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1) про визнання за ним право власності на 9/100 будівлі А-3, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Базис” (72316, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ № 31486986) на 9/100 будівлі А- 3, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 - відмовити

Третій абзац резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Базис” на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті держмита у розмірі 1497 грн. 69 коп. та 90 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”, м. Київ, витрати по сплаті державного мита у сумі 855грн.50коп., сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2011р. (підписане 07.02.2011р.) по справі № 10/190/09-13/167/10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий суддя-доповідач Н.Л. Величко

Судді І.В. Алєєва

А.М. М'ясищев

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.03.2011р.

Надруковано 7 примірників:

2 сторонам по справі

2- третім особам

1 - у справу, 1 господ. суду 1-апеляц. господ. суду