Рішення № 14624266, 18.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/2518.03.11 За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

                    в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

До                    Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду

          спеціального призначення «Спецжитлофонд»

Про                    стягнення 199 656,55 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача                    Іваненко І.П. - представник (дов. № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010 р.)

Від відповідача                    Годзяцький О.В –представник (дов. № 044/24-16 від 05.01.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»заборгованості у розмірі 199 656,55 грн. (175 677,31 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 10 457,57 грн. збитків від інфляції, 3 792,51 грн. 3% річних, 9 729,16 грн. пені).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо оплати теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711276 від 01.11.01 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.11 р. порушено провадження у справі № 59/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.02.11 р.

В судовому засіданні 02.02.11 р. представник відповідача надав відзив до позовної заяви, відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі з таких підстав.

Фактично «Постачальником»подається у систему опалення та гарячого водопостачання теплоносій з тепловіддачею значно меншою за розрахункову (максимальну), яка заявлена у договорі на теплопостачання, а нарахування за «спожиту»теплову енергію АЕК «Київенерго»проводить по проектному максимальному тепловому навантаженні, таким чином обсяги теплової енергії значно перевищують фактично відпущену «Споживачу».

У будинках встановлені та опломбовані АК "Київенерго" обмежувальні шайби, які спроможні подати обмежену кількість теплоносія, що не забезпечить передачу, у залежності від теплоємності води (її температури), кількість Гкал для потреб опалення та гарячого водопостачання нарахованих постачальником.

Загалом за позовний період нараховані обсяги теплоносія "Постачальником" не відповідають дійсним обсягам наданих послуг тому, що через обмежувальні шайби встановлені "Постачальником" вказана кількість енергоносія (тонн води) неспроможна пройти і відповідно донести до "Споживача" (виставлену) нараховану "Постачальником" до оплати теплову енергію.

Всього по договору № 711276 АК «Київенерго»перевиставлено «Абоненту»за період з 01.09.09 р. по 01.12.10 р. за теплову енергію для опалення коштів на суму: 66 413,17 грн.

Споживання теплової енергії для підігріва води (ГВП) по будинках при відсутності приладів обліку теплової енергії обраховується за формулою № З БДН 2.04.01.-85 так, як бойлерна що постачає ГВП до будинку обслуговує до 1500 мешканців і тому використовувати формулу нарахувань № 5, що застосовує при обрахуваннях теплової енергії АК «Київенерго»з коефіцієнтом часової нерівномірності - 2,4, є неправомірним тому, що це призводить до переплати за теплову енергію.

АК «Київенерго»не звертаючи уваги на цю обставину використовує формулу № 5, що призводить до завищення нарахувань за теплову енергію, що в свою чергу призводить до неповної оплати мешканцями виставлених нарахувань «Абоненту»так як нарахування мешканцям виставлялися по тарифах на підставі розпоряджень КМДА № 1787 від 24.09.2002, № 1245 від 20.06.2002, № 1907 від 14.10.2003.

Всього по договору № 711276 АК «Київенерго»перевиставлено «Абоненту»за період з 01.09. 09 р. по 01.12.10 р. за підігрів гарячої води коштів на суму: 67812,60 грн.

Таким чином, за вказаний період позивачем було неправомірно виставлені суми нарахувань, що суттєво впливає на розрахунок суми боргу та відповідно сум пені, інфляційної складової та 3 % річних.

Крім того, надав клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення пропонував поставити наступні запитання: 1) чи відповідають виставлені АЕК «Київенерго»обсяги споживання електричної енергії по договору № 711276 від 01.11.01 р. за період з 01.09.09 р. по 01.12.10 р. з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія?; 2) яка дійсна кількість спожитої електричної енергії по договору № 711276 від 01.11.11 р. за період з 01.09.09 р. по 01.12.10 р. та її вартість?; 3) які фактичні обсяги споживання теплової енергії КП «Спецжитлофонд»по договору № 711276 від 01.11.01 р.?

Суд 02.02.11 р., у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів сторонами, ухвалив відкласти вирішення питання про призначення експертизи на наступне судове засідання та оголосив перерву до 23.02.11 р

22.02.11 р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано додаткові письмові пояснення до відзиву на позов.

В судовому засіданні 23.02.11 р. представник позивача надав письмові пояснення щодо нарахування розрахунковим способом вартості спожитої теплової енергії, а також підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Натомість, представник відповідача в судовому засіданні 23.02.11 р. проти задоволення позовних вимог заперечив, та заявив клопотання про оголошення перерви, у зв’язку з необхідністю надання нових доказів. Представник позивача не заперечив проти клопотання представника відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

В зв’язку з наведеним в судовому засіданні 23.02.11 р. оголошено перерву до 11.03.11 р.

