Рішення № 14624216, 11.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98                                                    РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/2111.03.11 Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі судового засідання Шаповалов А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Орієнтир-Буделемент”, м.Бровари, Київська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Орса”, м. Київ

про: стягнення 80506,39 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Грабчак В.М. (за довіреністю від 08.02.2011р.)

від Відповідача –не з`явився;

                                         ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Орієнтир-Буделемент”, м. Бровари, Київська обл. (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Орса”, м. Київ (далі –Відповідач) про стягнення 80506,39 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/21 від 07.02.2011 р., яку призначено до розгляду на 25.02.2011 р.

Судом визнано обов’язковою явку в судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов’язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об’єктивного розгляду позовної заяви.

У зв’язку із перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 р. справу передано судді Джарти В.В. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи було відкладено на 11.03.2011 р.

01.03.2011 р. позивачем через канцелярію суду було подано документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

У судове засідання призначене на 11.03.2011 р. з’явився представник позивача, який підтримав та аргументував позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №144003 від 22.02.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №144003 від 22.02.2011 р., доданому позивачем до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з поясненнями представника позивача між сторонами склались тривалі цивільно-правові відносини, передбачені ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України, щодо поставки на замовлення піску та щебеню.

Судом встановлено, що у період з 21.05.2009 року позивач перерахував відповідачеві 420845,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.05.2009 р. № 951 на суму 20700,00 грн. на підставі рахунку-фактури від 21.05.2009 р. № СФ-0000076, платіжним дорученням від 13.07.2009 р. № 140361 на суму 18400,00 грн. на підставі рахунку-фактури від 02.07.2009 р. № СФ-0000135, платіжним дорученням від 27.07.2009 р. № 140479 на суму 68994,00 грн. на підставі рахунку-фактури від 22.07.2009 р. № СФ-0000156, платіжним дорученням від 10.03.2009 р. № 141239 на суму 16751,75 грн. на підставі рахунку-фактури від 10.09.2009 р. № СФ-0000259, платіжним дорученням від 18.09.2009 р. № 141328 на суму 96000,00 грн. на підставі рахунку-фактури від 18.09.2009 р. № СФ-000271, платіжним дорученням від 10.11.2009 р. № 142064 на суму 200000,00 грн. на підставі рахунку-фактури від 05.11.2009 р. № СФ-0313.

За цей період відповідачем було поставлено піску та щебеню на загальну суму 340285,36 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 21.05.2009 р. № РН-0000057 на суму 20700,00 грн., від 02.07.2009 р. № РН-0000144 на суму 5520,00 грн., від 13.07.2009 р. № РН-0000156 на суму 4140,00 грн., від 15.07.2009 р. № РН-0000167 на суму 4139,64 грн., від 22.07.2009 р. № РН-0000157 на суму 6900,00 грн., від 23.07.2009 р. № РН-0000158 на суму 8280,00 грн., від 24.07.2009 р. № РН_0000159 на суму 2760,00 грн., від 25.07.2009 р. № РН-0000160 на суму 2760,00 грн., від 27.07.2009 р. № РН-0000161 на суму 5520,00 грн., від 28.07.2009 р. № РН-0000162 на суму 2254,00 грн., від 30.07.2009 р. № РН-0000163 на суму 2760,00 грн., від 01.08.2009 р. № РН-0000164 на суму 2760,48 грн., від 05.08.2009 р. № РН-0000207 на суму 5060,88 грн., від 06.08.2009 р. № РН-0000208 на суму 5166,70 грн., від 07.08.2009 р. № РН-0000210 на суму 6901,20 грн., від 08.08.2009 р. № РН-0000209 на суму 1380,24 грн., від 10.08.2009 р. № РН-0000211 на суму 8281,44 грн., від 11.08.2009 р. № РН-0000212 на суму 2760,48 грн., від 13.08.2009 р. № РН-0000213 на суму 2760,48 грн., від 14.08.2009 р. № РН-0000214 на суму 4140,72 грн., від 17.08.2009 р. № РН-0000215 на суму 2760,48 грн., від 18.08.2009 р. № РН-0000216 на суму 5520,96 грн., від 19.08.2009 р. № РН-0000217 на суму 7821,36 грн., від 20.08.2009 р. № РН-0000218 на суму 3795,66 грн., від 12.09.2009 р. № РН-0000294 на суму 4140,72 грн., від 14.09.2009 р. № РН-0000295 на суму 8534,48 грн., від 15.09.2009 р. № РН-0000296 на суму 3780,00 грн., від 16.09.2009 р. № РН-0000297 на суму 2952,00 грн., від 17.09.2009 р. № РН-0000298 на суму 3384,00 грн., від 18.09.2009 р. № РН-0000299 на суму 6624,96 грн., від 19.09.2009 р. № РН-0000300 на суму 4411,20 грн., від 21.09.2009 р. № РН-0000301 на суму 3854,40 грн., від 23.09.2009 р. № РН-0000302 на суму 10869,60 грн., від 24.09.2009 р. № РН-0000303 на суму 3852,96 грн., від 25.09.2009 р. № РН-0000304 на суму 8863,68 грн., від 29.09.2009 р. № РН-0000305 на суму 8343,36 грн., від 30.09.2009 р. № РН-0000306 на суму 6912,00 грн., від 01.10.2009 р. № РН-0000307 на суму 10804,32 грн., від 02.10.2009 р. № РН-0000308 на суму 10732,80 грн., від 05.10.2009 р. № РН-0000309 на суму 3855,84 грн., від 06.10.2009 р. № РН-0000310 на суму 3796,80 грн., від 13.11.2009 р. № РН-0000386 на суму 9185,40 грн., від 14.11.2009 р. № РН-0000387 на суму 18196,92 грн., від 16.11.2009 р. № РН-0000388 на суму 15233,40 грн., від 17.11.2009 р. № РН-0000389 на суму 12268,20 грн., від 18.11.2009 р. № РН-0000390 на суму 9143,40 грн., від 19.11.2009 р. № РН-0000391 на суму 9181,20 грн., від 20.11.2009 р. № РН-0000392 на суму 9143,40 грн., від 23.11.2009 р. № РН-0000393 на суму 9088,80 грн., від 24.11.2009 р. № РН-0000394 на суму 9181,20 грн., від 26.11.2009 р. № РН-0000395 на суму 9105,60 грн.

