Рішення № 14624542, 23.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/1423.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доКомунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

простягнення 78548,35 грн. Суддя Сташків Р.Б. Представники: від позивача –Іваненко І.П., представник за дов. №Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010; від відповідача –Мотрончук Д.П., представник за дов. №110/905-3 від 05.01.2011. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2011 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 78548,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7650275 від 07.07.2008 (далі –Договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобов’язання не виконав у повному обсязі, у зв’язку з чим, за останнім за період з 01.10.2009 до 01.12.2010 рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 70326,82 грн.

В зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману теплову енергію, позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) нарахував відповідачу 6395,02 грн. інфляційні втрати, 1826,51 грн.3% річних.

Ухвалою суду від 13.01.2011 було порушено провадження справі №34/14 та призначено розгляд справи на 26.01.2011.

Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав:

- наданий позивачем розрахунок не містить даних та доказів, які відображають належне виконання позивачем своїх зобов’язань по виконанню п.п.2.2.1 п.2.2 Договору за зазначений у позовній заяві період з 01.01.2009 до 01.12.2010, що ставить під сумнів правомірність здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог;

- оскільки, згідно п.1 додатку №2 Договору та додатків №№ 6, 7 у останнього відсутні орендарі, відповідач не повинен самостійно сплачувати позивачу теплову енергію, спожиту орендарями по причині відсутності таких;

- відповідач, уклавши договір №637 з ГІОЦ КМДА виконав своє зобов’язання по Договору, т.я. на його думку, він не повинен до 10 числа сплачувати, а лише забезпечити оплату коштів від мешканців;

- розрахунок позову не містить відомостей про те, якими тарифами він користувався та в якому періоді.

26.01.2011, 09.02.2011 судом оголошувались перерви до 09.02.2011 та 16.02.2011 відповідно.

У ході проведення судового засідання 09.02.2011 представник позивача надав заперечення на відзив відповідача, в якому зокрема вказав, що відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано суду жодного акту складеного про неналежну температуру в квартирах мешканців, листів-скарг про неякісне опалення житлового будинку, а також копії позову до позивача про зобов’язання виконати Договір в частині недопоставки теплової енергії.

Умовами Договору на відповідача покладений обов’язок вчинити дії, які б забезпечили надходження коштів від кінцевих споживачів до КП ГІОЦ КМДА.

Тобто, на думку позивача, відповідач повинен був надати докази вчинення таких дій (забезпечити надходження коштів від кінцевих споживачів до КП ГІОЦ КМДА) а не заявляти про відсутність будь-яких обов’язків.

В даному випадку передоручивши виконання обов’язку оплати за Договором на КП ГІОЦ КМДА, відповідач не змінив сторону у зобов’язанні та не позбувся зобов’язань визначених Договору на постачання теплової енергії, а отже має нести відповідальність передбачену законодавством та умовами Договору.

Ухвалою суду від 16.02.2011 відкладено розгляд справи на 09.03.2011.

Відповідач, в свою чергу надав заперечення в яких зазначив що неодноразово звертався до позивача з зверненнями щодо неналежного виконання умов Договору, однак позивач ці листи залишив без належної уваги.

При цьому, відповідач вказав, що позивач, у відповідності до п.2.4 Правил користування тепловою енергією та п.2.1 Договору зобов’язаний був зробити перерахунок за кожний відсоток відхилення температури від нормальної, затвердженої ним самими у графіку.

09.03.2011 судом оголошено перерву до 23.03.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2007 між АЕК «Київенерго»(Постачальник) та КП з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(Споживач) було укладено Договір, за умовами якого Постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

За умовами Договору Споживач зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення –в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку 1.

Відповідач, в свою чергу зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Відповідно до п.3 звернення-доручення до Договору, визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку.

Додатком №1 до Договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії.

У додатку №2 до Договору сторонами було визначено тарифи та порядок розрахунків.

Згідно з п.9 додатку №2 до Договору Споживач щомісячно з 12 до 15 число отримує в МВРТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, буд. №40-в оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактичного сплаченої теплової енергії в поточному місяця; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п.10 зазначеного вище додатку Споживач:

-          щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-          до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Додатком №4 до Договору сторонами було підписано Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Додатком №5 до Договору сторонами було погоджено умови припинення подачі теплової енергії.

Додатками №№6 та 7 було визначено дані по будинках (спорудах) КП «Житло-сервіс»і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж позивача станом на 07.07.2008 та про теплові навантаження об’єктів теплопостачання КП «Житло-сервіс»станом на 07.07.2008.

В подальшому, позивач листами за вих. №048-21-1029/7560275/2 від 03.02.2009, №048-21-2311/7560275/2 від 04.03.2009, №048-21-5703/7560275/2 від 27.05.2009 та №048-21-6957/7560275/2 від 11.06.2010 повідомляв відповідача, що у зв’язку із веденням в дію нових розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в дію вводяться нові тарифи.

Як стверджує позивач, за період з 01.10.2009 до 01.12.2010 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2010 становить 70326,82 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що за умовами Договору відповідач не зобов’язаний сплачувати теплову енергію, а лише забезпечити своєчасне надходження коштів від орендарів.

З даним твердженнями суд погодитись не може в силу наступного.

Так, за умовами Договору Споживач зобов’язаний забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 528 ЦК України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Як слідує з матеріалів справи, Договір був укладений саме між відповідачем, який за умовами останнього зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Тобто, укладаючи Договір на таких умовах, в яких Споживачем визначено саме відповідача, останній погодився з тими умовами, які визначені в ньому, та зобов’язався отримати та сплатити кошти за спожиту теплову енергію.

Разом з тим, за умовами Договору Споживач зобов’язаний прийняти всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України (п.п.2.3.5 п.2.3 Договору).

Що ж стосується листів відповідача, які направлялись позивачу (від 13.10.2010 №110/922-2185, від 01.11.2010 №110/922-2334, від 04.11.2010 №110/22-874, від 05.11.2010 №110/913-2384, від 29.11.2010 №110/22-966), суд зазначає наступне.

Як встановлено п.9 додатку №2 до Договору Споживач може отримати оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактичного сплаченої теплової енергії в поточному місяця; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Самим же Договором визначено, що Споживач має право вимагати від Постачальника надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати та методику розрахунків, нарахування, режими теплопостачання тощо (п.п.2.5.1); перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами Договору.

Таким чином, у разі виявлення розбіжностей між температурою від нормальної, відповідач мав право звернутися до позивача і позасудовому порядку, шляхом проведення бухгалтерських розрахунків встановити суму розбіжності.

У противному випадку, відповідач мав право звертатися до суду у встановленому чинним законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета Договору (п.2.5.3 Договору).

Матеріали справи не містять будь-яких рішень, якими встановлено порушення позивачем умов Договору, або застосування інших тарифів, ніж застосовував позивача, а відтак не підтверджують доводів відповідача.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відтак, заборгованість відповідача у розмірі 70326,82грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем у повному обсязі суду надано не було не подано.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 70326,82 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1826,51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6395,02 грн. за період прострочення з жовтня 2009 року по грудень 2010 року згідно доданого до позову розрахунку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 6395,02 грн. інфляційних втрат та 1826,51 грн. 3 % річних.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 3, ідентифікаційний код 31025659) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305 в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 26187764) 70326 (сімдесят тисяч триста двадцять шість) грн. 82 коп. основного боргу, 6395 (шість тисяч триста дев’яносто п’ять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 1826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 51 коп. 3% річних, 785 (сімсот вісімдесят п’ять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяР.Б. Сташків