Рішення № 14624252, 18.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/9818.03.11

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РА Метро-лайт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство

"Павутина"

про стягнення 31 238,43 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Сушак В.В. (дов. від 23.11.2010)

Від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні 18.03.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РА Метро-лайт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Павутина" про стягнення заборгованості в розмірі 31238,43 грн. за виконання грошового зобов’язання за договором розміщення рекламних матеріалів № -1/27/05-01 від 27.05.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.02.2011 порушено провадження у справі № 50/82 та її призначено до розгляду на 02.03.2011.

Представник відповідача в судове засідання 02.03.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

В зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням вимог суду, розгляд справи було відкладено на 18.03.2011.

В судове засідання 18.03.2011 з’явився представник позивача та надав суду докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 02.03.2011 та 18.03.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "РА Метро-лайт" (далі –позивач, розповсюджувач за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Павутина" (далі –відповідач, рекламодавець за договором) було укладено договір розміщення рекламних матеріалів № -1/27/05-01.

Відповідно до умов п. 1.1. договору розповсюджувач за дорученням рекламодавця зобов’язався проводити рекламні кампанії в інтересах рекламодавця (його клієнтів) на рекламних місцях, а рекламодавець - приймати та оплачувати такі послуги розповсюджувача в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до умов п. 2.5. договору, розповсюджувач на протязі двох діб з дати початку рекламної кампанії рекламодавця, вказаної у заявці на розміщення рекламного матеріалу, власними силами здійснює технічне розміщення рекламних матеріалів, наданих рекламодавцем, проекти яких попередньо були затверджені розповсюджувачем. Згідно положень 4 розділу договору, сторони погодили порядок оплати послуг, відповідно до умов якого оплата за бронювання рекламних місць та розміщення рекламного матеріалу здійснюється по цінам та в порядку, визначеним сторонами в узгоджених заявках, які є невід'ємними додатками до цього договору на підставі рахунків-фактур, які виставляються розповсюджувачем згідно з зазначеними заявками. Розмір оплати може бути змінений за взаємною згодою сторін, в тому числі на підставі підписаних сторонами протоколів погодження договірної ціни.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю "РА Метро-лайт" виконало свої зобов’язання за договором шляхом надання відповідачу послуг з розміщення реклами «ФотоМаг»на лайт-боксах в Київському метрополітені, що підтверджується наявними в матеріалах справи фото звітом, заявкою на розміщення реклами № 1, підписаним сторонами та скріпленим печатками господарюючих суб»єктів актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставленими рахунками-фактури, а саме:

-          № СФ-1111191 від 03.04.2008 на суму 4835,89 грн.

-          № СФ-1111192 від 03.04.2008 на суму 4835,89 грн.

-          № СФ-1111193 від 03.04.2008 на суму 4835,89 грн.

-          № СФ-1111194 від 03.04.2008 на суму 4835,89 грн.

Вищевказані заявка та рахунки-фактури приймаються судом у якості належного доказу надання послуг відповідачу та прийняття його останнім.

Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті наданих послуг, а саме ним було здійснено часткову оплату отриманих послуг в сумі 1435,89 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.

З метою досудового врегулювання спору, 19.01.209 на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу № 42 про термінову оплату існуючої заборгованості. Однак зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивача за надані послуги складає 17907,67 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 17907,67 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором розміщення рекламних матеріалів № -1/27/05-01 від 27.05.2008 в сумі 17907,67 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов’язання в розмірі 7549,51 грн., витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 4664,75 грн. та 3% річних в сумі 1116,50 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати рекламодавцем наданих розповсюджувачем послуг, рекламодавець сплачує на користь розповсюджувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 6.3), Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмір 31 238,43 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором розміщення рекламних матеріалів № -1/27/05-01 від 27.05.2008 в розмірі 31238,43 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Павутина" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф.1; код ЄДРПОУ 35946616) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РА Метро-лайт" (03062, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 75/2; код ЄДРПОУ 32856834) заборгованість в розмірі 17 907 (сімнадцять тисяч дев’ятсот сім) грн. 67 коп., пеню в сумі 7 549 (сім тисяч п’ятсот сорок дев’ять) грн. 51 коп., індекс інфляції в розмірі 4 664 (чотири тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 75 коп., 3 % річних в сумі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 50 коп., державне мито в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 38 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 23.03.2011