В судовому засіданні 11.03.11 р. представник відповідача надав усні пояснення по справі, та надав клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий строк.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

Суд ухвалою від 11.03.11 р. продовжив строк розгляду спору по справі № 59/25 на п'ятнадцять днів.

11.03.11 р. суд, у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні до 16.03.11 р.

В судовому засіданні 16.03.11 р. суд розглянув та відхилив клопотання відповідача про призначення судової експертизи з наступних підстав.

Клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи від 02.02.11 р. обґрунтоване тим, що 01.11.01 р. між позивачем - Постачальником та КП «Спецжитлофонд»-«Абонентом»було укладено договір № 711276 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Кількість теплової енергії (Гкал) відпущеної «Споживачу»залежить від температури теплоносія у подавальному трубопроводі та кількості гарячої води якою передається теплова енергія.

Тепловіддача теплоносія при проектному максимальному тепловому навантаженні, заявленому у додатку № 1 до договору на теплопостачання (надалі договір) становить 80 С° (150° - 70° = 80 С°(де 150 град, у подавальному трубопроводі, 70 град, у зворотньому трубопроводі)) для забезпечення розрахункового теплового навантаження, необхідно подати теплоносій з тепловіддачею 80 град. С на одну Гігакалорію у вигляді гарячої води в обсязі 12,5 т.

Кількість теплоносія, який забезпечує розрахункове теплове навантаження, подається у систему опалення через обмежувальну шайбу параметри якої розраховує АК "Київенерго" керуючись номограмою, у свою чергу номограма розроблена на підставі БНІП 2.04.01-86, який передбачає температуру теплоносія 150° -70° (150 град. у подавальному трубопроводі, 70 град, у зворотному трубопроводі), але фактична температура теплоносія який подає "Постачальник" на межу балансової належності на протязі опалювального періоду не перевищувала + 70°, таким чином для забезпечення 1 Гкал теплової енергії відпущеної на потреби опалення та ГВП «Постачальник»повинен подати у межах балансової належності понад 40 тонн теплоносія, який через обмежувальну шайбу встановлену АК "Київенерго" з розрахунку на теплоносій з параметрами 150° -70° подати неможливо.

Таким чином, фактично «Постачальником»подається у систему опалення та гарячого водопостачання теплоносій з тепловіддачею значно меншою за розрахункову (максимальну), яка заявлена у договорі на теплопостачання, а нарахування за «спожиту»теплову енергію АЕК «Київенерго»проводить по проектному максимальному тепловому навантаженні, таким чином обсяги теплової енергії значно перевищують фактично відпущену «Споживачу».

Виходячи з викладеного "Постачальником" неправомірно нараховуються Споживачеві значні обсяги теплоносія, який не можливо подати у будинок через встановлений звужувальний пристрій (шайбу) та температуру теплоносія, яка значно нижча за розрахункову заявлену у договорі.

Посилання відповідача про недоведеність обсягів спожитої теплової енергії не беруться до уваги судом з огляду на наступне.

Додатком 1 до Договору № 711276 від 01.11.01 р. передбачено обсяг постачання теплової енергії "Абоненту" - Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

п.5.1 Договору № 711276 від 01.11.01 р. та п. 3.2 Додатку 4б до зазначеного Договору передбачено порядок проведення нарахувань, у випадку відсутності приладів обліку - розрахунковим способом.

п.п. 2,3 Додатку 4 Б до Договору № 711276 від 01.11.01 р. визначають узгодження обсягів спожитої продукції у табулярах та актах звірки, які відповідач мав змогу корегувати у процесі виконання договору.

Тим більш, суд приймаючи до уваги п. 5 Додатку 1 до Договору № 711276 від 01.11.01 р., відповідно до якого, при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Договору, продовжується на кожний наступний рік, та той факт, що договір був продовжений сторонами, то суд приходить до висновку, що розбіжностей по обсягам відпуску теплової енергії у сторін не виникло.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а саме те, що розрахунок наданої теплової енергії по даному договору проводиться розрахунковим способом та відповідачем не надано суду жодного доказу неналежного виконання позивачем умов договору, а саме: акту складеного про неналежну температуру в квартирах мешканців, жодного листа-скарги про неякісне опалення житлового будинку, суд приходить до висновку, що по даному спору визначення обсягів спожитої теплової енергії не потребує проведення судової експертизи.

Виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд у задоволенні клопотання про проведення судової експертизи відмовляє.

В судовому засіданні 16.03.11 р. представник відповідача заявив клопотання про перенесення розгляду справи для надання додаткових документів на підтвердження оплат, які були проведені відповідачем у грудні 2010 р. –лютому 2011 р. в погашення боргу за спірний період.

Клопотання задоволено, в судовому засіданні 16.03.11 р. оголошено перерву до 18.03.11 р.

В судовому засіданні 18.03.11 р. представник позивача підтвердив, що жодних проплат не було.

