Рішення № 14624971, 31.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11                                                                                           Справа№ 5015/1088/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно –технічне управління», м. Львів

за позовом: Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Доната», м. Львів

про: стягнення грошових коштів в розмірі 997 грн. 15 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Волошина Т.А. –представник на підставі довіреності;

позивача: Огоновська Т.В. – представник на підставі довіреності;

відповідача: не з’явився

                    Ухвалою господарського суду від 28.02.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 08.02.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 997 грн. 15 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 17.03.2011 року. Ухвалою господарського суду від 17.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 31.03.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

                    Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 31.03.2011 року представники позивачів позовні вимоги підтримали, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконали.

Представник відповідача в засідання суду не з’являвся, позов не заперечував, вимоги ухвали суду не виконував, конверт, адресований відповідачу повернувся із позначкою «вибули». Повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, витягу з журналу реєстрації рекламних об’єктів, рішення виконавчого комітету, дозволу Львівської міської ради, Акту обстеження), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

31.03.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 04.04.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань. Комунальне підприємство «Адміністративно –технічне управління»та Департамент економічної політики Львівської міської ради (надалі по тексту рішення –позивач-1 та позивач -2 відповідно) звернулись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доната»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 972 грн. 58 коп. та пені в розмірі 24 грн. 57 коп. Позивач вказує, 31.12.2009 року між Комунальним підприємством «Адміністративно –технічне управління»(оператором за договором), Департаментом економічної політики Львівської міської ради (робочим органом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доната»(розповсюджувачем за договором) було укладено договір № 45 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів. Позивач вказує, що станом на момент подання позову борг відповідача перед КП «Адміністративно-технічне управління»за послуги по наданню та розміщенню зовнішньої реклами становить 972 грн. 58 коп., а загальна сума, що підлягає до стягнення, включаючи пеню становить 997 грн.15 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 31.12.2009 року між Комунальним підприємством «Адміністративно –технічне управління»(оператором за договором), Департаментом економічної політики Львівської міської ради (робочим органом) та відповідачем на підставі дозволу Львівської міської ради № 5-08-01-001 від 15.01.2008 року продовженого дозволом № 5-03-09-081 строком дії з 15.01.2009 року до 15.01.2010 року, було укладено договір № 45 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів. Відповідно до п.3.2.1 договору, робочий орган зобов’язується надавати у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначені у дозволах на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 01.05.2010 року.

Позивач - Комунальне підприємство «Адміністративно –технічне управління»надав відповідачу у тимчасове платне користування місце для розміщення реклами, що підтверджується дозволом від 15.01.2008 року (з наступним його продовженням) та актом обстеження від 21.01.2011 року.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розповсюджувач здійснює оператору оплату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до цього договору. Внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати за період з 01.04.2010 року по 24.01.2011 року його борг перед позивачем складає 972 грн. 58 коп. Борг відповідача перед позивачем в такому розмірі підтверджується поданими доказами та долученим розрахунком.

Також умови вказаного договору передбачають право позивача на стягнення пені з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання на підставі п. 5.3 договору, відповідно до якого за невчасне внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу (або внесення не у повному обсязі) розповсюджувач сплачує оператору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу. Згідно статті 193 ч. 7 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 972 грн. 58 коп., та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення 972 грн. 58 коп.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором.

Згідно із ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, яка згідно представленого розрахунку складає 24 грн. 57 коп.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 972 грн. 58 коп. та пені в розмірі 24 грн. 57 коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доната», м. Львів, вул. Пасічна, 43 (код ЄДРПОУ 22402555) на користь Комунального підприємства «Адміністративно –технічне управління», м. Львів, вул. Сахарова, 42 (код ЄДРПОУ 13804591) основний борг в розмірі 972 грн. 58 коп., пеню в розмірі 24 грн. 57 коп., 102 грн. 00 коп. сплаченого державного мита, 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя