Рішення № 14624482, 15.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/3215.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.П.К. -Сервіс» До Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»

про визнання договору поруки б/н від 06.10.2006 р. неукладеним

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Грищенко О.М. - представник за довіреністю від 10.01.2011 р.

Від відповідача - Донченко Т.Г. - представник за довіреністю від 31.01.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання договору поруки б/н від 06.10.2006 неукладеним, стягнення з відповідача адвокатських витрат у розмірі 4000,00 грн. згідно Договору № 09/01/11 про надання правової допомоги від 10.01.2011 , а також відшкодування витрат по сплаті держмита в розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011 було порушено провадження в справі № 47/32 та призначено до розгляду на 15.02.2011.

В судовому засідання 15.02.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, причини неявки не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином за адресою місцезнаходження, зазначеного позивачем в позовній заяві, через канцелярію суду ніяких заяв і клопотань не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2011 розгляд справи було відкладено до 23.02.2011.

В судове засіданні 23.02.2011 позивач своїх представників не направив, вимоги ухвали суду від 28.01.2011 та 15.02.2011 щодо надання витребуваних документів - не виконав, про причини неявки не повідомив, через канцелярію суду клопотань та заяв не подавав. Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2011 розгляд справи було відкладено до 15.03.2011.

У судове засідання 15.03.2011 сторони своїх представників направили, вимоги суду, встановлені ухвалами Господарського суду від 28.01. 2011, 15.02.2011, 23.02.2011 виконали, позивач просив позов задовольнити, в обґрунтування чого посилається на рішення Господарського суду в Київській області в справі № 17/255-07 від 27.05.2009 та результати судово-почеркознавчих експертиз, одержані в ході розгляду вказаної справи, які встановили, зокрема, що підпис від імені директора підприємства позивача ОСОБА_1 в графі «За поручителя Керівник /ОСОБА_1./ в договорі поруки б/н від 06.10.2006, укладеному між позивачем та відповідачем, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1., і тому, позивач вважає, що під час укладення договору поруки б/н від 06.10.2006 не була досягнута згода з усіх істотних умов, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача вартість оплачених ним на підставі договору № 09/01/11 від 10.01.2011 про надання правової допомоги послуг адвоката в розмірі 4000 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідач належним чином ознайомився з матеріалами справи 11.03.2011, надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву та вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту цивільних прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс»(поручителем) та «Івано-Франківською філією АТ «Укрінбанк»(кредитором) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого позивач зобовязався відповідати перед кредитором за неповернення в строк до 09 жовтня 2006 боржником - ПФ «Західно-Українська Фінансова Компанія»заборгованості по кредитній угоді, укладеній між відповідачем та боржником від 26.03.2006 № 200310.

Згідно умов договору поруки від 06.10.2006 заборгованість боржника по кредитній угоді становила 30060,00 євро основного боргу та 6169,45 євро нарахованих відсотків (п.1.2.), які поручитель зобовязався повернути разом з неустойкою протягом одного місяця з моменту невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобовязань перед кредитором (п.2.1.); порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання (5.3.); боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарно у випадку невиконання зобовязань за основним договором (п.5.3.)

31.10.2006 згідно платіжного доручення № 2115 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн. як оплату за кран жаровий згідно договору поруки від 06.10.2006.

Позивач звернувся з позовом про визнання договору поруки б/н від 06.10.2006неукладеним з тих підстав, що між сторонами під час укладання даного договору не була досягнута згода з усіх істотних умов, передбачених положеннями ст. 180 Господарського кодексу України та ст..ст. 203,638,640 Цивільного кодексу України.

Отже, предметом спору у даній справі є визнання неукладеним договору поруки б/н від 06.10.2006.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття та види договору, зокрема, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 628 цього кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З цією нормою Цивільного кодексу України кореспондуються положення глави 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства та розглянувши договір поруки б/н від 06.10.2006, суд встановив, що сторони при укладенні договору поруки погодили всі істотні умови договору: предмет, ціну та строк дії договору, а тому суд не знаходить підстав для визнання його неукладеним, оскільки вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), передбаченим нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про право цивільне. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання договору поруки б/н від 06.10.2006 неукладеним задоволенню не підлягають, оскільки предмет заявленого позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору поруки б/н від 06.10.2006 неукладеним, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката, понесених позивачем згідно договору № 09/01/11 від 10.01.2011 про надання правової допомоги в розмірі 4000,00 грн., державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., так як згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачені суми, повязані з розглядом справи, покладаються на позивача при відмові в позові.

Також, згідно ст. 47 ГПК України підлягає поверненню позивачу зайво сплачене останнім згідно платіжного доручення № 10 від 10 січня 2011 держане мито в розмірі 17,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

2.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «А.П.К.-Сервіс»(код ЄДРПОУ 30676132, адреса: 08602, Київська область, м. Васильків, вул. Фрунзе, буд. 44, кв.69,) з Державного бюджету України зайво сплачені квитанцією № 10 від 10 січня 2011 державне мито в розмірі 17,00 (сімнадцять) грн. 00 коп.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 21.03.2011