В судовому засіданні 18.03.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.01 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" було укладено договір № 711276 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 1.1 Договору сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенргоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі –Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов’язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору та п. 3 Звертання –доручення про внесення змін до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді (станом на 01.06.2008) облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

З положень пункту 5.5 Договору вбачається, що при відсутності приладів обліку, або виходу його з ладу –кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається постачальником, як виняток, розрахунковим способом.

Пункт 5.6. передбачає, що у випадку підключення абонента без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку –від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по приладам обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється абоненту –пропорційно його договірним навантаженням.

Згідно п. 2.3.1. абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Так, Додатком 1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії абоненту за період з 01.06.2008 по 01.06.2009, відповідно до п. 5 якого встановлено, що у випадку відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Договору продовжується на кожний наступний рік. Відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджували переукладення даного Додатку, що є підтвердженням того, що позивачем правомірно здійснювалися нарахування в обсягах, визначених в Додатку 1 до Договору.

Пунктом 1.4. Додатку 1 до Договору визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам, згідно якого вбачається, що позивачем в жодному місяці не було виставлено відповідачу більше, а ніж визначено Додатком 1 спірного договору.

Крім того, обсяг спожитої теплової енергії, у розмірі що визначений позивачем, підтверджується зведеними тристоронніми актами звірки по кожному об’єкту постачання теплової енергії по договору № 711276, які укладені між позивачем, відповідачем та ПАТ «Київводоканал», відповідно до яких, відповідачем повністю підтверджено обсяг отриманої теплової енергії, саме у тому розмірі, який визначений позивачем.

Відповідно до пункту 2 Додатку 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 6 за адресою: вул. Строкача, буд. № 9, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу –доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що сплата за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.09.09 р. по 01.12.10 р. позивач поставив, а відповідач спожив теплової енергії на загальну суму 308270,24 грн., що засвідчується обліковими картками (копії яких долучені до матеріалів справи).

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлену теплову енергію, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем, як стверджує останній, виникла заборгованість в розмірі 175677,31 грн.

Станом на день винесення рішення борг відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому заборгованість відповідача перед позивачем за несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії складає 175677,31 грн.

Заперечення викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги на підставі нижчевикладеного.

Відповідно до додатку 1 до Договору сторонами встановлено обсяг споживання передбачені технічними характеристиками для певного будинку. Фактично обсяг поставленої продукції відповідачу позивач визначає, відповідно до умов договору розрахунковим способом, з отриманих відомостей спожитої теплової енергії. Виходячи з наданих відомостей обліку поданих відповідачем позивач розраховує кількість спожитих Гкал та їх вартість, яку й зазначає у табуляграмах та платіжних вимогах-дорученнях.

А тому, доводи відповідача стосовно обсягів поставленої теплової енергії, не приймаються судом до уваги, оскільки не відповідають дійсним умовам договору.

Тим більш, відповідачем на підтвердження своїх доводів не подано суду жодного акту складеного про неналежну температуру в квартирах мешканців, жодного листа-скарги про неякісне опалення житлового будинку.

А тому, доводи відповідача стосовно обсягів поставленої теплової енергії, не приймаються судом до уваги, оскільки не відповідають дійсним умовам договору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 175 677,31 грн. відповідач - Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 711276 від 01.11.01 р. в період з 01.09.09 р. по 01.12.10 р. у відповідача перед позивачем в сумі 175677,31 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” просить суд також стягнути з відповідача 10 457,57 грн. збитків від інфляції, 3 792,51 грн. 3% річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 711276 від 01.11.01 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить –10 457,57 грн., 3% річних –3 792,51 грн.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача –10 457,57 грн. –збитки від інфляції та 3 792,51 грн. –3% річних, підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 9 729,16 грн. пені. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що Пунктом 3.5 додатку 4Б до договору № 711276 від 01.11.01 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді передбачено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статі 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 175 677,31 грн., то з відповідача підлягає стягненню 9 729,16 грн. пені.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку що позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню повністю.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 996,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, р/р 2600547024165 ПФ КРФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО380139, код ЄДРПОУ 31454734 ) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, р/р зі спеціальним режимом використання № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00131305) 175677 (сто сімдесят п’ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 31 коп. - основного боргу за спожиту теплову енергію.

3.          Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, р/р 2600547024165 ПФ КРФ ВАТ КБ "Хрещатик") на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, р/р № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЕДРПОУ 00131305) 10457 (десять тисяч чотириста п’ятдесят сім) грн. 57 коп. - збитків від інфляції, 3792 (три тисячі сімсот дев’яносто дві) грн. 51 коп. - 3% річних, 9 729 (дев'ять тисяч сімсот двадцять дев’ять) грн. 16 коп. –пеню, 1 996 (одну тисячу дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 57 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

8.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                    Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення : 21.03.11р.