Рішення № 14624934, 03.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11                                                                                           Справа№ 5015/644/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр»м. Київ

До відповідача Приватного підприємства «Інтервейс», Львівська обл.. Пустомитівський район, с.Семенівка

Про стягнення 118489,91 грн. боргу

           Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача:           Глушець І.І. –довіреність № 4 від 01.03.2011 року

Від відповідача : не з‘явився

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу на адресу суду не надходило.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр»м. Київ до Приватного підприємства «Інтервейс», Львівська обл., Пустомитівський район, с. Семенівка про стягнення 118489,91 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду спору за місцезнаходженням юридичної особи ( Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.01.2011 року) –81162, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Семенівна, вул. Шевченка, будинок 421, корпус А.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

02.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр» та Приватним підприємством «Інтерфейс»було укладено Договір поставки № 95 на поставку будівельної хімії торгівельної марки «ПОЛІРЕМ».

Відповідно до умов Договору, Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на суму 133558,03 грн. з ПДВ за цінами встановленими в накладних. Факт передачі підтверджується видатковими накладними № 3236 від 02.09.2009 року, № 3363 від 15.09.2009 року, № 3378 від 15.09.2009 року, № 3893 від 15.09.2009 року, № 4761 від 28.12.2009 року.

Як встановлено судом, згідно п. 4.2 Договору відповідач зобов‘язаний оплатити товар на протязі 25 календарних днів з дня поставки партії товару. При здійсненні оплати Відповідач, згідно п. 4.3 Договору, у платіжному дорученні обов‘язково вказує номер рахунку-фактури або видаткової накладної, за яку здійснюється оплата.

Відповідач частково провів оплату за отриманий товар –на суму 34051,00 грн.

Окрім наведеного, Позивачем були оформлені накладні на повернення товару на загальну суму 19696,54 грн.

Сума, на яку зменшено дебіторську заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 53747,54 грн. ( 34051,00 грн. + 19696,54 грн.)

Відтак, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на день розгляду спору становить 79810,49 грн. ( 133558,03 грн. –53747,54 грн.)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов’язань перед Позивачем.

З врахуванням викладеного, сума боргу, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення – 79810,49 грн.

Відповідно до умов Договору ( п. 4.2, 4.3) , п. 7.4 - за затримку в перерахуванні оплати товару, Відповідач зобов‘язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день.

Як вбачається із розрахунку пені, Позивачем нараховано пеню в розмірі 23789,76 грн.

Суд провів перерахунок пені, і вважає, що в частині стягнення пені позов підлягає до задоволення частково, при цьому виходив з наступного.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Виходячи з природи пені, до стягнення з Відповідача підлягає пеня в розмірі 10245,29 грн.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отож, Відповідач повинен сплатити Позивачу, крім суми основного боргу, також суму, на яку збільшився борг у зв'язку з інфляцією, та три проценти річних від суми боргу, а саме:

-          11490,47 грн. інфляційних ;

-          3399,19 три відсотки річних.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки всупереч вищевказаним нормам закону та умовам Договору Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, не сплатив своєчасно та в повному обсязі вартість придбаного ним товару, з нього слід стягнути заборгованість за товар, суму, на яку збільшився борг Відповідача у зв'язку з інфляцією, три проценти річних від простроченої суми та пеню.

Судові витрати віднести на Відповідача пропорційно до задоволених вимог.

          Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230,232 ГК України, ст. ст. 256,258, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –

                                         В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Інтервейс»( 81162, Львівська обл.., Пустомитівський район, с. Семенівка, вул. Шевченка,421, корпус А, код ЄДРПОУ 36621801, МФО 320962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр»( 01133, м. Київ, вул. Лесі Українки,26, код ЄДРПОУ 30574719, МФО 322904) 79810,49 грн. боргу, 10245,29 грн. пені, 11490,47 грн. інфляційних, 3399,19 три відсотки річних, 1049,45 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 13544,47 грн. пені відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя