Рішення № 14624264, 17.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/317.03.11 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий»

До                    Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування»

про                     стягнення заборгованості та нарахованої неустойки –131355,32 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                    Гугін А.Г.(дов. б/н від 04.01.2011р.)

Від відповідача          Швець Т.М. (дов. б/н від 01.09.2010р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.03.11р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Август-Кий»(далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до господарського суду міста Києва до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування»(далі по тексту-відповідач) про стягнення 131355,32 грн. заборгованості за попереднім договором б/н від 06.09.2010 року, з яких 124750,00 грн. основного боргу, 4449,99 грн. пені,1294,04 грн. інфляційних втрат, 861,29 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/3, розгляд справи призначено на 27.01.2011 року.

В судове засіданні з’явився представник позивача та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи їх положеннями ст.ст. 11, 202, 509, 610, 625 ЦК України та пояснив, що спір виник з причин неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань в частині оплати за поставлений по попередньому договору товар та зобов’язання укладення основного договору. Представником позивача також в судовому засіданні подано уточнення суми позовних вимог (збільшено ціну позову в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних по 27.01.2011р.), яке оплачено державним митом, а отже подані уточнення приймаються судом до розгляду.

Відповідач в усних поясненнях визнав наявність заборгованості та просив зменшити суму основної заборгованості, оскільки на рахунок позивача у справі від ТОВ «Гифест»надійшло 25000,00 грн., які відповідач просить зарахувати в рахунок оплати боргу відповідача перед позивачем.

В судовому засіданні 27.01.2011 року оголошувалась перерва до 02.03.2011 року у зв'язку з необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі.

Представником позивача також в судовому засіданні подано уточнення суми позовних вимог (збільшено ціну позову в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних по 02.03.2011р.), яке оплачено державним митом, а отже подані уточнення приймаються судом до розгляду.

В судовому засіданні 02.03.2011 року оголошувалась перерва до 17.03.2011 року у зв'язку з клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

В судовому засіданні 17.03.2011 року представник позивача подав уточнення суми розміру позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 150799,22 грн., з яких 124750,00 грн. основного боргу, 15000,00 грн. штрафу, 8952,95 грн. пені, 1329,84 грн. інфляційних втрат з вересня 2010 року по лютий 2011 року та 1732,83 грн. 3% річних за період з 30.09.2010р. по 17.03.2011р. Суд приймає дані уточнення до розгляду (оскільки вони є збільшенням ціни позову) та вони оплачені державним митом, та розглядає заявлені позовні вимоги відповідно до ціни позову, визначеної в уточеннянх від 17.03.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи, процесуальним правом на подання письмового відзиву не скористався, в якому пояснив, що сплачену ТОВ «Гифест»суму на рахунок позивача за відповідача у справі не вдалося зарахувати як виконання зобов’язання за відповідача на підставі трьохстороннього волевиявлення сторін.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

06.09.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір б/н, відповідно до якого позивач зобов’язався в строки та порядку, передбачених договором передати у власність відповідачу обумовлені в договорі транспортні засоби, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити у погоджені строки поставлені транспортні засоби.

Згідно з п. 2 договору до моменту здійснення відчуження транспортних засобів за основним договором, місцезнаходження, а саме виключно їх місце стоянки, було визначено сторонами за адресою діяльності відповідача по вул. Васильківська, 28, м. Київ. Передача та прийом транспортних засобів фіксується актами.

Згідно з п. 4 договору відповідач зобов’язався до 30 вересня 2010 року здійснити повну передоплату в розмірі 120000,00 грн., яка буде зарахована як повна оплата за основним договором відчуження наступних транспортних засобів: ГАЗ-3307, № шасі 33070060106929 Х9633070060908146, реєстраційний державний номер АА8146ВХ, 2006 року випуску, вартістю 45000,00 грн. з ПДВ, ГАЗ-3307, № шасі 33070060105517 Х9633070060906330, реєстраційний державний номер АА8154ВХ, 2006 року випуску, вартістю 45000,00 грн. з ПДВ, ГАЗ-3307-12Ф2, № шасі ХНТ33070050871279 33070050074981, реєстраційний державний номер АА9934ВЕ, 2005 року випуску, вартістю 30000,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 11.10.2010 року строк платежу було перенесено до 20.10.2010 року.

Додатковою Угодою №2 від 22.10.2010 року суму платежу було узгоджено сторонами на рівні 124750,00 грн. та строк цього платежу було перенесено до 22.11.2010 року.

При цьому судом досліджено, що пунктами 3 додаткової угоди № 1 від 11.10.10р. та додаткової угоди № 2 від 22.10.10р. сторонами встановлено, що у випадку порушення порядку розрахунків згідно п. 4 Попереднього договору, ВАТ «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»зобов’язується нести відповідальність згідно п. 6.1 договору із датою відліку від початку порушення зобов’язання визначеного сторонами, а саме із 30.09.2010р.

На виконання умов попереднього договору позивач поставив відповідачу три транспортні засоби, що підтверджується актами прийому-передачі від 06.09.2010 року, від 08.09.2010 року та 16.09.2010 року.

На додаткове забезпечення гарантій оплати по попередньому договору (яка є попередньою оплатою щодо основного договору купівлі-продажу), відповідач надав позивачу гарантійний лист від 16.09.2010 року, згідно якого підтвердив своє зобов’язання щодо проведення розрахунку за отримані транспортні засоби.

Відповідач оплату не провів в узгоджені сторонами строки і відповідно заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені транспортні засоби згідно умов договору, додаткових угод №1 та №2 та актів прийому-передачі автомобілів станом на 21.12.2010 року становить 124750 грн.

Таким чином, за твердженням позивача станом на час розгляду справи (17.03.11р.) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 124750 грн., яку позивач просить стягнути на підставі норм 526 ЦК України та ст. 193 ГК України. Крім того, позивач просить стягнути, передбачений умовами договору штраф та пеню, а також інфляційні збитки та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України за порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням поданих уточнень від 17.03.2011р. з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено судом відповідач вчасно та повністю не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 124750,00 грн. основного боргу за поставлений товар.

Щодо твердження відповідача про те, що ТОВ «Гифест»було сплачено за позивача на рахунок відповідача заборгованість по договору за поставлений товар у розмірі 25000,00 грн., то суд вважає, що відповідачем не надано допустимих та переконливих доказів того, що вказана суму (сплата якої підтверджується випискою по рахунку) сплачене з призначенням платежу щодо оплати заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар по попередньому договору б/н від 06.09.2010р., оскільки призначення платежу не вказано. Крім того, за наданий судом час, сторонами у справі (зокрема і відповідачем) не надано суду доказів трьохстороннього волевиявлення (сторони у справі та ТОВ «Гифест») щодо сплаченої суми у розмірі 25000,00 грн. в рахунок оплати заборгованості відповідача перед позивачем по вказаному вище договору.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 124750,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів сплати ним заборгованості у встановленому порядку на виконання зобов’язань по попередньому договору за поставлений товар.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.1 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 4449,99 грн. –пені.

Відповідно до п. 6.1 договору при порушенні відповідачем порядку розрахунку передбаченого п.4 даного договору, відповідач несе відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, а також несе відповідальність згідно ст. 625 ЦК України в повній мірі.

Враховуючи несвоєчасне погашення Відповідачем заборгованості та керуючись п. 6.1 Договору, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», але, з огляду на те, що позивачем в процесі розгляду справи уточнено вимоги, щодо стягнення пені, відповідно до яких сума пені в період з 30.09.2010 року по 17.03.2011 року становить 8952,95 грн., суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, що становить 8952,95 грн.

Також позивач в уточненнях позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15000,00 грн. штрафу у відповідності до п. 6 договору.

Відповідно до п.6 договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням в укладенні основного договору або його не укладенням, включаючи упущену вигоду, а також сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 15000,00 грн. Ухиленням вважається проведення або неповне проведення розрахунків в передбачені даним договором строки та неприбуття на попередньо письмово-узгоджену дату, час та місце підписання договору відчуження (біржової угоди, нотаріального договору купівлі-продажу, тощо).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи норм ГК України та ЦК України, вони по різному врегульовують визначення штрафу, який відповідно до норм ГК України є окремим видом штрафних санкцій, а відповідно до положень ЦК України штраф є різновидом неустойки.

Враховуючи те, що ГК України є спеціальною нормою у сфері господарських правовідносин по відношенню до загальних норм ЦК України, між сторонами, які є суб’єктами господарювання та між якими виникла саме господарські правовідносини, пріоритетне застосування мають норми ГК України, які визначають штраф як один з різновидів штрафних санкцій поряд з пенею та неустойкою. За таких обставин, виходячи з умов договору та положень ст. 230 ГК України суд вважає за можливе одночасне застосування до відповідача за порушення зобов’язань по договору в частині оплати поставленого товару одночасно як штрафу, так і пені.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги і в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу в сумі 15000,00 грн.

Крім того, позивач з урахуванням останніх уточнених позовних вимог, поданих 17.03.2011р. просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в сумі 1329,84 грн. за період з вересня 2010р. по лютий 2011 року, 1732,83 грн. –3 % річних за період з 30.09.2010р. по 17.03.2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат визнається судом обґрунтованою.

При цьому судом здійснено перевірку розрахунку наданих позивачем інфляційних втрат у розмірі 1329,84 грн. та суд зазначає, що позивачем безпідставно здійснено нарахування інфляційних збитків за вересень 2010 року, однак при цьому позивачем невірно з застосовано саму методику розрахунку інфляційних втрат, оскільки помножено суму боргу не на сукупний індекс інфляції, який відповідно до вірного розрахунку має складати 1,035 та на 1,066%.

Таким чином, вірний розрахунок має виглядати наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

30.09.2010 - 28.02.20111247501.0354366.25129116.25

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 129116.25 грн.

Однак, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки у розмірі 1329,84 грн., які оплачені державним митом відповідно до визначеної позивачем суми, суд позбавлений права та можливості вийти за межі заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення 124750,00 грн. основного боргу, 15000,00 грн. штрафу, 8952,95 грн. пені, 1732,83 грн. 3% річних, 1329,84 грн. інфляційних втрат.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28; код ЄДРПОУ 14315428, р/р 26008380306401 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий»(04074, м. Київ, вул. Лугова, будинок 9; код ЄДРПОУ 24582550, р/р 260073590118 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, МФО 322904) 124750 (сто двадцять чотири тисячі сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 15000 (п’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 8952,95 (вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят дві) грн. 95 коп. пені, 1329 (одна тисяча триста двадцять дев’ять) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 1732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 83 коп. 3% річних, 1517 (одна тисяча п’ятсот сімнадцять) грн. 66 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 21.03.2011р.