Станом на грудень 2010 р., згідно пояснень Позивача, Товариству з обмеженою відповідальністю “Орієнтир-Буделемент” припинилась необхідність в отриманні піску та щебеню від Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Орса”, а виконання останнім своїх зобов’язань втратило інтерес для позивача, тому 23.12.2010 р. на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою повернення суми переплати, перерахованих позивачем.

Відповідач на претензію від 23.12.2010 р. відповіді на надав.

У зв’язку з чим, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін, спрямована на виконання цих зобов’язань і, тому вони порушують правові наслідки.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

За цією угодою Відповідач взяв на себе зобов’язання поставити товар.

Судом встановлено, що у період з 21.05.2009 року позивач перерахував відповідачеві 420845,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи.

За цей період відповідачем було поставлено піску та щебеню на загальну суму 340285,36 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Таким чином, розмір переплати Позивача становить 80560,39 грн.

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України сторона повинна виконати прийняті на себе зобов’язання в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати свій обов’язок в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги...

23.12.2010 р. на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою повернення суми переплати, перерахованої позивачем. Відповідач повернення коштів не здійснив.

В матеріалах справи відсутні докази поставки товару Відповідачем на суму переплати -80560,39грн.

Отже, враховуючи всі матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині щодо стягнення з Відповідача суми у розмірі 80560,39 грн.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України

За подання позовної заяви позивачем, згідно платіжного доручення №402 від 24.01.2011р. оплачене державне мито в сумі 805,07 грн., що є меншим від встановленого законом розміру.

Відповідно до п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 року, за подання позовної заяви, позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 805,60 грн.

Таким чином, Позивач зобов’язаний здійснити доплату державного мита у розмірі 0,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Орієнтир-Буделемент”, м. Бровари, Київська обл., ідентифікаційний код 36108100 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Орса”, м. Київ, ідентифікаційний код 35756160 про стягнення 80560,39 грн., задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Орса”, м. Київ, ідентифікаційний код 35756160, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Орієнтир-Буделемент”, м. Бровари, Київська обл., ідентифікаційний код 36108100 -80560,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Орса”, м. Київ, ідентифікаційний код 35756160, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Орієнтир-Буделемент”, м. Бровари, Київська обл., ідентифікаційний код 36108100 державне мито в розмірі 805,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Орса”, м.Київ, ідентифікаційний код 35756160 здійснити доплату державного мита у розмірі 0,53грн. Докази сплати надати суду.

У судовому засіданні 11.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 15.03.2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева