Рішення № 14624426, 21.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/2321.03.11 За позовомКомунального підприємства «Київтранспарксервіс»

доКомунального підприємства «Фармація»

простягнення 11104,86 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:          

від позивача: Волкова Н.М. –дов. № 4 від 04.01.2011 року;

від відповідача: Сопрунець О.М. –дов. № 76 від 24.12.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Фармація»про стягнення 10800,00 грн. –основного боргу, 304,86 грн. –пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання за Договором № 1.1 –0.09 від 05 травня 2009 року щодо оплати наданих фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів.

Ухвалою від 14.02.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.02.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 28.02.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 28.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2011 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 21.03.2011 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.03.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2009 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» , іменоване надалі «Сторона 1»(позивач) та Комунальним підприємством «Фармація», іменоване надалі «Сторона 2»(відповідач) був укладений договір 1.1 –9.09 (далі –Договори), пунктом 1.1 якого сторони погодили, що відповідно до правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051, сторона 1 надає стороні 2 15 (п'ятнадцять) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів (6 годин на добу протягом 22 днів на місяць), за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 38-Б (далі –об’єкт).

Відповідно до пункту 3.1 Договору сторона надає стороні 2 –1980 годин на місяць для паркування 15 (п’ятнадцяти) автотранспортних засобів по тарифу 7 грн. за одну годину паркування. Загальна вартість виконання 15 (п’ятнадцяти) фіксованих місць для паркування автотранспортного засобу складає 13860,00 грн. на місяць, включаючи податок на додану вартість 20% - 2141,70 грн. та збір за паркування автотранспорту –1009,80 грн.

Пунктом 2.3.3 Договору сторони узгодили, що сторона 2 зобов’язується своєчасно та в повному обсязі перераховувати стороні 1 кошти згідно п. 3.1 цього Договору.

Згідно з пунктом 3.2 Договору сторона 2 сплачує послуги, що надаються за кожний місяць на умовах попередньої оплати, згідно реквізитів, вказаних у цьому договорі, не пізніше 5-го числа місяця, за який проводиться оплата.

05 травня 2009 року сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 1.1 - 9.09, якою пункт 3.1 Договору виклали в наступній редакції: сторона 1 надає стороні 2 3 (три) фіксованих місця по тарифу 400,00 грн. за одне фіксоване місце на місяць. Загальна вартість використання 3 (трьох) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 1200,00 грн. на місяць, включаючи податок на додану вартість 20% 155,12 грн., та збір за паркування автотранспорту 269,28 грн.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу в експлуатацію місця для паркування автотранспортних засобів останнього.

В свою чергу, відповідач в повному обсязі за надані послуги за період з квітня 2010 року по грудень 2010 року не розрахувався, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 10800,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 10800,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 10800,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.6 Договору за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1 Договору, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись пунктом 4.6 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 304,86 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 4.6 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, порядку розрахунку погодженого сторонами та періодів нарахування визначених позивачем, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 304,86 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Фармація»(місцезнаходження: 01030, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Івана Франка, буд. 38-Б, код ЄДРПОУ 05415852) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (місцезнаходження: 01030, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Леонтовича, буд. 6; фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корпус 10, код ЄДРПОУ 35210739) 10 800 (десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. –основного боргу, 304 (триста чотири) грн. 86 коп. –пені, 111 (сто одинадцять) грн. 05 - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

24.03.2011 року